Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/648/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст.187 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2023 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,який діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2023 року, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кіровограда, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що не має судимостей,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.11.2023 року включно, без визначення розміру застави,
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2023 року перебуває кримінальне провадження №12021121010003226 про обвинувачення ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.187 КК України.
В судовому прокурором заявлено клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки завершити судовий розгляд кримінального провадження до моменту завершення терміну дії запобіжного заходу неможливо, на даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КК України, не зменшилися та продовжують існувати.
.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2023 року
ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.11.2023 року включно, без визначення розміру застави.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_7 скоїв не тяжкий злочин та особливо тяжкий злочин, за який йому загрожує покарання на строк до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, із значною імовірністю може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також вчинити інші кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 ,який діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи та проживання, судимості - відсутні, є батьком-одинаком і виховує трьох малолітніх дітей, які є на його утриманні та забезпеченні.
Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені, підозра не обґрунтована, слідчим суддею не розглянута і не досліджена можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали клопотання та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
На думку колегії суддів, суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.187 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою потерпілого ОСОБА_8 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення від 30.06.2023, протоколами огляду місця події від 30.06.2023, постановою про визнання, приєднання до кримінального провадження речових доказів від 04.07.2023, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 04.07.2023, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2023 із довідкою, протоколом пред'явлення речей для впізнання від 04.07.2023 із довідкою, протоколом проведення слідчого експерименту від 18.07.2023, протоколи допиту свідків ОСОБА_9 від 18.07.2023, ОСОБА_10 від 21.07.2023, висновками експертів № 585 та № 636/585 про наявність тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_8 , висновок експерта № 449 про групову приналежність крові потерпілого, наявність слідів крові на вилучених речах та її приналежність, висновок експерта № 2788/23-27 про ринкову вартість викраденого мобільного телефону, та іншими доказами.
Таким чином, на думку колегії суддів, суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.187 КК України, оскільки такий висновок підтверджується доданими до клопотання доказами, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_11 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування або суду були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 , до вчинення злочину, що пред'явлені в обвинуваченні, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
А тому, колегія суддів вважає передчасними доводи обвинуваченого захисника про те, що ОСОБА_9 , безпідставно продовжили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_9 встановив наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких підстав, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права
ОСОБА_9 на особисту свободу.
Доводи обвинуваченого та захисника про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 колегією суддів не можу бити враховано.
Не визнання вини та тяжкість злочину у якому обвинувачується ОСОБА_9 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, відсутність міцних соціальних зв'язків, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду, вчинення нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні не тяжкого злочину та особливо тяжкого злочин, за який йому загрожує покарання на строк до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Московенко проти України», «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик вчинення нових кримінальних правопорушень підтверджується матеріалами справи, а саме ОСОБА_9 з 2011 року притягувався до кримінальної відповідальності, має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання наркотичних та психоактивних речовин, вживає такі речовини з 2017 року, синдром залежності; багаторазово проходив стаціонарне лікування у КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради», востаннє госпіталізований з 17.07.2023, доставлений у лікарню у супроводі працівників поліції.
Вказане свідчить про схильність ОСОБА_7 до протиправної, асоціальної поведінки, до вчинення кримінальних правопорушень, про його нехтування принципом мирного володіння майном, і зважаючи на залежності підозрюваного від наркотичних засобів та психоактивних речовин, безробіття та відсутність сталого джерела доходу, свідчить про прагнення підозрюваного до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, і в цілому, - про небажання підозрюваного стати на шлях виправлення, соціюватись у суспільстві, і його підвищену суспільну небезпечність.
А тому, на думку колегії у разі обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній, з високою імовірність, з метою вживання наркотичних засобів вчинить нове кримінальне правопорушення.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Про наявність ризиків свідчить те, що ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, синдром залежності внаслідок вживання наркотичних та психоактивних речовин, не одружений, а тому у разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу може вчинити спроби на переховування від суду та вчинення нових кримінальних правопорушень.Твердження захисника про наявність на утриманні трьох малолітніх дітей не може бути враховано, оскільки вказаний факт не перешкодив обвинуваченому вчинити кримінальні правопорушення в яких він обвинувачується.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого
ОСОБА_9 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке вчинив останній є особливо тяжким.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_9 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Колегією суддів не може бути враховано доводи захисника про наявність місця проживання обвинуваченого, та наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітй, як підстава для зміни запобіжного заходу, оскільки вказане жодним чином не зменшує наявні ризики.
При цьому, вказане жодним чином не вплинуло на поведінку обвинуваченого та не зумовило його виправлення.
В той же час, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.
З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Отже, ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу та продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час та не вичерпались і будуть продовжувати мати місце. Можливість настання ризиків безпосередньо залежить від застосування до обвинуваченого, більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт.
А тому, належна поведінка ОСОБА_9 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду, зокрема і шляхом виїзду до іншої країні, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованого обвинувачення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання захисника на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є безпідставними.
Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,який діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2023 року, необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,який діє і інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2023 року, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.11.2023 року включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4