Справа №2-3368
2010 р.
25 червня 2010 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Кротінова В.О.
при секретарі: Шелістової Ю.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про визнання дій неправомірними, про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2009 рік,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління труда праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про визнання дій протиправними та зобов»язання зробити перерахунок та виплату суми компенсації на оздоровлення за 2009 рік, посилаючись на те, що він є інвалідом 2-ї групи у зв”язку з захворюваннями, пов”язаними з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” № 796ХII від 28.02.1991г. - розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2-ї групи становить 5 мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент призначення, тобто 669 грн.*5 = 3345 гривень, проте відповідач призначив 17.03.2009р., але не виплатив йому за 2009 р. компенсацію в розмірі 120,00 гривень. Вважає такі дії відповідача неправомірними, та просив зобов»язати зробити перерахунок та виплату на його користь суми допомоги на оздоровлення за 2009 рік у загальному розмірі 3345 грн.
В судове засідання позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, та просив суд дії відповідача визнати неправомірними, та просив зобов»язати зробити перерахунок та виплату на його користь суми допомоги на оздоровлення за 2009 рік у загальному розмірі 3145 грн., та просив суд слухати справ у його відсутність. Уточненні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача - УПСЗН Ленінської районної в м. Донецьку Ради - Столярова Ю.С. в судове засідання не з'явилась, про час слухання справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву с проханням слухати справу у її відсутність. У наданих суду запереченнях представник відповідача позовні вимоги не визнала та вказала, що позивачеві призначена належна грошова допомога на оздоровлення у відповідності з вимогами бюджетного кодексу України та Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, але виплачена не була, оскільки на рахунок позивача накладено арешт, тому вимоги позивача про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення необґрунтовані та суперечать діючому законодавству. Просила відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням, яке діє на всій території України постійно, серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Згідно ст. 7 вказаного Закону, до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Оскільки позивач є інвалідом 2-ї групи внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
У відповідності зі ст. 48 ЗУ „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5-х мінімальних заробітних плат, встановлений на момент призначення.
В судовому засіданні встановлено, не оспорюється сторонами, підтверджується довідкою УПСЗН (а.с.10), що позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інваліду ІІ групи, була призначена 17.03.2009 р. щорічна допомога на оздоровлення за 2009рік в розмірі 120 гривень, але не виплачена через арешт рахунків управління відділом державної виконавчої служби.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати був встановлений на момент призначення - 605 гривень.
Таким чином позивачеві повинна бути призначена та сплачена щорічна грошова допомога у розмірі 605 х 5=3025 грн. Фактично позивачу компенсація не виплачена, оскільки, як зазначає відповідач, на рахунок відповідача накладено арешт, але 17.03.2009р. призначена в розмірі 120 грн., що суперечить діючому законодавству. Таким чином виплаті позивачу підлягає - 3145 гривень.
Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом.
Відповідно до п. 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституцією не надані права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Встановлений в 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленому Законами України.
Посилання відповідача на ст. 87 Бюджетного Кодексу України, пунктом 17 якого встановлено, що державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, не спростовує помилковість висновку про обґрунтованість нарахування щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів і в цій частині не ґрунтуються на законі.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів, дає підставу вважати обґрунтування відповідачем відмови перерахунку та виплати позивачу сум недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 3145 грн. безпідставними. Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов»язання зробити перерахунок та виплату йому грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, за рахунок коштів Державного бюджету України та визнати дії відповідача у невиплаті компенсації неправомірними.
Оскільки позивач є особою, яка віднесена до 1-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він на підставі п. 18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито ” підлягає звільненню від сплати державного мита.
На підставі вищевикладеного і керуючись ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 недоотриманої суми на оздоровлення за 2009 рік.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради зробити перерахунок та виплату за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 невиплачену суму компенсації на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 3145 гривень.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження
Суддя: