"02" квітня 2010 р.Справа № 22/209-09-5877
За позовом: ОСОБА_1;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛИЙ ФОНТАН";
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3;
про припинення діяльності юридичної особи та зобов'язання до вчинення певних дій
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - особисто;
Від відповідача: Яковлєва І.В. - представник за довіреністю № б/н від 16.11.2009р.;
Від третьої особи: ОСОБА_5 - представник за довіреністю № 204 від 16.03.2010р.;
СУТЬ СПОРУ: позивач ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛИЙ ФОНТАН" про припинення діяльності юридичної особи та зобов'язання до вчинення певних дій.
Від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 22/209-09-5877 в якості другого відповідача Відділ державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2010р. було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та залучено до участі у справі № 22/209-09-5877 у якості другого відповідача Відділ державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради.
24 лютого 2010р. ухвалою господарського суду Одеської області було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, яка є співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛИЙ ФОНТАН".
Ухвалою суду від 02.04.2010р. припинено провадження у справі відносно Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради.
Представник позивача в судове засідання з'явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, відзив на позов надав, згідно якого позовні вимоги визнає, з підстав викладених у відзиві на позов.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
ОСОБА_1 з січня 2006 року є співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛИЙ ФОНТАН». Її частка у статутному капіталі товариства становить 50%. Статутний фонд підприємства відповідно до п. 3.9 Статуту, яким передбачено, що для здійснення діяльності Товариства за рахунок внесків його учасників створюється статутний капітал, розмір якого складає 40000,00 гривень, у тому числі: - ОСОБА_3 - 20000,00 грн., що складає 50 % статутного капіталу, або 50 голосів; ОСОБА_7 - 20000,00 грн., що складає 50 % статутного капіталу, або 50 голосів. Учасник ОСОБА_3 до реєстрації Товариства вносить свою частку до -статутного капіталу Товариства в розмірі 90% в вигляді майна: стійки для бару вартістю 18000 гривень. Учасник ОСОБА_7 до реєстрації Товариства вносить свою частку до статутного капіталу Товариства в розмірі 90% в вигляді майна восьми столів з дерева вартістю по 350,00 -грн. кожен на суму 2800,00 гривень, сорока стільців з дерева вартістю по 380,00 грн. кожен на суму 15200,00 гривень, а всього на суму 18000,00 гривень.
Позивач у своєму позові зазначає, що статутний фонд товариства сформовано не повністю та засновники не мають можливості привести його у відповідність до вимог чинного законодавства України. Така ситуація склалася у зв'язку з відсутністю господарської діяльності та прибутку товариства, а також з тим, що у засновників відсутні необхідні кошти та майно, що можуть бути направлені на формування статутного капіталу. Крім того, така неспроможність викликана тим, що на сьогоднішній день підприємство було примусово відключене від енергопостачання, що також унеможливлює його подальшу господарську діяльність.
Таким чином, позивач хоче зазначити, що відповідач протягом тривалого часу не проводить господарської діяльності та, виходячи з аналізу балансів відповідача за два останні роки. Позивач важає, що діяльність відповідача має бути припинена шляхом ліквідації, у зв'язку із невідповідністю мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону на підставі ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». У відповідності до ч.4 ст. 144 ЦК України, якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від зазначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.
У відповідності до п. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України, якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Оголошення про зменшення статутного капіталу не було, а згідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю належать питання зазначені у пунктах "а", "б", "г -ж", "и - й" статті 41 цього Закону. Пункт «і» ст. 41 вказаного закону встановлено, що прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу належить до компетенції загальних зборів товариства.
Відповідач зазначив, що від ОСОБА_8, як директора та як учасника ТОВ «Малий фонтан», не надходило жодних пропозицій по скликанню загальних зборів з приводу зменшення статутного капіталу або ліквідації товариства. Згідно п. 4.1 Статуту ТОВ «Малий фонтан»вищим органом товариства є загальні збори його учасників. Згідно п. 4.2 Статуту загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Згідно п. 4.3 Статуту рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено законом; рішення про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом. Крім того, п. 4.7 Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначання ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення директору товариства (п. 4.9 Статуту).
Судом не може бути прийнято до уваги, посилання позивача на п. 1 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно якої юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Пунктом 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що підставами для винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону. Оскільки, розмір статутного капіталу визначений Законом України «Про господарські товариства»у п.1 ст. 52, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, діючій на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. У ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»для ліквідації товариства за рішенням суду - немає.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Рішення підписано 07.04.2010р.
Суддя