"07" квітня 2010 р.Справа № 15-22/1-09-68
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
При секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників:
від позивача - Попова Н.О.,
від відповідачів:
1) ТОВ „Алді” - Пальонов К.І.,
2) СПД -фізичної особи ОСОБА_3 -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алді” та суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, -
У січні 2009 р. Державне підприємство „Іллічівський морський торгівельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алді” та суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 02/08 від 01.03.2008 р., укладеного між відповідачами, та про зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 повернути нерухоме майно площею 1 кв.м, розташоване за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 30. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення оспорюваного договору відповідачами не було дотримано вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме не було враховано те, що орендодавцем за вказаним договором може бути лише Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. До того ж позивач вказує, що під час укладення договору не було застосовано Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. порушено провадження у справі № 22/1-09-68.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. по справі № 22/1-09-68 (суддя Торчинська Л.О.) у задоволенні позову Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт” відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 р. рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. по справі № 22/1-09-68 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2009 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 р. та рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. по справі № 22/1-09-68 скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2010 р. справу № 22/1-09-68 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-22/1-09-68 та призначено справу до розгляду в засіданні суду.
У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір оренди нерухомого майна № 02/08 від 01.03.2008 р., вказуючи при цьому, що об'єкт оренди був повернутий згідно акту прийому-передачі.
Відповідач -ТОВ „Алді” під час нового розгляду справи проти задоволення позову заперечував.
Відповідач -СПД-фізична особа ОСОБА_3 відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
17.04.2002 року між Державним підприємством „Іллічівський морський торгівельний порт”, Державним підприємством „База матеріально-технічного забезпечення” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Алді” був укладений договір № 97-0 про спільну діяльність (а.с. 9-17 т. 1).
Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору сторони здійснюють спільну діяльність зі створення та експлуатації комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з порту автотранспортом, з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення.
Згідно п. 1.2. цього договору № 97-0 реконструкція та створення комплексу здійснюється на території складу № 27 ДП „Іллічівський морський торгівельний порт” загальною площею 2,2 га, у тому числі 5760 кв.м критої складської площі. Метою здійснення спільної діяльності за зазначеним договором є створення та подальша експлуатація митно-складського комплексу.
Додатковою угодою № 1 від 29.03.2003 р. (а.с. 18 т. 1) у вказаний договір № 97-0 про спільну діяльність від 17.04.2002 р. були внесені зміни, згідно яких сторонами за договором є Державне підприємство „Іллічівський морський торгівельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Алді”. Як вбачається зі змісту вказаної додаткової угоди № 1, такі зміни в договорі були обумовлені тим, що державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи -Державного підприємства „База матеріально-технічного забезпечення” було скасовано згідно повідомлення про скасування державної реєстрації вказаного підприємства від 21.03.2003 р.
Згідно додаткової угоди № 4 до договору про спільну діяльність № 97-0 від 02.12.20003 р. (а.с. 26 т.1) на виконання договору про спільну діяльність ТОВ "Алді" внесло у спільну діяльність основні засоби та матеріальні цінності на суму 56 373,47 грн., грошові кошти у сумі 27332,55 грн., витрати на реконструкцію складу № 27 ДП „Іллічівський морський торгівельний порт” з метою створення комплексу у сумі 3327098,32 грн. В свою чергу ДП „Іллічівський морський торгівельний порт” внесло радіостанції загальною вартістю 32 664,00 грн.; склад № 27 ДП „Іллічівський морський торгівельний порт”, розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 8 (нова адреса -вул. Транспортна, 30, згідно рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області № 902 від 17.08.2006 року), загальною вартістю 4 159 500, 00 грн., що належить до державного майна та закріплений за позивачем на праві господарського відання.
У відповідності із вказаним договором № 97-0 оперативне керівництво спільною діяльністю та ведення спільних справ учасників покладається на ТОВ "Алді".
Так, як встановлено судом, довіреністю № 36 від 05.07.2007 року позивач уповноважив ТОВ "Алді" на здійснення юридично значимих дій, пов'язаних з керівництвом спільною діяльністю та веденням спільних справ її учасників (а.с. 8-9 т. 2).
При цьому, як з'ясовано судом, відповідно до умов договору про спільну діяльність № 97-0 на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області від 28.11.2002 р. № 961 "Про погодження Іллічівському морському торговельному порту та ТОВ "Алді" реконструкції складу № 27 та відкритих складських майданчиків під митно-складський комплекс на території Іллічівського морського торговельного порту по вул. Транспортній м. Іллічівська" (а.с. 4 т. 2) позивачем був одержаний дозвіл на виконання будівельних робіт № 29 від 27.12.2002 року (а.с. 5 т. 2).
Після завершення виконання будівельних робіт об'єкт будівництва був прийнятий в експлуатацію робочою комісією, створеною на підставі наказу начальника ДП „Іллічівський морський торгівельний порт”, що підтверджується актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 30.04.2003 року (а.с. 6-7 т. 2).
Також вказаний об'єкт будівництва був прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією, про що свідчить акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28.03.2007 року, затверджений рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області № 369 від 29.03.2007 року "Про затвердження акту державної приймальної комісії по прийому до експлуатації митно-складського комплексу ІМТП та ТОВ "Алді" по вул. Транспортній, 8 у м. Іллічівську" (а.с. 90-95 т. 1).
В подальшому виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 06.02.2009 року на підставі рішення цього виконкому від 29.01.2009 року № 119 ТОВ "Алді" було видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди митно-складського комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві спільної часткової власності державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (272/625 частки) та ТОВ "Алді" (353/625 частки) (а.с. 86 т. 1).
Разом з тим, як встановлено судом, в ході здійснення своїх повноважень за договором про спільну діяльність № 97-0 ТОВ "Алді" передало у користування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 нерухоме майно площею 1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди № 02/08 від 01.03.2008 р. (а.с. 34-37 т. 1).
Так, позивач вважає, що вказаний договір оренди № 02/08 є недійсним, оскільки при його укладенні сторонами договору не додержано вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому позивач посилається на те, що об'єктом оренди є державне майно, закріплене за портом на праві повного господарського відання та знаходиться на його території і балансі. Тому оскільки передане в оренду нерухоме майно є державним, відповідно його орендодавцем може бути лише Фонд державного майна України в особі його регіонального відділення, а не ТОВ „Алді”. За таких обставин, позивач вказує, що оспорюваний договір суперечить ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 287 Господарського кодексу України.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що під час здійснення спільної діяльності за договором № 97-0 від 17.04.2002 року був створений новий об'єкт нерухомого майна (нова річ) -будівлі та споруди митно-складського комплексу, який був прийнятий у експлуатацію 30.04.2003 року, тобто до моменту укладення оспорюваного правочину. Тому, на думку відповідача, оскільки майно, яке є внеском позивача у спільну діяльність, було закріплено за ним на праві господарського відання, тобто належало йому на підставі іншій, ніж право власності, воно має статус спільного майна учасників спільної діяльності. Відтак, майно, яке є предметом оспорюваного договору оренди нерухомого майна № 02/08 від 01.03.2008 року не належить до об'єктів виключно державної власності, а є спільним майном учасників спільної діяльності за договором № 97-0 від 17.04.2002 року, що в свою чергу виключає обов'язковість застосування норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до правовідносин, що виникли між відповідачами за оспорюваним договором.
Однак, судом до уваги не приймаються вказані доводи відповідача Адже, як встановлено судом, на момент укладення спірного договору нерухоме майно площею 1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом цього договору оренди нерухомого майна № 02/08 від 01.03.2008 року, який позивач просить визнати недійсним, було частиною складу, який порт передав у спільну діяльність, що належав до об'єктів державної власності та був закріплений за позивачем на праві господарського відання.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦК УРСР, який діяв на момент укладання договору про спільну діяльність № 97-0 від 17.04.2002 року, грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.
Також згідно ч. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
Відповідно до п. 4.8. договору про спільну діяльність № 97-0 від 17.04.2002 року створене сторонами у процесі виконання цього договору нерухоме майно є загальною власністю сторін і відображається у їх балансі по вартості відповідної частки в спільному фінансуванні будівництва з умовою обов'язкового викупу портом частки, що належить товариству, після припинення дії договору.
При цьому слід зазначити, що свідоцтво про право власності на створені під час спільної діяльності будівлі та споруди митно-складського комплексу, яке є підтвердженням права спільної власності позивача та ТОВ „Алді” на вказані об'єкти, було оформлене 06.02.2009 р., майже через рік після укладення спірного договору. Такі обставини в свою чергу свідчать про те, що на момент укладення спірного договору передане в оренду за цим договором майно належало до державної власності. Більш того, створення майна за результатами виконання договору про спільну діяльність від 17.04.2002 р. № 97-0 не змінює статус державного майна.
Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. В силу ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Передане за договором про спільну діяльність майно належить порту на праві господарського відання, що згідно ст. 136 Господарського кодексу України означає, що він здійснює володіння, користування, управління і розпорядження таким майном за згодою державного органу, до сфери управління якого він відноситься, без втручання останнього до оперативно-господарської діяльності порту.
Також відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Згідно ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом господарської діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК України та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Згідно п. 14 та п. 18 ст. 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” уповноважені органи управління, в даному випадку - Міністерство транспорту та зв'язку України, передають функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам (державним господарським організаціям) та уповноваженим особам, а також погоджують передачу об'єктів державної власності до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур (державних господарських організацій).
Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Так, з огляду на положення ст. 3, 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності” Міністерство транспорту та зв'язку України є суб'єктом управління майном, що закріплене за позивачем на праві господарського відання.
У відповідності з положеннями ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Разом з тим згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цей Закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Оскільки об'єктом оренди за оспорюваним договором було державне майно, то на правовідносини щодо оренди цього майна поширюються приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є:
- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;
- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.
Однак, ТОВ „Алді”, яке виступило орендодавцем за оспорюваним договором, не відноситься до жодної категорії орендодавця, визначених ст. 5 вказаного Закону.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, оспорюваний договір суперечить ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Крім того, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що при укладенні оспорюваного договору оренди та визначенні розміру орендної плати повинна була бути застосована "Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786.
Зазначена Методика розроблена з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що є підставою для визнання цього договору недійсним.
Так, частиною 1 ст. 215 чинного Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, господарський суд вважає правомірними вимоги позивача про визнання недійсним укладеного відповідачами договору оренди від 01.03.2008 р. № 02/08. Адже внаслідок укладення відповідачами такого договору були порушені права позивача, якому об'єкт оренди належав на праві господарського відання, що підлягає захисту у разі його порушення у спосіб, встановлений для захисту права власності.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
При цьому слід зазначити, що визнання угоди недійсною як з моменту її укладення, так і лише на майбутнє, тягне залежно від підстав такого визнання майнові наслідки, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.
Якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, така угода визнається недійсною і припиняється на майбутнє.
Між тим, як передбачено п. 3.1 спірного договору оренди, приміщення передаються в оренду на термін до 31 грудня 2008 року.
Згідно п. 7.1 вказаного договору після закінчення строку оренди за цим договором орендар зобов'язаний не пізніше 10 календарних днів повернути орендодавцю приміщення за відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками. При цьому договір діє до закінчення строку оренди (п. 11.6 договору).
Так, як з'ясовано судом, об'єкт оренди був повернутий орендодавцю за договором, про що свідчить складений відповідачами акт прийому-передачі № 08-1-3/09 від 01.11.2009 р. на виконання додаткової угоди про розірвання договору оренди № 02/08 від 01.03.2008 р.
Приймаючи до уваги те, що об'єкт оренди повернутий у спільну діяльність, керівництвом якої здійснюється ТОВ „Алді”, а орендну плату, що підлягала сплаті СПД - фізичною особою ОСОБА_3, не може бути повернуто, відповідно відсутні підстави для застосування наслідків визнання правочину недійсним.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алді” та суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про визнання недійсним договору задовольнити.
2. ВИЗНАТИ недійсним договір оренди № 02/08 від 01.03.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Алді” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 3; код ЄДРПОУ 30504197) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ідент. код НОМЕР_1).
3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алді” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 3; код ЄДРПОУ 30504197) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, пл. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672; р/р 26009114761 в філії ВАТ „МТБ” м. Іллічівська, МФО 388498) 42/сорок дві/грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита; 59/п'ятдесят дев'ять/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. СТЯГНУТИ з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ідент. код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, пл. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672; р/р 26009114761 в філії ВАТ „МТБ” м. Іллічівська, МФО 388498) 42/сорок дві/грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита; 59/п'ятдесят дев'ять/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Рішення підписано 12.04.2010 р.
Суддя