Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/638/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія 115 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2023 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2023 року, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плетений Ташлик, Маловисківського району, Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого електромонтером виробничий підрозділ ЕЧЕ 7, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, до 14.11.2023 року, без визначення розміру застави,
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні Кіровський районний суд м. Кіровограда перебувають матеріали кримінального провадження №12019120140000415 про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 194 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про обрання міри запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений не з'являється в судові засідання, тим самим не виконує свої процесуальні обов'язки та вчиняє дії спрямовані на затягування судового розгляду обвинувального акту, обґрунтовується у скоєнні особливо тяжкого злочину, має змогу впливати на потерпілу та свідків.
Ухвалою Кіровський районний суд м. Кіровограда від 14 вересня 2023 року обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Судове рішення мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_8 мав змогу 19.05.2023 року, 31.05.2023 року та 31.07.2023 року з'явитися в судове засідання, однак, в порушення своїх процесуальних обов'язків не з'явився в судові засідання, чим вчинив дії, спрямовані на переховування від суду.
В апеляційній скарзі захисника захисник ОСОБА_7 , яка діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також постановити рішення, яким зупинити провадження у справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскільки до призову за мобілізацією ОСОБА_8 регулярно являвся до суду, то запобіжні заходи йому не обиралися.
ОСОБА_8 проходив військову службу, та виконував невідкладні доручення командира щодо забезпечення електроенергіє військового об'єкта, а тому не з'являвся до суду з поважних причин..
Крім того, клопотання про обрання запобіжного заходу повинно бути вручено обвинуваченому, підсудному, захиснику за три години до розгляду клопотання по суті згідно вимог ч, 2 ст. 184 КПК України. Дану норму виконано не було. Клопотання було вручено як захиснику так і підсудному безпосередньо у судовому засіданні, що є порушенням права на захист у кримінальному проваджені.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали клопотання, які надійшли на електронну адресу апеляційного суду і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.4,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 194 КК України.
На думку колегії суддів, суддя прийшов до обґрунтованого обвинувачення
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.4,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 194 КК України, що підтверджуються матеріалами кримінального провадження доданими до клопотання, а саме:
-протоколом огляду місця події від 16.08.2019 по АДРЕСА_3 , а саме в будинку потерпілого ОСОБА_9
-протоколом огляду місця події від 17.08.2019 по АДРЕСА_4 , а саме в палаті №2 КНП «Маловисківська центральна районна лікарня» за участю ОСОБА_8 , під час огляду якого у останнього вилучені речі належні потерпілому ОСОБА_9 , а саме мобільний телефон марки «ASUS», ноутбук марки «ASUS», планшет марки «ASUS» та відео реєстратор.
-протоколом проведеним оглядом місця події від 17.08.2019 автодороги біля м. Мала Виска Кіровоградської області, де на узбіччі автодороги зі сполученням с. Костянтинівка - м. Мала Виска виявлено та вилучено знаряддя вчинення злочину, а саме ніж з дерев'яною ручкою, на якому маються сліди речовини бурого кольору;
-протоколом проведеним оглядом місця події від 17.08.2019 по АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено одяг підозрюваного ОСОБА_8 із плямами речовини бурого кольору;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 18.08.2019;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 18.08.2019, на якому підозрюваний ОСОБА_8 розповів про обставини вбивства ОСОБА_9 та механізм нанесення останньому ударів ножем та подальшого підпалу будинку.
На думку колегії суддів, суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_8 , оскільки такий висновок підтверджується доданими до клопотання доказами, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що с ОСОБА_10 міг вчинити інкриміноване йому кримінальні правопорушення.
Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, що пред'явлені в обвинуваченні, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 встановив наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких підстав, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_8 на особисту свободу.
Доводи обвинуваченого про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів, не можу бити враховано.
Не визнання вини та тяжкість злочину у якому обвинувачується ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, систематична неявка до суду першої інстанції, відсутність міцних соціальних зв'язків, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень.
Санкція статті закону за вчинення злочину у якому обвинувачується ОСОБА_8 , передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Московенко проти України», «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
При цьому, обвинувачений повідомлявся про розгляд обвинувального акту 19.05.2023 року особисто під розписку, 31.05.2023 року та 31.07.2023 року через захисників, що узгоджується з положеннями ст. 135 КПК України, однак, в порушення вимог ст. 42 КПК України, обвинувачений, в зазначені вище дати, не з'явився в судове засідання, та не повідомив про причини неявки.
З відповіді командира частини НОМЕР_1 від 09.06.2023 року, вбачається, що обвинувачений 19.05.2023 року перебував в розташуванні військової частини та не повідомляв командира про необхідність явки до суду.
З приводу неявки в судове засідання, 31.07.2023 року, суду надано довідку про проведення обвинуваченому оперативного втручання 01.07.2023 року та надання, у зв'язку з цим, відпустки за станом здоров'я.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 мав змогу 19.05.2023 року, 31.05.2023 року та 31.07.2023 року з'явитися в судове засідання, однак, в порушення своїх процесуальних обов'язків не з'явився в судові засідання, чим вчинив дії, спрямовані на переховування від суду.
А тому, доводи апеляції про відсутність вказаного ризики є такими, що не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються матеріалами справи.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 знає свідків, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до нього альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов'язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого
ОСОБА_8 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке вчинив останній є тяжким.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Колегією суддів не може бути враховано доводи захисника про наявність майна та місця проживання обвинуваченого, як підстава для зміни запобіжного заходу, оскільки вказане жодним чином не зменшує наявні ризики.
В той же час, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.
З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Не можуть бути враховані доводи захисту про те, що ОСОБА_8 бажає проходити подальшу військову службу, як підставу для скасування запобіжного заходу, оскільки вказане вимогами КПК України не передбачено.
При цьому, в будь-який час ОСОБА_8 може покинути військову та частину та заперечити необхідність перебування його на військовій службі.
Разом з тим, будь-які докази того, що обвинувачений виконував бойові (спеціальні) завдання чи приймав участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки, чи не зміг з'явитися в судове засідання за станом здоров'я, суду надано не було.
Також, не можуть бути враховані вимоги апеляції про скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення клопотання сторони захисту про зупинення провадження у справі, оскільки у відповідності до вимог ст. 309 КПК України, вказане судове рішення перебуває поза межами предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Отже, ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час та не вичерпались і будуть продовжувати мати місце. Можливість настання ризиків безпосередньо залежить від застосування до обвинуваченого, більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт.
А тому, належна поведінка ОСОБА_8 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду, зокрема і шляхом виїзду до іншої країні, впливати на свідків та інших обвинувачених, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну захисника ОСОБА_7 , яка діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2023 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2023 року, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, до 14.11.2023 року, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4