"30" березня 2010 р.Справа № 31/8-10-655
Позивач: ТОВ „Саврань-1”
Відповідач: СТОВ „Зоря”
про визнання договору дійсним та визнання права власності
Суддя господарського суду
Одеської області Лєсогоров В.М.
В засіданні приймали участь представники:
від позивача: Курченко М.І.
від відповідача: Сакалюк В.М.
СУТЬ СПОРУ: позивач вимагає визнання дійсним договору купівлі -продажу від 24.03.2009 року № 1/09, та визнання за позивачем права власності на ангар № 1 площею 528 м.кв., та ангар № 2 площею 532 м.кв., які розташовані в с. Слюсареве Савранського району Одеської області. Позов обгрунтований тим, що договір купівлі -продажу від 24.03.2009 року № 1/09 підлягає обовґязковому нотаріальному посвідченню, оскільки предметом договору є нерухоме майно, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Також позивач вважає, що за договором купівлі -продажу від 24.03.2009 року № 1/09 набув право власності на ангар № 1 та ангар № 2.
Представник позивача позов підтримав.
Представник відповідача позов визнав. Також представник відповідача пояснив, що правоустановчими документами відповідача на майно вказане у спірному договорі є технічний паспорт від 20.11.2009 року та акт інвентаризації основних засобів які є у справі. Крім того, представник відповідача пояснив, що на майно по спірному договору право власності за відповідачем зареєстровано не було.
Матеріалами справи встановлено:
24.03.2009 року за № 1/09 сторони уклали договір, відповідно до умов якого відповідач продає позивачу ангар № 1 площею 528 м.кв., та ангар № 2 площею 532 м.кв., які розташовані в с. Слюсареве Савранського району Одеської області. Ціна продажу визначена у сумі 30 020 грн. (по 15 010 грн. за кожний ангар). Договір нотаріально не посвідчений.
За актом від 24.03.2009 року відповідач передав позивачу ангар № 2 на виконання вказаного договору.
За видатковим касовим ордером № 1 від 24.03.2009 року позивач сплатив відповідачу 15 010 грн. за ангар № 2 на підставі договору № 1/09 від 24.03.2009 року. Цей платіж підтверджується також квитанцією прибуткового касового ордеру від 24.03.2009 року.
22.06.2009 року за № 2/09 сторони уклали договір, відповідно до умов якого відповідач продає позивачу ангар № 1 площею 528 м.кв., який розташований в с. Слюсареве. Ціна продажу визначена у сумі 15 010 грн. Договір нотаріально не посвідчений.
За актом від 22.09.2009 року відповідач передав позивачу ангар № 1 на виконання договору № 2/09 від 22.06.2009 року.
За видатковим касовим ордером № 2 від 22.06.2009 року позивач сплатив відповідачу 15 010 грн. за ангар № 1 на підставі договору № 2/09 від 22.06.2009 року. Цей платіж підтверджується також квитанцією прибуткового касового ордеру від 22.06.2009 року.
З технічного паспорту від 20.11.2009 року убачається, що він виданий на нерухоме майно (ангари) які розташовані в с. Слюсареве Савранського району Одеської області. Площа ангару № 2 складає 532,7 м.кв., площа ангару № 1 складає 528 м.кв. Замовник технічної інвентаризації відповідач. У технічному паспорті не зазначені правоустановчі документи на ангари.
З листа позивача на адресу відповідача від 25.06.2009 року убачається вимога про надання копій договорів і зокрема спірного договору завірених нотаріально.
З листа відповідача на адресу позивача від 26.06.2009 року убачається відмова від нотаріального посвідчення договорів і зокрема спірного договору.
З копії акту інвентаризації основних засобів ПП «Зоря»убачається перелік інвентаризованого майна станом на 01.12.2002 року. У переліку майна зазначені ангар № 1 та ангар № 2.
Відповідно до ст. 657 ЦК України - договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст. 658 ЦК України - право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Відповідно до ст. 215 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину…
Відповідно до ст. 220 ЦК України - у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ст. 236 ЦК України - нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»- ст. 3. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
Відповідно до ЗУ «Про нотаріат»- ст. 55. Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується…
Відповідно до інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882 - 35. Нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодавством установлено обов'язкову нотаріальну форму. 38. Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. 61. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. 62. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни; спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів; свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо. Право довірчої власності підтверджується договором управління майном.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке ругулює спірні правовідносини суд зробив наступні висновки.
Спірний договір від 24.03.2009 року № 1/09 підлягає обовґязковому нотаріальному посвідченню, оскільки предметом договору є нерухоме майно, однак спірний договір нотаріально не посвідчений.
Причиною відсутності нотаріального посвідчення спірного договору є відсутність у відповідача правоустановчих документів передбачених законодавством на нерухоме майно яке є предметом спірного договору, а також відсутність державної реєстрації права власності за відповідачем на нерухоме майно яке є предметом спірного договору.
Без правоустановчих документів передбачених законодавством на нерухоме майно а також без державної реєстрації права власності на нерухоме майно нотаріус не вправі посвідчувати договір купівлі - продажу нерухомості.
Спірний договір від 24.03.2009 року № 1/09 в звґязку з відсутністю його нотаріального посвідчення в силу ст.ст. 215, 216, 220, 236 ЦК України є недійсним (нікчемним), визнання спірного договору недійсним судом не вимагається, спірний договір не створив для позивача юридичних наслідків у вигляді набуття права власності на ангар № 1 та ангар № 2, спірний договір є недійсним з моменту його вчинення.
Все вище вказане стосується також договору від 22.06.2009 року за № 2/09 який в звґязку з відсутністю його нотаріального посвідчення в силу ст.ст. 215, 216, 220, 236 ЦК України є недійсним (нікчемним), визнання цього договору недійсним судом не вимагається, цей договір не створив для позивача юридичних наслідків у вигляді набуття права власності на ангар № 1, цей договір є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ст. 220 ЦК України - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Застосування ст. 220 ЦК України щодо визнання договору дійсним можливе лише у випадку якщо сторони договору мали всі необхідні документи для його нотаріального посвідчення (тобто виконали всі вимоги законодавства які необхідні для нотаріального посвідчення договору), однак одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору.
В даному випадку відсутні юридичні підстави для визнання спірного договору дійсним, оскільки відсутність нотаріального посвідчення спірного договору зумовлена тим, що сторони договору не виконали всі вимоги законодавства які необхідні для нотаріального посвідчення договору, а саме у відповідача відсутні правоустановчи документи передбачені законодавством на нерухоме майно яке є предметом спірного договору, а також відсутня державна реєстрація права власності за відповідачем на нерухоме майно яке є предметом спірного договору.
На підставі викладеного в задоволенні позову про визнання дійсним спірного договору слід відмовити.
В задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на ангар № 1 та ангар № 2 слід відмовити, в звґязку із тим, що позивач не набув права власності на вказане майно, оскільки вказані договори є недійсними з моменту їх вчинення, та не створили для позивача юридичних наслідків у вигляді набуття права власності на ангар № 1 та ангар № 2.
Суд відхиляє правові позиції позивача в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.
Суд відхиляє визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання суперечить законодавству.
Суд відхиляє правові позиції відповідача про те, що правоустановчими документами відповідача на майно вказане у спірному договорі є технічний паспорт від 20.11.2009 року та акт інвентаризації основних засобів, оскільки законодавство не передбачає таких правоустановчих документів на нерухомість як технічний паспорт та акт інвентаризації основних засобів. Слід розґяснити відповідачу, що за законодавством технічний паспорт на обґєкт нерухомості складається за наслідками технічної інвентаризації обґєкта нерухомості і засвідчує лише результати технічної інвентаризації обґєкта нерухомості (технічні характеристики обґєкта).
Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на позивача в звґязку з відмовою в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 46 ГПК України - державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.
Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про покладення на позивача фактично понесених ним судових витрат у справі і вирішити питання про стягнення з позивача на користь державного бюджету України недоплаченої суми держмита.
В даному випадку позивач заявив позовні вимоги про визнання дійсним договору та про визнання за позивачем права власності.
Відповідно до ст. 3 ДКМУ «Про державне мито»позивач повинен був сплатити держмито за майновою ставкою (вимога про визнання за позивачем права власності) і не майновою ставкою (вимога про визнання дійсним договору) на загальну суму 385 грн. 20 коп.
За квитанцією від 05.02.2010 року позивач сплатив лише 302 грн. Недоплата складає 83 грн. 20 коп., які підлягають стягненню з позивача на користь державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
В задоволенні позову -відмовити.
Покласти на ТОВ „Саврань-1” фактично понесені судові витрати у справі по держмиту в сумі 302 грн., та за ІТЗ судового процесу 236 грн.
Стягнути з ТОВ „Саврань-1” код 35233426 (Одеська область, Савранський район, с. Слюсареве) на користь державного бюджету України - 83 грн. 20 коп. по держмиту.
Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 02.04.2010 року.
Рішення набуває законної сили з 13.04.2010 р.
Суддя