про відмову у прийнятті позовної заяви
"02" квітня 2010 р. № 16/340-10
Суддя Желєзна С.П., розглянувши матеріали позовної заяви за вх. №2725
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”
про скасування державної реєстрації права власності
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 29.03.2010р. звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” про скасування державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані доводами про безпідставність відмови комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” у скасуванні державної реєстрації права власності позивача на будинок АДРЕСА_1.
Приймаючи до уваги зміст заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне звернути увагу останнього на наступному.
Згідно ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 17 КАС України “Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ” компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України “Визначення понять” справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, кваліфікуючими ознаками адміністративної справи, є:
- публічно-правовий характер спору, тобто спір стосується прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
- участь у спірних правовідносинах органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
- здійснення суб'єктом владних повноважень при виникненні спірних правовідносин саме владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002р., державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Вказане свідчить, що комунальним підприємствам бюро технічної інвентаризації на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем оскаржуються бездіяльність комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”, яке в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень. З огляду на викладене, спір щодо скасування державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 носить публічно-правовий характер, оскільки комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Таким чином, цей спір має встановлені нормами КАС України ознаки справи адміністративної юрисдикції, а відтак не підвідомчий господарським судам, та повинний вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Підсумовуючи зазначене, приймаючи до уваги ті обставини, що фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 позов поданий в порушення вищенаведених вимог чинного ГПК України, суд доходить висновку, що у прийнятті позовної заяви від 29.03.2010р. за вх. №2725 слід відмовити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Крім того, слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Згідно з ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
В свою чергу, згідно з вимогами ч. 5 ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Позовну заяву (за вх. №2725 від 29.03.2010р.) від імені фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 було підписано ОСОБА_2. Проте всупереч наведеним законодавчим приписам до позовних матеріалів не було надано нотаріально посвідчену довіреність, видану фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 на представництво її інтересів у господарському суді. При цьому, з урахуванням вимог ч.5 ст. 28 ГПК України судом не приймається до уваги ордер № 4402/10 від 28.03.2010р., як належний доказ наявності у ОСОБА_2 повноважень на підписання позовної заяви.
Наведене, в свою чергу, дозволяє суду дійти висновку про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на подання та підписання від імені фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 даної позовної заяви.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, суд, -
1. У прийнятті позовної заяви відмовити.
2. Видати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 довідку про повернення державного мита у сумі 85 грн. відповідно до п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93.
Позовні матеріали повернути позивачу на 16 аркушах.
Суддя