Справа № 2-4409/10 г.
27 липня 2010 г. Ленінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Кротінова В.О.
при секретарі: Шелістової Ю.К.
за участю позивачки: ОСОБА_1
її представника: ОСОБА_2
за участю відповідача: ОСОБА_3
його представника: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,-
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, мотивувала його тим, що 17 квітня 1999 року вона уклала шлюб з відповідачем і прожила з ним до серпня 2002 року, після чого вони розлучились. Від шлюбу мають дитину, сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом з нею. На підставі рішення суду, а саме Ленінського райсуду м. Донецька від 14 лютого 2003 року відповідач зобов»язаний виплачувати аліменти на її користь, на утримання дитини у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку, щомісячно до повноліття дитини. При цьому відповідач ухиляється від сплати присуджених аліментів і станом на 01 квітня 2010 року має місце заборгованість в сумі 9986 грн.23 коп. Вона в силу ст.. 196 Сімейного Кодексу України має право на стягнення неустойки у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день просрочки. Ця сума складає 1808 грн. 78 коп., просить стягнути її на свою користь з відповідача а також судові витрати , у тому числі і витрати на правову допомогу у сумі 1500 гривень.
У судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, як і її представник, відповідач та його представник позов не визнали, оскільки він, відповідач, дійсно не працював, на останній роботі була невелика заробітна плата, він звільнився і більш як півтора року не працював, вважає що його вини у цьому немає, оскільки була криза він не міг знайти роботу, яка йому подобається. Працевлаштувався він у березні 2010 року, а у травні, червні цього ж року надсилав позивачці аліменти, але вони йому повернулись. Не заперечував що вказана заборгованість існує, щодо розрахунку неустойки не заперечував, але позов не визнає, оскільки не було його навмисних дій щодо несплати аліментів.
Суд, вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони від зареєстрованого шлюбу мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_5, 2000 року народження, який мешкає разом з позивачкою і на утримання якого рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2003 року були стягнуті аліменти на користь позивачки у розмірі ј частини від усіх видів доходів відповідача, щомісяця до повноліття дитини. Встановлено також, що на 01 квітня 2010 року існує заборгованість по цим аліментам у сумі 9986 грн., 23 коп., а пеня складає за період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року - 1808 грн.,78 коп. Всіх цих обставин, ніхто із сторін не заперечував.
Згідно з ч.1 ст. 196 Сімейного Кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що відповідач тривалий час більш як півтора року не працював, ніяких заходів щодо працевлаштування не здійснював, (у всякому випадку доказів зворотнього він не надав), у центрі зайнятості на обліку не знаходився, тобто фактично ухилявся від сплати присуджених аліментів, в результаті чого виникла вищевказана заборгованість. При цьому форма вини (умисел чи необережність) платника аліментів для вирішення спору значення не має. Тому вказана сума неустойки підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
При цьому суд не бере до уваги те що на момент розгляду справи відповідач працевлаштувався, він же у травні, червні 2010 року надсилав аліменти позивачці, які йому повернулись, оскільки, як пояснювала позивачка, ніяких повідомлень щодо надходження їй аліментів, вона не отримувала, а неустойка стягується за період утворення заборгованості.
Позивачкою заявлена також вимога щодо спати їй витрат на правову допомогу у сумі 1500 гривень. Однак, суд вважає, що з урахуванням складності справи, часу її розгляду, слухалась справа менше години, треба стягнути з відповідача на користь позивачки ці витрати у розмірі 300 гривень, тим більш що вказана сума відповідає граничному розміру компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних справ, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590.
На підставі ст. 196 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 10,60,209,212-215 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року в сумі 1808 грн. 78 коп., а також судовий збір - 51 гривень, витрати: на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37 гривень; на правову допомогу - 300 гривень, а всього 2196 грн., 78 коп.
У задоволенні позову ОСОБА_1 щодо сплати витрат на правову допомогу у сумі - 1200 гривень - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів із дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Донецький області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: