"22" березня 2010 р.Справа № 20-15/264-07-7219
За позовом: Одеської єпархії Української Православної Церкви
до відповідачів: 1) Балтської районної ради Одеської області
2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
3) Одеської обласної державної адміністрації
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Балтського районного бюро технічної інвентаризації
2) Міністерства оборони України
3) Кабінету Міністрів України
про визнання права власності на майно та зобов'язання виконати певні дії
Головуючий суддя Щавинська Ю.М.
Судді Фаєр Ю.Г.
Рога Н.В.
Представники сторін:
від позивача: Сухачова К.В.- за довіреністю б/н від 03.03.2010 року;
від відповідачів:
- Балтської районної ради Одеської області: Кода В.В.- за довіреністю № 247 від 11.08.2008 року;
- Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси: не з'явились;
- Одеської обласної державної адміністрації: Пастернак Л.І.- за довіреністю № 01-48-70 від 13.01.2010 року;
від третіх осіб:
- Балтського районного бюро технічної інвентаризації: не з'явились;
- Міністерства оборони України: не з'явились;
- Кабінету Міністрів України: Журбенко М.О.- за довіреністю № 03-67 від 11.01.2010 року;
за участю представника Управління у справах національностей та релігії Одеської обласної державної адміністрації -Попова Ю.І.- за довіреністю № 15-6-211 від 18.03.2010 року.
У судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ: 04.09.2007 року Одеська єпархія Української Православної Церкви звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Балтської районної ради Одеської області, в якій, з урахуванням уточнень, просила визнати за нею право власності на Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир з єдиним майновим комплексом, який включає наступні будівлі: 1) Покровський храм з Троїцьким приделом, який на теперішній час є Балтською дитячо-юнацькою спортивною школою та знаходиться за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 104; 2) житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною, що передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007 р. та знаходиться за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 106; 3) двокласну церковну школу, яка на теперішній час є приміщенням початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів № 3 та знаходиться у комунальній власності територіальних громад Балтського району; 4) церковний магазин, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю; а також зобов'язати відповідача передати позивачу у власність будівлі, які входили до майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря, а саме: житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною, що знаходиться за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 106, та церковний магазин, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на наступне:
Починаючи з 1907 року, у м. Балта розпочала свою діяльність кафедра вікарних єпископів. Цього ж року почалося будівництво майбутнього Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря з прилеглими до нього будівлями. Відповідно до рішення Священного Синоду від 20 червня 1908 року на місці збудованого храму було відкрито Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир. Так, в результаті будівництва був збудований єдиний майновий комплекс Свято-Покровський Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир, який складався з: Покровського храму з Троїцьким приделом; житлового корпусу для священиків з кухнею та трапезною; двокласної церковної школи та церковного магазину. Також поряд з вищезазначеними будівлями знаходився будинок вікарного єпископу, завод по виготовленню свічок, які також входили до єдиного майнового комплексу монастиря. У 1910-1911рр. у Балтсько-Феодосіївському чоловічому монастирі проживало до 110 членів братств із різних монастирів (Київських, Афонських та ін.), для братства був побудований двохповерховий корпус. Крім того, на території монастиря постійно працювали різні майстерні, а саме: слюсарна, столярна, бондарна, швацька, з ремонту взуття та інші. До того ж на вищезазначеній території був побудований готель для богомольців, будинок для перестарілих, пекарня, дзвіниця.
Згідно з Постановою Народного комісаріату України „Про духовні училища та семінарії” від 12.02.1919 р., яка була прийнята у виконання Декрету Тимчасового Робоче-Селянського уряду України про перехід учбових закладів з інших відомств до відомства народного комісаріату освічення та про відділення Церкви від держави і школи від Церкви, усі духовні училища та семінарії з їхнім майном та кредитами були передані з інших відомств до відомства Народного комісаріату освічення України. Духовне відомство тоді ж було скасовано. На підставі цього у 1923р. Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир припинив своє існування, кафедра вікарного єпископа була закрита, а в 1944р. монастир знову був відкритий та в період з 1944-1946рр. на вищезазначеній території проживало біля 20 чоловік з членів братства, але в 1961р. монастир знову був зачинений.
Разом з тим позивач зазначає, що після становлення України як незалежної демократичної держави почався процес передачі (повернення) релігійним організаціям їхнього майна та культових споруд, які раніше було вилучено та передано в інші відомства. Так, Законом України від 23.04.1991р. „Про свободу совісті та релігійні організації” передбачено, що організації, на балансі яких знаходиться таке майно, повинні передавати його у власність релігійним організаціям.
Як зазначав позивач, донедавна на території монастиря перебував військовий госпіталь, який на теперішній час вже розформований, але церква дотепер не може користуватися своїм законним майном, оскільки будівлі монастиря ще не передані в комунальну власність міста, тобто використовуються не за призначенням культової споруди.
Крім того, позивач зазначав, що до закриття Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир належав Російській Православній церкві, правонаступницею якої є Українська Православна церква відповідно до рішення Архієрейського Собору Російської Православної Церкви від 27.10.1990р., листа Святішого Патріарха Московського й всієї Русі Алексія II міністрові юстиції України та постанови Верховної Ради України від 23.12.1993р. № 3796-ХХІІ. Також 19.11.1991р. Виконком Одеської обласної ради народних депутатів рішенням № 490 зареєстрував православний прихід Свято-Покровської Церкви Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря. Таким чином, Одеська єпархія Української Православної Церкви є повноправним власником вищезазначеного майна.
Також позивач зазначав, що ним були надіслані звернення з приводу повернення Одеській єпархії Української Православної Церкви Балтсько-Феодосїївського чоловічого монастиря, а саме: 19.09.1997р. за № 701 до Міністра оборони України О.І. Кузьмука; 30.07.1997р. за № 567 до командуючого Одеським військовим округом генерал-полковника В.П. Шкідченко; 30.07.1997р. за № 568 до начальника Головного військово-медичного командування Міністерства оборони України; 18.02.2004р. за № 86 до Міністра оборони України Є.К. Марчука. Так, на лист від 23.06.2006р. за № 290, адресований Міністру оборони України Гриценко О.С., позивач отримав відповідь від 20.07.2006р. за № 220/2792 про необхідність затвердження Кабінетом Міністрів України розпорядження про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю у спільну власність територіальних громад Балтського району з подальшою передачею цього комплексу Одеській єпархії Української Православної Церкви для відродження Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря. Крім того, листом від 24.02.2007р. за № 220/781 заступник міністра оборони України В.О. Бойко повідомив, що Балтська районна рада Одеської області рішенням сесії від 18.08.2005р. № 164-ІV „Про прийом у спільну власність територіальних громад району цілісного майнового комплексу Балтського військового шпиталю” надала згоду на прийом зазначених фондів у спільну власність територіальних громад району.
До того ж позивач вказував, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від № 450-р 20.06.2007р. "Про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю", цілісний майновий комплекс Балтського військового госпіталю передається з державної власності у спільну власність територіальних громад району для створення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, хоча повинен був бути переданий, на думку позивача, у власність Одеській єпархії Української Православної Церкви.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2007 року було порушено провадження у справі № 15/264-07-7219 та справу призначено до розгляду в засіданні суду (суддя Петров В.С.)
Ухвалою суду від 19.10.2007 року, приймаючи до уваги клопотання представника позивача, у зв'язку з тим, що на території оспорюваного майна знаходиться цілісний майновий комплекс Балтського військового шпиталю, який знаходиться у віданні Котовської квартирно-експлуатаційної частини району, до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Котовську квартирно-експлуатаційну частину району.
Представник відповідача -Балтської районної ради Одеської області проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Представник відповідача -Котовської квартирно-експлуатаційної частини району проти позову заперечував та вважає позовні вимоги незаконними, що вбачається з заперечень на позов та заперечень на уточнені позовні вимоги.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.02.2008 року у справі № 15/264-07-7219, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 року, позовну заяву Одеської єпархії Української Православної Церкви до Балтської районної ради Одеської області та Котовської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання права власності на майно та зобов'язання виконати певні дії було задоволено у повному обсязі, визнано за Одеською єпархією Української Православної Церкви право власності на Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир з єдиним майновим комплексом, який включає наступні будівлі:
- Покровський храм з Троїцьким приделом розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 104, який на теперішній час є Балтською дитячо-юнацькою спортивною школою;
- житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106, що передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007р.;
- двокласну церковну школу, яка на теперішній час є приміщенням початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів № 3 та знаходиться у комунальній власності територіальних громад Балтського району;
- церковний магазин, розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю та передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007р.
А також зобов'язано Котовську квартирно-експлуатаційну частину району передати Одеській єпархії Української Православної Церкви у власність будівлі, які входили до майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря, а саме:
- житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106, що передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007р.;
- церковний магазин, розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю та передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007р.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2008 року рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 року у справі № 15/264-07-7219 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 року у справі № 15/264-07-7219, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 16.09.2008 року зазначив, що зі змісту відповідних рішень не вбачається, чи мало спірне майно на час подання позову та розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями статус державного або його було у встановленому порядку передано до комунальної власності. Разом з тим, ці обставини мають істотне значення для правильного застосування законодавства та розгляду справи, оскільки:
- якщо спірне майно належало до культового і становило державну власність, то згідно з частиною другою статті 17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” органом, уповноваженим вирішувати питання щодо повернення такого майна у власність релігійної організації, була відповідна обласна державна адміністрація, тоді як Райрада, маючи статус органу місцевого самоврядування (частина перша статті 5, частина друга статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”), такими повноваженнями наділена не була й відтак не могла вважатися належним відповідачем у справі. Крім того, в такому разі у вирішенні спору підлягало б з'ясуванню додержання вимог Законів України “Про Збройні сили України” і “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, а також Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225) стосовно статусу військового майна та порядку відчуження останнього (йдеться про житловий корпус та церковний магазин), за необхідності -із залученням до участі у справі Міністерства оборони України;
- якщо ж спірне майно на зазначений час вже мало статус комунального, то залучення до участі в ній як відповідача Котовської КЕЧ району взагалі було безпідставним, тому що відповідачем (відповідачами) у справі мав би бути належний орган (або органи) місцевого самоврядування, що здійснював би управління об'єктами такої власності від імені відповідної територіальної громади (громад).
Наведений в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції висновок про те, що “частина спірних об'єктів знаходиться в комунальній власності, а інша частина цих об'єктів підлягає передачі до комунальної власності, тобто спірне майно до державної власності не відноситься”,- є передчасним, оскільки не ґрунтується на всебічному й вичерпному з'ясуванні обставин справи.
Наявність з'ясованої господарськими судами згоди Райради на “прийом” спірного майна у спільну власність територіальних громад району, так само як і прийняття Кабінетом Міністрів України (згідно з його розпорядженням від 20.06.2007 № 450-р) пропозиції Міноборони України та Райради щодо передачі цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю з державної власності у спільну власність територіальних громад району, ще не означає, що передачу і приймання такого майна з державної власності у комунальну було фактично здійснено належним чином; тим часом господарськими судами не з'ясовано, чи відбулися такі передача і приймання, а якщо відбулися, то коли саме і яким чином такі дії оформлено. Що ж до спірного майна, яке лише “підлягає передачі” з державної до комунальної власності, то воно не може змінити свого правового статусу доти, поки відповідну передачу не буде здійснено у встановленому порядку.
У зв'язку з викладеним попередні судові інстанції не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме -Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”, зокрема, приписів статей 6, 7 цього законодавчого акта (щодо утворення комісії з питань передачі об'єктів та додержання умов передачі об'єктів, включаючи оформлення відповідної передачі належним актом), і відтак не з'ясували згаданих обставин, пов'язаних з передачею спірного майна з державної у комунальну власність.
Згідно з резолюцією голови господарського суду Одеської області справу № 15/264-07-7219 передано на новий розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2008 року справу № 15/264-07-7219 було прийнято до провадження суддею Щавинською Ю.М., справі присвоєно № 20-15/264-07-7219.
Крім того, приймаючи до уваги, що у постанові ВГСУ від 16.09.2008 року зазначено, що судами не встановлено статус спірного майна щодо його належності до державної або комунальної власності, а вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є, відповідно до ст. 11112ГПК України, обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд вказаною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача орган державної реєстрації права власності -Балтське районне бюро технічної інвентаризації.
Також, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, відповідно до якої культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим -Уряду Республіки Крим, вказаною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Одеську обласну державну адміністрацію.
Ухвалою суду від 12.11.2008 року, враховуючи, що Котовська квартирно -експлуатаційна частина району, як юридична особа була реорганізована у Квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеси, який є правонаступником її прав та обов'язків, суд замінив відповідача -Котовську квартирно - експлуатаційну частину району її правонаступником, яким є Квартирно- експлуатаційний відділ м. Одеси.
Ухвалою суду від 24.11.2008 року, приймаючи до уваги, що цілісний майновий комплекс Балтського військового госпіталю, який є частиною спірного майна, відноситься до майна Міністерства оборони України, а розпорядження цим майном здійснює Кабінет Міністрів України і відповідно до розпорядження Кабінета Міністрів України "Про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю" цілісний майновий комплекс Балтського військового госпіталю передається з державної власності у спільну власність територіальних громад району для створення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, суд залучив Міністерство оборони України та Кабінет Міністрів України до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
Ухвалою суду від 19.01.2009 року, з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань та для встановлення факту належності спірних будівель до культових споруд, у справі № 20-15/264-07-7219 було призначено судову архітектурно -будівельну експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення якої були поставлені наступні питання:
1) Чи належать до категорії культових споруд будівлі колишнього Балтсько-Феодосіївського монастиря, який включає:
- колишній Покровський храм з Троїцьким приделом -на цей час Балтська дитячо-юнацька спортивна школа, що розташована в Одеській області, м. Балта, вул. Уварова, 104;
- колишній житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною -на цей час майно, що передається у власність територіальної громади Балтського району відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 450-Р від 20.06.2007 року та розташовано в Одеській області, м. Балта, вул. Уварова, 106;
- колишня двокласна церковна школа -на цей час приміщення початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів № 3, що розташована в Одеській області, м. Балта, вул. Уварова, 96;
- колишній церковний магазин -на цей час приміщення штабу військового шпиталю (майно, що передається у власність територіальної громади Балтського району відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 450-Р від 20.06.2007 року та розташовано в Одеській області, м. Балта, вул. Уварова, 106).
2) Чи є зазначені в п. 1) будівлі єдиним майновим комплексом, який колись функціонував як Балтсько-Феодосіївський монастир?
3) В якому році побудовані будівлі Балтського військового шпиталю, на які претендує позивач?
Провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судової архітектурно- будівельної експертизи.
30.01.2009 року супровідним листом за підписом керівництва на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 19.01.2009 року справу № 20-15/264-07-7219 було надіслано до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової архітектурно - будівельної експертизи.
11.12.2009 року до господарського суду Одеської області була повернута справа № 20-15/264-07-7219 разом з висновком судової архітектурно-будівельної експертизи № 4056/12707 від 09.12.2009 року, згідно якого судовим експертом були надані наступні відповіді на питання, які були поставлені на вирішення експертизи:
1) Будівлі колишнього Балтсько -Феодосіївського чоловічого монастиря, який включає:
- колишній Покровський храм з Троїцьким приделом -на цей час Балтська дитячо-юнацька спортивна школа, що розташована в Одеській області, м. Балта, вул. Уварова, 104;
- колишній житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною -на цей час майно, що передається у власність територіальної громади Балтського району відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 450-Р від 20.06.2007 року та розташовано в Одеській області, м. Балта, вул. Уварова, 106;
- колишня двокласна церковна школа -на цей час приміщення початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів № 3, що розташована в Одеській області, м. Балта, вул. Уварова, 96;
- колишній церковний магазин -на цей час приміщення штабу військового шпиталю (майно, що передається у власність територіальної громади Балтського району відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 450-Р від 20.06.2007 року та розташовано в Одеській області, м. Балта, вул. Уварова, 106),
відносяться до категорії культових споруд.
2) Зазначені в п. 1) будівлі являються єдиним майновим комплексом у відповідності до п. 3.8 посібника по проектуванню „Культові будинки та споруди різних конфесій” і п. 4.3 табл. СП 31-103-99 „Будівлі, споруди та комплекси православних храмів”.
3) Будівлі Балтського військового шпиталю: колишній житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною та колишній церковний магазин побудовані в 1908 році.
У зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, усунено, ухвалою суду від 14.12.2009 року було поновлено провадження у справі № 20-15/264-07-7219 із призначенням справи до розгляду в засіданні суду.
Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 16.12.2009 року, приймаючи до уваги категорію і складність спору та подання суддею господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М. заяви про призначення колегіального розгляду справи, справу № 20-15/264-07-7219 було передано на колегіальний розгляд у складі суддів: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Рога Н.В., суддя Фаєр Ю.Г.
Ухвалою суду від 16.12.2009 року справу № 20-15/264-07-7219 було прийнято до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Щавинська Ю.М., суддя Рога Н.В., суддя Фаєр Ю.Г.
Під час нового розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги, в яких, з урахуванням висновку судової архітектурно - будівельної експертизи та виготовленими новими технічними паспортами на спірне майно від 02.02.2010 року, позивач просить:
1) визнати право власності за Одеською єпархією Української Православної Церкви на цілісний майновий комплекс (адреса: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, №№ 100а, 104а, 106), який є колишнім Свято-Покровським Балтсько-Феодосіївським чоловічим монастирем, що складається з:
а) Дитячо-юнацької спортивної школи (Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 104а), яка є колишнім Покровським храмом з Троїцьким приделом, що розташована на земельній ділянці, загальною площею 4900 кв.м, із розбивкою на будівлі і приміщення у відповідності до технічного паспорту від 02.02.2010 року, виготовленого Балтським РБТІ;
б) Балтської загальноосвітньої середньої школи № 3 (Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 100а), яка є колишньою Двокласною церковною школою, що розташована на земельній ділянці, загальною площею 1920 кв.м, із розбивкою на будівлі і приміщення у відповідності до технічного паспорту від 02.02.2010 року, виготовленого Балтським РБТІ;
в) Шпиталю (Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106), який є колишніми Житловим корпусом для священиків з кухнею та трапезною та Церковним магазином, що розташований на земельній ділянці, загальною площею 24900 кв.м, із розбивкою на будівлі і приміщення у відповідності до технічного паспорту від 02.02.2010 року, виготовленого Балтським РБТІ;
2) зобов'язати Одеську обласну державну адміністрацію та Квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеси передати у власність Одеської єпархії Української Православної Церкви Шпиталь, який є колишніми Житловим корпусом для священиків з кухнею та трапезною та Церковним магазином, які входили до цілісного майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря, що, у відповідності до технічного паспорту, виготовленого Балтським РБТІ 02.02.2010 року, розташований на земельній ділянці, загальною площею 24900 кв.м;
3) зобов'язати Балтську районну раду Одеської області передати у власність Одеської єпархії Української Православної Церкви Дитячо-юнацьку спортивну школу, яка є колишнім Покровським храмом з Троїцьким приделом, що, у відповідності до технічного паспорту, виготовленого Балтським РБТІ 02.02.2010 року, розташована на земельній ділянці, загальною площею 4900 кв.м, та Балтську загальноосвітню середню школу № 3, яка є колишньою Двокласною церковною школою, що, у відповідності до технічного паспорту, виготовленого Балтським РБТІ 02.02.2010 року, розташована на земельній ділянці, загальною площею 1920 кв.м, які входили до цілісного майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря.
В обґрунтування уточнених позовних вимог, з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.2008 року, позивач зазначає, що частина спірних об'єктів нерухомості знаходиться у комунальній власності, а саме: Покровський храм з Троїцьким приделом, який на теперішній час є Балтською дитячо-юнацькою спортивною школою, розташованою за адресою: м. Балта, вул. Уварові, 104а та знаходиться у комунальній власності територіальної громади Балтського району; двокласна церковна школа, яка на теперішній час є приміщенням початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-ІП ступенів № 3 та знаходиться в комунальній власності територіальної громади Балтського району. Саме тому позивач зазначив в якості відповідача-1 Балтську районну раду Одеської області, яка, маючи статус органу місцевого самоврядування, здійснює управління об'єктами такої форми власності від імені територіальної громади, а зазначаючи в якості відповідача-2 Котовську квартирно-експлуатаційну частину району, позивач виходив з того, що на території оспорюваного майна знаходиться цілісний майновий комплекс Балтського військового шпиталю, який знаходиться у віданні Котовської квартирно-експлуатаційної частини району. Разом з тим, остаточної передачі спірного майна з державної форми власності у комунальну належним чином здійснено не було, тобто частина спірного майна на даний момент перебуває у державній власності, що зумовило звернення позивача з уточненими позовними вимогами до органу, уповноваженого вирішувати питання щодо повернення такого майна у власність релігійної організації, а саме: до Одеської обласної державної адміністрації.
Крім того, в спростування тверджень представника Балтської районної ради, викладених у письмових поясненнях, що нібито культовим можна визнати лише приміщення Балтської дитячої юнацької спортивної школи, позивач зазначає, що такий висновок суперечить п. 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/109 від 29.02.1996 року, відповідно до якого під культовими будівлями та майном слід розуміти будівлі і речі, спеціально призначені для задоволення релігійних потреб громадян. Тому, зокрема, не можуть бути визнані культовими будівлями ті приміщення, що пристосовані для проживання священнослужителів та інших служителів культу, якщо вони не є невід'ємною частиною культової споруди і не знаходяться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї споруди (сторожка тощо). Зазначені обставини можуть встановлюватись документами служби технічної інвентаризації. У разі виникнення сумнівів щодо належності будівлі або майна до категорії культових, господарські суди повинні призначати експертизу. Саме з цих підстав судом була призначена судова архітектурно-будівельна експертизи, яка і визначила, що до категорії культових споруд належать будівлі колишнього Балтсько-Феодосіївського монастиря, вказані будівлі є єдиним майновим комплексом, який колись функціонував як Балтсько-Феодосіївський монастир, вказані будівлі розташовані на єдиній земельній ділянці, що у відповідності до вищевказаного роз'яснення суду касаційної інстанції спростовує висновки представника Балтської районної ради.
Представник відповідача -Балтської районної ради надав письмові пояснення, в яких зазначає, що колишній житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною та церковний магазин на теперішній час є державною власністю, а Покровський храм з Троїцьким приделом та двокласна церковна школа є власністю територіальних громад Балтського району в особі Балтської районної ради, у зв'язку з чим у задоволенні позову Одеської єпархії Української Православної Церкви слід відмовити.
Представник відповідача -Одеської обласної державної адміністрації надав заперечення на позов, в якому проти позову заперечує та просить у задоволенні позову Одеської єпархії Української Православної Церкви відмовити у повному обсязі з підстав, зазначених у запереченні.
Представник третьої особи -Кабінету Міністрів України надав письмові пояснення щодо позову, в яких вважає безпідставними та незаконними вимоги Одеської єпархії Української Православної Церкви щодо визнання за нею права власності на майновий комплекс в частині державного майна -військового містечка № 26.
Представник відповідача -Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси та третьої особи-Міністерства оборони України у судових засіданнях заперечував проти позову.
Представник третьої особи -Балтського районного бюро технічної інвентаризації надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.
Крім того, відповідно до п. 9.4. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/109 від 29.02.1996 року „Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" доказами належності культового майна або будівель тій чи іншій релігійній організації можуть бути довідки державних архівних установ, Державного комітету України у справах релігій, архівні документи церковних організацій (шематизми), рішення місцевих органів влади та інші письмові докази. Тому господарські суди повинні витребувати від державного органу України у справах релігій або архівних установ документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору або викликати посадових осіб зазначеного органу для дачі пояснень по суті справи в порядку, передбаченому статтями 30 і 65 ГПК.
У зв'язку з викладеним, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2010 року суд, в порядку ст. 30 ГПК України, викликав у судове засідання 22.03.2010 року для дачі пояснень наділену відповідними повноваженнями посадову особу Управління у справах національностей та релігії Одеської обласної державної адміністрації.
Представник Управління у справах національностей та релігії Одеської обласної державної адміністрації у судовому засіданні 22.03.2010 року по суті спору нічого не пояснив.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
Як вбачається з історичної довідки (а.с. 21, т. 1), в 1907 році у м. Балта була створена кафедра вікарних єпископів. 20 червня 1908 року на території маєтку Феодосія Левицького відповідно до рішення Священного Синоду від 24.03.1908 року був відкритий Феодосіївський чоловічий монастир, на території якого були побудовані: Покровський храм з Троїцьким приделом, житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною, двокласна церковна школа та церковний магазин. Також згідно вказаної довідки поряд з вищезазначеними будівлями були придбані три будинки: будинок вікарного єпископу, завод по виготовленню свічок та ін. Крім того, з зазначеної довідки вбачається, що у 1910-1911 рр. у Балтському монастирі проживало до 110 членів братії з різних монастирів (Київських, Афонських та Кіцганського монастиря), для яких був побудований двоповерховий корпус. Також на території монастиря працювали майстерні, а саме: слюсарна, столярна, бондарна, швацька, з ремонту взуття та інші, та були побудовані: готель для богомольців, будинок для престарілих, пекарня, просфорня, дзвонаря та викопано три колодязя. Але у 1923 році Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир припинив своє існування, а в 1944 році знову був відкритий.
Так, з плану володінь монастиря міста Балти, складеного архітектором у серпні 1945 року, вбачається, що до складу монастиря у 1945 році відносились: церква, житловий будинок наставника монастиря, два житлових будинки, підвал, сараї, згоріла двоповерхова цегляна будівля колишньої келії та згоріла двоповерхова цегляна будівля колишнього готелю та магазину, які розташовані на земельній ділянці, загальною площею 3,4 га (а.с. 40, т. 1).
10.01.1946 року Балтським міськвиконкомом був затверджений ген-план володінь Монастиря (а.с. 42, т. 1), який знаходиться по вул. Уварова № 86, згідно якого територія володіння монастиря з урахуванням відчуженої території складає 28165,84 м2.
Згідно виписки з протоколу засідання виконавчого комітету Балтської міської ради депутатів трудящих № 7 від 07.07.1947 року, на якому було заслухано доповідь (відношення) наставника Балтського чоловічого монастиря про відвід маєтку монастиря згідно з планом, затвердженим міським виконкомом 10.01.1946 року, було вирішено на підставі рішення міськвиконкому від 30.04.1947 року № 176/с затвердити план маєтку Балтського чоловічого монастиря згідно з вищезазначеним планом, затвердженим 10.01.1946 року, та доручено переселити вчителів школи № 3 з дому № 88 у зв'язку з тим, що він належить монастирю.
10.08.1948 року наставник Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря звертався до Інвентарного бюро Балтської міськради з клопотанням (а.с. 104, т. 1) про направлення спеціаліста для встановлення нових меж монастирської присадибної ділянки у зв'язку з віднесенням до території монастиря ділянок саду та городу.
27.07.1950 року Виконавчим комітетом Балтської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення за № 120 „Про передачу приміщення монастиря, розташованого в місті Балта за адресою: вул. Уварова 84”, яким вилучено з ведення релігійної громади Монастиря приміщення, розташоване за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 84, та передано Балтському Міськомгоспу для використання під розміщення культурно-просвітницьких установ.
Рішенням Виконавчого комітету Балтської районної ради депутатів трудящих № 413 від 10.08.1950 року „Про затвердження рішення Виконкому міськради депутатів трудящих № 120 від 27.07.1950 року „Про закриття монастиря в м. Балта” (а.с.29, т.1) вирішено передати в розпорядження Виконкому Балтської міської ради трудящих приміщення, зайняте монастирем для використання під розміщення міського клубу молоді.
Рішенням Виконавчого комітету ради депутатів трудящих № 59 від 02.04.1951 року „Про відвід земельної ділянки в розмірі 2,47 га Військовому міністерству для Військового шпиталю” (а.с.30, т.1) було задоволено клопотання Військового шпиталю про відвід земель, розташованих біля відновлюємих цегляних коробок, які були передані Військовому шпиталю рішенням Виконавчого комітету районної ради депутатів трудящих № 55 від 03.02.1950 року і підлягають відбудуванню по вул. Уваровій 86. Також згідно вказаного рішення Виконкому за рахунок земель, які знаходились в користуванні Балтського Феодосіївського чоловічого монастиря, було відведено у користування Військового шпиталю 2,47 га землі.
23.10.1954 року наставник Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря знов звернувся до Балтського Інвентарного бюро з клопотанням (а.с. 115, т. 1) про направлення техніка для встановлення розміру двору, який займає монастир та для складення плану. Так, 25.10.1954 року був складений техніком та затверджений начальником бюро генеральний план (а.с. 103, т. І) ділянки по вул. Уваровій 88, користувачем якої був Балтський чоловічий монастир.
Рішенням Виконавчого комітету Балтської міської Ради депутатів трудящих № 91 від 11.04.1955 року „Про взяття на баланс жилуправління Міськомгоспу будівель, які знаходяться в користуванні монастиря” (а.с.134, т.1) вирішено взяти на баланс 1-го домоуправління Міськомгоспу дві дерев'яні будівлі, які знаходяться в користуванні монастиря, забезпечивши регулярне стягнення орендної плати з монастиря.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих № 103/1 від 06.02.1959 року „Про зменшення землекористування Балтського чоловічого монастиря Балтського району Одеської області” (а.с. 32, т. 1) вирішено зменшити землекористування Балтського чоловічого монастиря на 1,11 га, залишивши в його користуванні 1,03 га. Також з зазначеного рішення вбачається, що земельну ділянку, яка вилучається з користування Балтського чоловічого монастиря, вирішено передати в постійне користування Балтському дитячому будинку для поширення садиби -0,15 га, Військовому шпиталю № 1436 -0,32 га та зарахувати в держкомзем міста Балта для громадського будівництва 0,55 гектарів і 0,09 га під громадські площі, проходи і доріжки.
Наставник Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря звертався до Балтського Інвентарного бюро з клопотанням № 6 від 06.03.1959 р. (а.с. 154, т. 1) про направлення техніка для складення плану нового жилого дому для надання його Балтській міській раді. Так, 14.03.1959 року було складено оціночний акт (а.с. 155, т. 1) та технічний опис (а.с. 156-157, т. 1) житлового дому по вул. Уварова 104, який належить Балтсько-Феодосіївському чоловічому монастирю.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих № 667 від 28.07.1961 року „Про відкриття дитячої спортивної школи в м. Балті” (а.с. 33, т.І) було передано на баланс Балтського райвно будинок колишнього монастиря з підсобними приміщеннями для забезпечення роботи дитячої спортивної школи.
З зазначеного вбачається, що частини єдиного майнового комплексу Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря були передані в користування Військовому шпиталю, Балтському дитячому будинку та дитячій спортивній школі, що, на думку позивача, є незаконним.
Враховуючи численні прохання релігійних організацій про повернення їм культових будівель та іншого майна, що було незаконно вилучене з церковного вжитку, Указом Президента України № 125 від 04.03.1992 року було зобов'язано Раду Міністрів Кримської АРСР, виконавчі комітети обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням (ч.3). Розпорядженням № 53 від 22.06.1994 року „Про повернення релігійним організаціям культового майна” Президентом України доручено місцевим органам державної виконавчої влади забезпечити до 1 грудня 1997 року передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням.
Як вбачається з позовної заяви, до закриття Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир належав Російській Православній церкві, правонаступницею якої є Українська Православна церква відповідно до рішення Архієрейського Собору Російської Православної Церкви від 27.10.1990 року, листа Святішого Патріарха Московського й всієї Русі Алексія II до Міністра юстиції України та постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 року № 3796-ХХІІ. Також позивач зазначає, що 19.11.1991 року Виконком Одеської обласної ради народних депутатів рішенням № 490 був зареєстрований православний прихід Свято-Покровської Церкви Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря.
З метою вжиття заходів до повернення культових споруд та іншого церковного майна релігійним організаціям Української Православної Церкви Священний синод Української Православної церкви звертався до Президента України, голови Верховної ради України та народних депутатів України, Прем'єр-міністра України та Уряду України з проханням (а.с. 19-20, т. 1) про втручання в ситуацію та ініціювання обговорення на найближчому засіданні РНБО інформації Мінкультури, Мінюсту, Мінпраці, МВС, МЗС, МОН, Держкомнацрелігій, Держбуду, Держкомархіву, ФДМУ, Держкомзему, Держкомнацміграції, Держкомтелерадіо, НАНУ, Академії педагогічних наук, Ради Міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про стан та хід виконання Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 року, Указу Президента України „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" від 04.03.1992 року, Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков" від 21.03.2002 року, Розпорядження Президента України „Про повернення релігійним організаціям культового майна" від 22.06.1994 року.
Листом від 23.06.2006 року за № 290 (а.с.16-18, т.1) Митрополит Одеський та Ізмаїльський звертався до Міністра оборони України з проханням про передачу корпусів та території Балтсько-Феодосїївського чоловічого монастиря в комунальну власність м. Балти з метою подальшої передачі їх у власність законного власника -Одеській єпархії Української Православної Церкви.
Також листом від 24.08.2006 року за № 408 (а.с.9-11, т.1) Митрополит Одеський та Ізмаїльський звертався до Прем'єр-міністра України, в якому просив його посприяти в поверненні корпусів та території Балтсько-Феодосїївського чоловічого монастиря законному володільцю -Одеській єпархії Української Православної Церкви. З зазначеного листа вбачається, що позивач вже звертався із численними зверненнями з приводу повернення Одеській єпархії Української Православної Церкви Балтсько-Феодосїївського чоловічого монастиря: 19.09.1997 року за № 701 до Міністра оборони України О.І. Кузьмука, 30.07.1997 року за № 567 до командуючого Одеським військовим округом генерал-полковника В.П. Шкідченко, 30.07.1997 року за № 568 до начальника Головного військово-медичного командування Міністерства оборони України, 18.02.2004 року за № 86 до Міністра оборони України Є.К. Марчука. До того ж на лист від 23.06.2006 року за № 290, адресований Міністру оборони України Гриценко О.С., позивачем було отримано відповідь від 20.07.2006 року за № 220/2792, якою позивача повідомлено про необхідність дочекатися затвердження Кабінетом Міністрів України розпорядження про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового шпиталю у спільну власність територіальної громади Балтського району з подальшою передачею цього комплексу Одеській єпархії Української Православної Церкви для відродження Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря.
Між тим, розпорядженням Одеської обласної ради № 337/2006-ОР від 20.11.2006 року (а.с. 14, т. 1) з метою більш детального вивчення ситуації навколо військового шпиталю в/ч А-3387 у м. Балта та внесення пропозицій щодо подальшого використання матеріально-технічної бази даної установи створено робочу групу, якій доручено у термін до 20 грудня 2006 року підготувати пропозиції щодо подальшого використання матеріально-технічної бази військового шпиталю в/ч А-3387 у м. Балта.
Так, Голова Одеської обласної ради звернувся до Міністра оборони України з листом № Р-32-198 від 05.02.2007 р. (а.с. 13, т. 1), яким направив йому рішення Одеської обласної ради від 22.12.2006 року № 156-V „Про надання згоди на передачу військового містечка № 26 (військового шпиталю в/ч А-3387), розташованого у м. Балта, з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області”.
Як вбачається з листа заступника Міністра оборони України від 24.02.2007 року за № 220/781 (а.с. 12, т. 1), адресованого голові Одеської обласної ради, Балтська районна рада Одеської області рішенням сесії від 18.08.2005 року № 164-ІV „Про прийом у спільну власність територіальних громад району цілісного майнового комплексу Балтського військового шпиталю” надала згоду на прийом зазначених фондів у спільну власність територіальних громад району.
Але, не зважаючи на численні звернення Священного синоду Української Православної церкви про повернення культових споруд та іншого церковного майна релігійним організаціям Української Православної Церкви, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 450-р від 20.06.2007 року "Про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю" (а.с. 15, т. 1) прийнято пропозицію Міноборони та Балтської районної ради щодо передачі цілісного майнового комплексу Балтського військового шпиталю з державної власності у спільну власність територіальних громад району для створення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.
Згідно до ч. 6 ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ від 23.04.1991 року релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.
Як було встановлено під час попереднього розгляду справи, відповідно до акту огляду від 19.12.2007 року (а.с.24, т.2), складеного в присутності голови Балтської районної ради Коновського Миколи Вікторовича та представника Одеської єпархії Української Православної Церкви московського патріархату протиієрея Зубрія Федора Васильовича, в майновий комплекс колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря входили такі будівлі, а саме:
- Покровський храм з Троїцьким приделом, який на теперішній час є Балтською дитячо-юнацькою спортивною школою, розташованою за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 104, та знаходиться в комунальній власності територіальних громад Балтського району;
- житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною, який на теперішній час передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 450-Р від 20 червня 2007 року, розташований за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 106;
- двокласна церковна школа, яка на теперішній час є приміщенням початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-Ш ступенів № 3 та знаходиться в комунальній власності територіальних громад Балтського району;
- церковний магазин, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю, розташований за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 106, та передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 450-Р від 20 червня 2007 року.
Указом Президента України № 125 від 04.03.1992 року та розпорядженням Президента України № 53 від 22.06.1994 року було вирішено передати у безоплатне користування або повернути безоплатно у власність релігійних організацій культові будівлі і майно, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням.
Судом було зазначено, що оскільки Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир для задоволення релігійних потреб у минулому користувався спірним майном, а саме: Покровським храмом з Троїцьким приделом, двокласною церковною школою, церковним магазином та житловим корпусом для священиків з кухнею та трапезною, які, на думку суду, є невід'ємними частинами культової споруди, таким чином, посилаючись на Указ Президента України № 125 від 04.03.1992 року, ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, ст.ст. 321, 392 ЦК України та ін., рішенням господарського суду Одеської області від 19.02.2008 року у справі № 15/264-07-7219, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 року, позовну заяву Одеської єпархії Української Православної Церкви до Балтської районної ради Одеської області та Котовської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання права власності на майно та зобов'язання виконати певні дії було задоволено у повному обсязі.
Разом з тим, скасовуючи вказані рішення, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 16.09.2008 року зауважив на тому, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не було встановлено чи мало спірне майно на час подання позову та розгляду даної справи статус державного або його було у встановленому порядку передано до комунальної власності, що, в свою чергу має значення для визначення належного відповідача у справі.
Господарськими судами не було з'ясовано, чи відбулися передача і приймання спірного майна з державної в комунальну власність, а якщо відбулися, то коли саме і яким чином такі дії оформлено. Що ж до спірного майна, яке лише “підлягає передачі” з державної до комунальної власності, то воно не може змінити свого правового статусу доти, поки відповідну передачу не буде здійснено у встановленому порядку.
За таких обставин, під час нового розгляду справи суддею Щавинською Ю.М., на виконання вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.2008 року, які, відповідно до ст. 11112 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судом було встановлено наступне:
Як свідчать матеріали справи, частина будівель, що входять до складу майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря, а саме: Покровський храм з Троїцьким приделом, який на теперішній час є Балтською дитячо-юнацькою спортивною школою, розташованою за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 104, та двокласна церковна школа, яка на теперішній час є приміщенням початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-Ш ступенів № 3, були передані у спільну власність територіальних громад Балтського району на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів № 266-ХХІ від 25.11.1991 року „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області”, а отже на теперішній час знаходяться у комунальній власності територіальних громад Балтського району, від імені та в інтересах яких право власності, згідно до ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, здійснює Балтська районна рада Одеської області.
Що стосується інших двох будівель, які входять до складу майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря, а саме: житлового корпусу для священиків з кухнею та трапезною та церковного магазину, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю, то матеріалами справи встановлено, що вказане майно на теперішній час перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (акт приймання-передачі від 10.07.2008 року, т. ІІІ, а.с. 61) та є військовим майном, що є різновидом державного майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини).
Згідно до ст. 2 вказаного Закону вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Статтею 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” визначено, що рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 450-р від 20.06.2007 року "Про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю" було прийнято пропозицію Міноборони та Балтської районної ради щодо передачі цілісного майнового комплексу Балтського військового шпиталю з державної власності у спільну власність територіальних громад району для створення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.
Разом з тим, відповідно до ст. 6 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.
Статтею 7 вказаного Закону України визначені умови передачі об'єктів з державної у комунальну власність, де зазначено, що безоплатно з державної у комунальну власність передаються, зокрема, військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил України і не планується до використання за призначенням.
Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
За таких обставин, враховуючи, що сторонами у справі, в порушення статті 33 ГПК України, не було надано належних доказів передачі частини спірних будівель (житлового корпусу для священиків з кухнею та трапезною та церковного магазину, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю) з державної у комунальну власність (акт приймання-передачі, тощо), то вказане майно на день розгляду справи залишається державною власністю.
У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.
Таким чином, враховуючи, що судом було встановлено, що житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною та церковний магазин, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю, є державною власністю, то, з огляду на ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, органом, уповноваженим вирішувати питання щодо повернення такого майна у власність релігійної організації, є відповідна обласна державна адміністрація, у зв'язку з чим Одеська обласна державна адміністрація й була залучена до участі у справі в якості іншого відповідача та є належним відповідачем у справі.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ від 23.04.1991 року, релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.
Згідно до ч. 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/109 від 29.02.1996 року „Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" під культовими будівлями та майном слід розуміти будівлі і речі, спеціально призначені для задоволення релігійних потреб громадян. Тому, зокрема, не можуть бути визнані культовими будівлями ті приміщення, що пристосовані для проживання священнослужителів та інших служителів культу, якщо вони не є невід'ємною частиною культової споруди і не знаходяться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї споруди (сторожка тощо). Зазначені обставини можуть встановлюватись документами служби технічної інвентаризації.
У разі виникнення сумнівів щодо належності будівлі або майна до категорії культових, господарські суди повинні призначати експертизу.
Враховуючи викладене, для встановлення факту належності спірних будівель до культових споруд судом було призначено у справі № 20-15/264-07-7219 судову архітектурно -будівельну експертизу.
Згідно висновку вказаної судової архітектурно-будівельної експертизи будівлі колишнього Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря відносяться до категорії культових споруд та являють собою єдиний майновий комплекс у відповідності до п. 3.8 посібника по проектуванню „Культові будинки та споруди різних конфесій” і п. 4.3 табл. СП 31-103-99 „Будівлі, споруди та комплекси православних храмів”.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Також згідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні.
Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Разом з тим ст. 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.
За таких обставин суд вважає уточнені позовні вимоги Одеської єпархії Української Православної Церкви обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлені вимоги про відшкодування державного мита та ІТЗ судового процесу, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідачів, разом з тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в подальшому з заявою для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Одеською єпархією Української Православної Церкви (м. Одеса, вул. Пушкінська, 79, код ЄДРПОУ 20997691) право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, №№ 100а, 104а, 106, який є колишнім Свято-Покровським Балтсько-Феодосіївським чоловічим монастирем та складається з:
а) Дитячо-юнацької спортивної школи (Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 104а), яка є колишнім Покровським храмом з Троїцьким приделом, що у відповідності до технічного паспорту від 02.02.2010 року, виготовленого Балтським РБТІ, розташована на земельній ділянці, загальною площею 4900 кв.м, та складається з:
1) Будівлі ДЮСШ (літ. А, а-а7), в склад якої входять:
- основна будівля (літ. А), загальною площею 553,0 кв.м, що складається з коридору, площею 5,5 кв.м; коридору, площею 9,4 кв.м; коридору, площею 5,6 кв.м; коридору, площею 9,8 кв.м; зали, площею 170,9 кв.м; коридору, площею 6,8 кв.м; кабінету директора вбудованого, площею 13,2 кв.м; шафи сходової, площею 3,0 кв.м; зали, площею 254,4 кв.м; душової, площею 9,8 кв.м; роздягальні, площею 11,4 кв.м; роздягальні, площею 11,8 кв.м; тренерської, площею 6,1 кв.м; роздягальні, площею 10,2 кв.м; кімнати технічного персоналу, площею 10,1 кв.м; кабінету лікаря, площею 9,3 кв.м;, кабінету завгоспа, площею 5,2 кв.м;
- прибудова (літ. а);
- прибудова (літ. а1);
- прибудова (літ. а2);
- прибудова (літ. а3);
- прибудова (літ. а4);
- прибудова (літ. а5);
- прибудова (літ. а6);
- прибудова (літ. а7);
2) Ганців (літ. І-ІV);
3) Сходів (літ. І-ІV);
4) Воріт (літ. № 1);
5) Огорожі (літ. № 2-3);
6) Хвіртки (літ. № 4-5);
7) Огорожі (літ. № 6-9).
б) Балтської загальноосвітньої середньої школи № 3 (Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 100а), яка є колишньою двокласною церковною школою, що у відповідності до технічного паспорту від 02.02.2010 року, виготовленого Балтським РБТІ, розташована на земельній ділянці. загальною площею 1920 кв.м, та складається з:
1) Основної будівлі (літ. А-а), загальною площею 365,1 кв.м, в склад якої входять:
- тамбур, площею 1,9 кв.м;
- туалет, площею 1,3 кв.м;
- туалет, площею 1,7 кв.м;
- вестибуль, площею 31,6 кв.м;
- кабінет, площею 45,6 кв.м;
- котельня, площею 16,7 кв.м;
- кабінет, площею 42,3 кв.м;
- коридор, площею 15,0 кв.м;
- кабінет, площею 61,5 кв.м;
- кабінет. площею 53,5 кв.м;
- кабінет, площею 61,8 кв.м;
- кабінет, площею 32,2 кв.м;
2) Вбиральні (літ. Г-Д), загальною площею 23,6 кв.м;
3) Огорожі (літ. 2-3).
в) Шпиталю (Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106), який є колишніми Житловим корпусом для священиків з кухнею та трапезною та церковним магазином, що у відповідності до технічного паспорту від 02.02.2010 року, виготовленого Балтським РБТІ, розташований на земельній ділянці, загальною площею 24900 кв.м, та складається з:
1) Шпиталю (літ. А), загальною площею 1425,9 кв.м, в склад якого входять:
- коридор, площею 43,2 кв.м;
- приймальня, площею 34,9 кв.м;
- лабораторія, площею 14,7 кв.м;
- лабораторія, площею 17,0 кв.м;
- лабораторія, площею 16,5 кв.м;
- кабінет, площею 15,1 кв.м;
- офтальмолог, площею 16,1 кв.м;
- реєстратура, площею 15,7 кв.м;
- сходова клітина, площею 19,3 кв.м;
- тамбур, площею 6,4 кв.м;
- фізіотерапевтичний кабінет, площею 27,9 кв.м;
- кабінет, площею 16,5 кв.м;
- столова, площею 18,0 кв.м;
- мийка посуду, площею 14,5 кв.м;
- приміщення, площею 12,0 кв.м;
- овочевий цех, площею 21,9 кв.м;
- м'ясо-рибний цех, площею 13,4 кв.м;
- коридор, площею 43,4 кв.м;
- тамбур, площею 1,7 кв.м;
- коридор, площею 1,7 кв.м;
- душ, площею 3,0 кв.м;
- приміщення, площею 12,7 кв.м;
- приміщення, площею 11,2 кв.м;
- кухня, площею 35,4 кв.м;
- столова, площею 32,8 кв.м;
- гінеколог, площею 15,5 кв.м;
- коридор, площею 26,1 кв.м;
- коридор, площею 42,1 кв.м;
- лор, площею 16,5 кв.м;
- узі, площею 15,9 кв.м;
- стоматолог, площею 18,3 кв.м;
- ендоскопічний кабінет, площею 15,7 кв.м;
- дерматолог, площею 11,4 кв.м;
- коридор, площею 36,1 кв.м;
- рентгенологічна лабораторія, площею 4,4 кв.м;
- коридор, площею 1,4 кв.м;
- санвузол, площею 7,6 кв.м;
- туалет, площею 1,7 кв.м;
- туалет, площею 0,9 кв.м;
- комора, площею 0,6 кв.м;
- флюорографічний кабінет, площею 12,4 кв.м;
- санпропускник, площею 5,3 кв.м;
- санпропускник, площею 6,2 кв.м;
- коридор, площею 4,5 кв.м;
- рентгенкабінет, площею 40,3 кв.м;
- лабораторія, площею 4,7 кв.м;
- рентгенкабінет, площею 22,3 кв.м;
- сходова клітина, площею 19,1 кв.м;
- фойє, площею 23,2 кв.м;
- реанімація, площею 18,6 кв.м;
- реанімація, площею 18,0 кв.м;
- ординаторська, площею 18,7 кв.м;
- перев'язочна, площею 17,4 кв.м;
- сестринська, площею 10,6 кв.м;
- комора, площею 8,3 кв.м;
- процедурна, площею 12,6 кв.м;
- комора, площею 0,9 кв.м;
- санвузол, площею 14,2 кв.м;
- туалет, площею 1,1 кв.м;
- палата, площею 16,9 кв.м;
- операційна, площею 16,5 кв.м;
- операційна, площею 22,0 кв.м;
- коридор, площею 19,6 кв.м;
- операційна, площею 17,9 кв.м;
- перев'язочна, площею 18,3 кв.м;
- палата, площею 15,6 кв.м;
- палата, площею 18,1 кв.м;
- палата, площею 17,1 кв.м;
- коридор, площею 72,1 кв.м;
- палата, площею 16,7 кв.м;
- палата, площею 17,5 кв.м;
- палата, площею 16,8 кв.м;
- палата, площею 13,6 кв.м;
- палата, площею 15,5 кв.м;
- ординаторська, площею 20,3 кв.м;
- процедурна, площею 16,9 кв.м;
- кабінет функціональної діагностики, площею 15,5 кв.м;
- палата, площею 16,8 кв.м;
- палата, площею 16,8 кв.м;
- палата, площею 16,3 кв.м;
- коридор, площею 4,8 кв.м;
- палата, площею 11,4 кв.м;
- туалет, площею 2,9 кв.м;
- туалет, площею 5,2 кв.м;
- коридор, площею 3,3 кв.м;
- палата, площею 22,8 кв.м;
- палата, площею 15,7 кв.м;
- палата, площею 19,5 кв.м;
- палата, площею 15,0 кв.м;
- сестринська, площею 16,0 кв.м;
- коридор, площею 97,2 кв.м;
2) Ганку (літ. а-а3);
3) Шпиталю (літ. Б), загальною площею 484,2 кв.м, в склад якого входять:
- тамбур, площею 2,2 кв.м;
- приміщення, площею 8,8 кв.м;
- приміщення, площею 10,1 кв.м;
- приміщення, площею 8,6 кв.м;
- туалет, площею 2,7 кв.м;
- тамбур, площею 1,0 кв.м;
- душ, площею 3,2 кв.м;
- тамбур, площею 1,7 кв.м;
- коридор, площею 6,1 кв.м;
- приміщення, площею 8,1 кв.м;
- приміщення, площею 4,0 кв.м;
- сходи, площею 18,5 кв.м;
- приміщення, площею 14,6 кв.м;
- приміщення, площею 13,5 кв.м;
- коридор, площею 5,9 кв.м;
- коридор, площею 17,2 кв.м;
- приміщення, площею 23,8 кв.м;
- приміщення, площею 23,8 кв.м;
- приміщення, площею 23,8 кв.м;
- приміщення, площею 15,5 кв.м;
- коридор, площею 16,8 кв.м;
- умивальня, площею 5,9 кв.м;
- туалет, площею 5,5 кв.м;
- коридор, площею 33,4 кв.м;
- приміщення, площею 4,1 кв.м;
- туалет, площею 4,1 кв.м;
- приміщення, площею 11,7 кв.м;
- приміщення, площею 10,2 кв.м;
- приміщення, площею 8,6 кв.м;
- приміщення, площею 20,8 кв.м;
- приміщення, площею 6,3 кв.м;
- приміщення, площею 10,2 кв.м;
- сходи, площею 21,8 кв.м;
- приміщення, площею 13,4 кв.м;
- приміщення, площею 13,6 кв.м;
- приміщення, площею 17,7 кв.м;
- приміщення, площею 16,8 кв.м;
- приміщення, площею 15,4 кв.м;
- приміщення, площею 22,4 кв.м;
- приміщення, площею 12,4 кв.м;
4) Підвалу (літ. Б');
5) Входу у підвал (літ. б);
6) Дезінфекційної камери (літ. В);
7) Нежилої будівлі (літ. Г);
8) КПП (літ. Д), загальною площею 484,2 кв.м, в склад якого входять:
- коридор, площею 3,8 кв.м;
- приміщення, площею 6,8 кв.м;
- приміщення, площею 7,8 кв.м;
9) Нежилої будівлі (літ. Ж);
10) Нежилої будівлі (літ. З);
11) Складу (літ. И);
12) Нежилої будівлі (літ. и);
13) Складу (літ. К);
14) Нежилої будівлі (літ. Л);
15) Нежилої будівлі (літ. М);
16) Нежилої будівлі (літ. Н);
17) Складу (літ. О);
18) Льодовика (літ. П);
19) Льодовика (літ. П');
20) Льодовика (літ. п);
21) Нежилої будівлі (літ. Р);
22) Погребу (літ. Р');
23) Овочесховища (літ. С);
24) Овочесховища (літ. с);
25) Складу (літ. Т);
26) Нежилої будівлі (літ. Ф);
27) Нежилої будівлі (літ. Х);
28) Нежилої будівлі (літ. Ц);
29) Нежилої будівлі (літ. Ч);
30) Нежилої будівлі (літ. Ш);
31) Огорожі (літ. № 1-8);
32) Огорожі (літ. № 10);
33) Сходів (літ. № 9).
3. Зобов'язати Одеську обласну державну адміністрацію (65032, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4, код ЗКПО 23215045) передати Одеській єпархії Української Православної Церкви (м. Одеса, вул. Пушкінська, 79, код ЄДРПОУ 20997691) у власність шпиталь за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106, який є колишніми Житловим корпусом для священиків з кухнею та трапезною та церковним магазином, які входили до цілісного майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря, що у відповідності до технічного паспорту, виготовленого Балтським РБТІ 02.02.2010, розташований на земельній ділянці, загальною площею 24900 кв.м.
4. Зобов'язати Балтську районну раду Одеської області (66100, Одеська область, м. Балта, вул. Косовського, 193, код ЗКПО 25025136) передати Одеській єпархії Української Православної Церкви (м. Одеса, вул. Пушкінська, 79, код ЄДРПОУ 20997691) дитячо-юнацьку спортивну школу за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 104а, яка є колишнім Покровським храмом з Троїцьким приделом, що у відповідності до технічного паспорту, виготовленого Балтським РБТІ 02.02.2010 року, розташована на земельній ділянці, загальною площею 4900 кв.м, та Балтську загальноосвітню середню школу № 3 за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 100а, яка є колишньою двокласною церковною школою, що у відповідності до технічного паспорту, виготовленого Балтським РБТІ 02.02.2010 року, розташована на земельній ділянці, загальною площею 1920 кв.м, які входили до цілісного майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Щавинська Ю.М.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Суддя Рога Н.В.
рішення підписано 29.03.2010р.