Апеляційний суд Житомирської області
Іменем України
?28 ” вересня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів: Слісарчука Я.А., Андрушкевича С.З.
за участю прокурора Сидоренка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Березино Малинського району Житомирської області, судимого Малинським районним судом від 14 серпня 2008 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком впродов ж одного року шести місяців,
засуджено за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано невідбута частина покарання за попереднім вироком і до відбуття призначено остаточне покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 визначено рахувати з 7 квітня 2009 року.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Вказаним вироком також засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на
вирок щодо яких учасники судового розгляду апеляційні скарги не подавали.
Як визнав суд, 7 квітня 2009 року близько 14 год. ОСОБА_1 в міському парку ім. Миклухи Маклая в м. Малині, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирішили заволодіти мобільним телефоном малолітнього ОСОБА_4.З цією метою вони, розподіливши між собою ролі, почали слідкувати за ОСОБА_4 доки останній відійде в безлюдне місце де б вони могли реалізувати свої злочинні наміри. ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном попросив у ОСОБА_4 мобільний телефон “Sony Ericsson W 200 I”.Своє прохання мотивував тим, що хоче передзвонити знайомому. ОСОБА_4, знаходячись в безлюдному місці та уникаючи конфліктних ситуацій, поміняв сім-карту оператора “Лайф” на сім-карту “Ace & Bace”, яку йому дав ОСОБА_1 та передав свій мобільний телефон ОСОБА_3 Останній передав телефон ОСОБА_1, а той роблячи вигляд, що розмовляє по телефону, почав відходити в глиб парку. ОСОБА_4 пішов слідом за ОСОБА_1 Однак, ОСОБА_2 сказав потерпілому не йти за останнім, оскільки ОСОБА_1 скоро повернеться. Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишили в парку ОСОБА_4 і ОСОБА_1, а самі пішли до свого знайомого, який проживає по вул. Фрунзе і працює водієм таксі. Через деякий час на автомобілі таксі, яким керував знайомий засуджених, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під'їхали на вул. Мічуріна, де їх чекав ОСОБА_1 Останній, тримаючи в руках мобільний телефон, який належав ОСОБА_4, з метою відкритого заволодіння чужим майном та, уникаючи протидії зі сторони потерпілого, підбіг до автомобіля, сів в салон і поїхав в центр м. Малина.
Протиправними діями засуджених, ОСОБА_4 заподіяна матеріальна шкода в розмірі 350 грн.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок суду, пом'якшити призначене судом покарання. Вказує на те, що свою вину він визнав повністю, сприяв слідству, щиро розкаявся у вчиненому злочині, являється сиротою, до в'язниці потрапив перший раз.
Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав вирок суду законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставин наведених у вироку грунтується на зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказах, оцінених в сукупності, є обгрунтованим і ніким з можливих апелянтів не оспорюється.
Дії ОСОБА_1 за ст. 186 ч.2 КК України кваліфіковано правильно.
Вирішуючи питання про призначення покарання суд врахував, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив тяжкий злочин щодо малолітнього протягом іспитового строку, позитивно характеризується за місцем проживання, а тому обгрунтовано призначив йому покарання в межах санкції ст. 186 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі і частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для пом'якшення призначеного покарання про, що зазначає в апеляційній скарзі засуджений, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року щодо нього - без зміни.
Судді: