"26" березня 2010 р.Справа № 10-11/170-09-4469
за позовом NIKE International Ltd (НАЙК Інтернешнл Лтд)
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 99000грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: Компанець Є.М. за довіреністю від 19.01.2009р. №58
від відповідача: не з'явився
Суть спору: NIKE International Ltd (НАЙК Інтернешнл Лтд) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 шляхом перерахування на рахунок представника позивачів ТОВ «Пахаренко і партнери»збитків у виді упущеної вигоди в сумі 99000 грн., що спричинені позивачу внаслідок незаконного використання відповідачем ТМ NIKE шляхом зберігання з метою пропонування для продажу та продажу фальсифікованої продукції.
Відповідач надав до суду клопотання від 04.11.2009р. за вх.№28414, згідно з яким, просить суд призначити судову експертизу для встановлення розміру збитків, що були нанесені відповідачем NIKE International Ltd, проведення якої доручити Одеському НДІСЕ та на розгляд якої поставити наступні питання: Яка грошова вартість товару, що був вилучений у ОСОБА_2 під час перевірки ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України 25.09.2007р.; - Яка ринкова вартість аналогічних товарів NIKE International Ltd, які продаються на території України станом на 25.09.2007р.; - Який розмір реальних збитків був нанесений NIKE International Ltd внаслідок дій ОСОБА_2 При цьому відповідач посилається на те, що розмір спричинених відповідачем збитків позивач доводить Висновком додаткової судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 29.10.2008р. за №491, який не може бути застосований для визначення збитків, оскільки додаткова судова експертиза була проведена в рамках розслідування кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, звинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.229 КК України, а за результатами розгляду вказаної кримінальної справи винесено постанову від 03.06.2009р., якою кримінальна справа відносно ОСОБА_2 припинена і звинувачуваного звільнено від кримінальної відповідальності.
Позивач надав до суду заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи від 04.11.2009р. за вх.№28416.
Також під час розгляду справи відповідач надав клопотання від 15.02.2010р. за вх.№3672, згідно з яким, просить суд припинити провадження у справі на підставі ст.80 ГПК України, з посиланням при цьому на те, що в процесі розгляду даної справи ФОП ОСОБА_2 припинив свою діяльність в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується записом в реєстрі від 03.02.2010р. за НОМЕР_1 та відповідним витягом з реєстру від 04.02.2010р., в якому зазначено, що поточний стан фізичної особи-припинена реєстрація, а відповідно до вимог ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця. Окрім того, відповідач посилається на роз'яснення, що викладені в Інформаційному листі ВГСУ від 14.08.2007р. №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007року», згідно з якими, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця така особа позбавляється статусу підприємця, а відтак провадження у відповідній справі підлягає припиненню з посиланням на п.6 ч.1 ст.80 ГПК України.
Поряд з цим у судові засідання відповідач не з'явився. При цьому ухвала суду про прийняття справи до провадження від 01.02.2010р. та призначення її до розгляду на 19.02.2010р., яка надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у позові, одержана останнім 22.02.2010р., тобто після дати, на яку призначено судове засідання, а тому розгляд справи відкладений господарським судом на 12.03.2010р., про що 19.02.2010р. винесено відповідну ухвалу, яка одержана відповідачем 03.03.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У зв'язку з нез'явленням відповідача у судове засідання 12.03.2010р., розгляд справи відкладений судом на 26.03.2010р., про що 12.03.2010р. винесено відповідну ухвалу, яка надіслана відповідачу 16.03.2010р., що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні даної судової ухвали, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях, тим більш, що згідно з Інформаційним листом ВГСУ від 15.03.2010р. №01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Позивач надав до суду заперечення на клопотання відповідача про припинення провадження у справі від 25.02.2010р. за вх.№4805, згідно з якими, просить суд відмовити відповідачу у задоволені клопотання, з посиланням при цьому на те, що ліквідація юридичної особи і припинення підприємницької діяльності фізичної особи ні за своєю правовою суттю, ані за юридичними наслідками не є тотожними подіями у розумінні п.6 ч.1 ст.80 ГПК України; що в разі припинення провадження у справі між позивачем і відповідачем продовжують існувати спірні правовідносини; що у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за цією особою зберігається право на її повторну державну реєстрацію як підприємця; що припинення фізичною особою підприємницької діяльності та втрата нею статусу суб'єкта такої діяльності не призводять до втрати нею цивільної дієздатності. Також позивач посилаються на те, що аналогічну правову позицію викладено в постанові ВГСУ від 27.01.2009р. по справі №4/89 та постанові ВСУ від 07.11.2006р. по справі №16-9/22-04-7490.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошену вступну та резолютивну частину рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Позивач у встановленому порядку зареєстрував торговельну марку NІКЕ, що підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва №743 Державного департаменту інтелектуальної власності від 09.06.2009р. №410, згідно з якою, торгівельна марка NІКЕ зареєстрована для товарів 18,25 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг -спортивний одяг, взуття і сумки, а також торгівельну марку /смужка/, що підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва №37120 Державного департаменту інтелектуальної власності від 09.06.2009р. №411, згідно з якою, торгівельна марка /смужка/ зареєстрована для товарів 18,25 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг -спортивний одяг, взуття і сумки.
Також судом встановлено, що позивач використовує вищезазначені торговельні марки на своїй продукції, в тому числі і на території Україні та є єдиною офіційною особою на території України, що має виключне право дозволяти та забороняти використання вищевказаних торгівельних марок. Поряд з цим, єдиним в Україні уповноваженим імпортером та дистриб'ютором товарів, маркованих вищевказаними торгівельними марками є ДП «Дельта Спорт», а співробітник фірми «Пахаренко і Партнери»патентний повірений ОСОБА_4 є представником, який уповноважений позивачем захищати усі інтереси позивача на території України в т.ч. в українських судах загальної юрисдикції, зокрема в господарському суді з правом одержувати присуджене майно, гроші, а також з правом передоручення своїх повноважень юристам, які є співробітниками фірми, про що свідчить довіреність позивача відносно захисту зареєстрованих товарних знаків та інших прав на об'єкти інтелектуальної власності від 11.06.2008р., яка посвідчена держаним нотаріусом штату Орегон 11.06.2008р., апостіль за №НС2008-5776 до якої проставлено 11.06.2008р. помічником Державного секретаря.
Разом з тим, судом встановлено, що в 2007 році позивачу стало відомо про те, що на території ТОВ «Промтоварний ринок»(Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. «Авангард») по вул. Розова (контейнер № 3781) та вул. Сіра (контейнер № 2312), відповідач без дозволу позивача здійснює зберігання з метою продажу, пропонування для продажу, продаж спортивного одягу з нанесенням на цей одяг вищевказаних торгівельних марок, власником яких являється позивач. 03.08.07р. позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про порушення прав на вищевказані торгівельні марки та у попереджувальних листах від 16.08.2007р. №10450, 10451 попередив відповідача про незаконність використання вищевказаних торгівельних марок і запропонував негайно припинити розповсюдження спортивного одягу з неправомірним використанням торгівельних марок.
25.09.07р. ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 в ході якої встановлено, що останній здійснював на території ТОВ «Промтоварний ринок»по вул. Розова (контейнер № 3781), по вул. Сіра (контейнер № 2312) реалізацію спортивного одягу із знаками для товарів і послуг, власником яких являється позивач. Також в ході перевірки здійснено контрольну закупку наступного товару: спортивні костюми «Найк»- 30 одиниць по ціні 110 грн.; вітрові куртки «Найк»- 11 одиниць по ціні 90 грн. та встановлено, що у контейнері №2312 на момент перевірки з метою збуту зберігалася наступна продукція: вітрова куртка жіноча «Найк»- 7 одиниць по ціні 100 грн.; вітрова куртка чоловіча «Найк»-12 одиниць по ціні 90 грн.; спортивний костюм чоловічій «Найк»- 57 одиниць по ціні 110 грн., а у контейнері №3781 з метою збуту зберігалася наступна продукція: куртка жіноча «Найк»- 27 одиниць по ціні 100 грн.; брюки жіночі «Найк»- 6 одиниць по ціні 55 грн.; костюм чоловічій «Найк»- 12 одиниць по ціні 110 грн., що підтверджується протоколом огляду контейнера №2312 по вул. Сіра на ринку 7-й км Овідіопольської дороги від 25.09.2007р., протоколом огляду контейнеру №3781 по вул. Розова від 25.09.2007р., протоколом контрольної закупки від 25.09.2007р., та листом ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України від 25.09.2007р. №5/2-618. При цьому зразки продукції, які відібрані у відповідача в ході перевірки, направлені на перевірку представнику позивача, яким 01.10.2007р. складено висновок спеціаліста, згідно з яким, надана на дослідження продукція не є оригінальною. 03.10.07р. за фактом порушення прав позивача на торгівельні марки щодо відповідача порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 229 КК України, а 01.11.07 р. в порядку досудового слідства позивача визнано цивільним позивачем по вказаній кримінальній справі.
Висновком судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України від 28.11.07 р. № 381 встановлено, що позначення, які розташовані на вилученому у відповідача товарі є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з торговельними марками за свідоцтвами України на знаки для товарів послуг №743, №37210.
Водночас Висновком судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності НДІ інтелектуальної власності Академії правових наук України № 491 від 29.10.08 р. встановлено, що майнова шкода компанії NIKE International Ltd внаслідок порушення їх прав на торгівельну марку складає 99000 грн.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2009р. кримінальну справу щодо відповідача закрито на підставі Закону України «Про амністію», а товар, який вилучений у відповідача, постановлено знищити. При цьому у вказані постанові суду встановлено, що ОСОБА_2 незаконно використовував знаки для товарів і фірмові найменування, що належать компанії NIKE International Ltd спричинивши даній компанії матеріальні збитки в розмірі 99 000 грн.
В подальшому позивач вернувся до господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з відповідача збитків у виді упущеної вигоди в сумі 99 000 грн., з посиланням при цьому на те, що відповідно до вимог ст. 28 КПК України та ст. 5 Закону України «Про застосування амністії»амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Згідно з розрахунком збитків, який здійснений позивачем, розмір збитків у виді упущеної вигоди визначений позивачем за мінімальними цінами на спортивні костюми, вітрівки, брюки та куртки, які встановлені у Прайс-листі ТОВ «Дельта-Спорт»станом на 02.10.2007р., згідно з яким, мінімальна ціна спортивного костюму становить 650 грн., вітрівки -700 грн., куртки -450 грн., брюк -250 грн., а також із загальної кількості товару, що вилучений у відповідача під час контрольної закупки та зберігався у відповідача з метою пропагування для продажу у контейнерах по категоріям товару «спортивний костюм», «вітрівка», «куртка», «брюки», зокрема, вітрові куртки «Найк»у кількості 30 штук по ціні 700 грн., костюми у кількості 99 штук по ціні 650 грн., куртки у кількості 27 штук по ціні 450 грн., брюки у кількості 6 штук по ціні 250 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних мотивів.
Як вище встановлено господарським судом, позивач у справі являється власником торгівельних марок NІКЕ, /смужка/, які зареєстровані в т.ч. для товарів 18,25 класів МКТП.
Поряд з цим судом встановлено, що позивач використовує зареєстровані торгівельні марки на своїй продукції, в т.ч. і на території України та являється єдиною офіційною особою, яка має виключне право дозволяти та забороняти використання торгівельних марок, а ТОВ «Дельта -Спорт»являється єдиним в Україні уповноваженим імпортером та дистриб'ютором товарів позивача, маркованих вищевказаними торгівельними марками.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.
Згідно з п.5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»(далі - Закон) власник торговельної марки має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення, що є схожим із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, для яких зареєстрована торговельна марка, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати.
Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону використанням торговельної марки визнається, зокрема нанесення її на будь-який товар, для якого торговельна марка зареєстрована, упаковку, в якій міститься такий товар, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж. Аналогічна правова позиція викладена і у п. 47 Постанови Президії Вищого Господарського Суду України від 10.06.2004 р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», згідно з якою, відповідно до пункту 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»зберігання товару з нанесеним знаком з метою пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення) визнаються використанням знака, тобто складають правомочності власника свідоцтва на знак. Зберігання ж продукції зі знаком, що використовується без дозволу його власника, визнається порушенням прав на знак, якщо воно здійснюється з метою введення такої продукції в господарський оборот.
Між тим, матеріалами справи вставлено і відповідачем не заперечується, що останній без згоди позивача здійснював використання торгівельних марок, власником яких являється позивач шляхом зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування до продажу, продажу спортивного одягу, на який нанесені вищевказані торгівельні марки. При цьому про таке неправомірне використання торгівельних марок відповідач був попереджений позивачем. Більш того внаслідок таких неправомірних дій відповідача щодо використання торгівельних марок позивача, останньому спричинені збитки.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
В силу вимог п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. 432 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», способами захисту прав та інтересів власника торговельної марки, зокрема є відшкодування збитків (майнової шкоди).
Водночас згідно з вимогами ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. У ч.1 ст.224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.
В силу вимог ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Вимогами ч.1 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявність її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому в силу вимог частини другої вказаної статті ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Розрахунок збитків, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір спричинених відповідачем збитків становить 99 000 грн., перевірений господарським судом та встановлено його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства. Тим більш, що про наявність збитків позивача саме у розмірі 99 000 грн. свідчить також і Висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України № 491 від 29.10.2008р.
Клопотання відповідача про призначення судової експертизи для встановлення розміру збитків, що були нанесені відповідачем NIKE International Ltd відхилено господарським судом, з огляду на вимоги ч.1 ст.41 ГПК України, згідно з якою, господарський суд призначає судову експертизу лише для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, з огляду на положення, що містяться у п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судовому експертизу в кримінальних і цивільних справах»№8 від 30.05.1997р., згідно з якою, неприпустимо призначати експертизу у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду, а також з огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про те, що, по -перше, відповідь на перше питання, яке відповідач пропонує поставити на вирішення судового експерта (Яка грошова вартість товару, що був вилучений у ОСОБА_2 під час перевірки ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України 25.09.2007р.) міститься в матеріалах справи, зокрема у протоколі огляду контейнера №2312 по вул. Сіра на ринку 7-й км Овідіопольської дороги від 25.09.2007р., у протоколі огляду контейнеру №3781 по вул. Розова від 25.09.2007р., у протоколі контрольної закупки від 25.09.2007р., у листі ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України від 25.09.2007р. №5/2-618. Вирішення другого питання, яке відповідач пропонує поставити на вирішення судового експерта (Яка ринкова вартість аналогічних товарів NIKE International Ltd, які продаються на території України станом на 25.09.2007р.) є недоцільним, оскільки ринкова вартість аналогічних товарів не може бути застосована для визначення розміру збитків спричинених відповідачем позивачу, з огляду на те, що розрахунок збитків здійснений позивачем на підставі мінімальної роздрібної ціни офіційного торгового представника позивача на території України - ТОВ «Дельта-Спорт», а всі інші суб'єкти господарювання здійснюють продаж оригінальної продукції позивача за більш високою ціною з отриманням власного доходу на різниці між ціною офіційного торгового представника позивача та вартістю товару, що ними реалізується. По-друге, в силу вимог ст. 28 КПК України, ст. 5 Закону України «Про застосування амністії»амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду, а тому наявний у справі Висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України № 491 від 29.10.2008р., який складений за результатами проведення додаткової судової експертизи в рамках розслідування кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, та в якому встановлено, що майнова шкода компанії NIKE International Ltd внаслідок порушення її прав на торговельну марку NIKE складає 99 000 грн., є одним із допустимих доказів у даній господарський справі щодо визначення розміру спричинених позивачу збитків.
Клопотання відповідача про припинення провадження у справі також відхилено господарським судом, виходячи з того, що відповідач припинив свою діяльність в якості фізичної особи-підприємця під час розгляду даної справи у суді, а спірні правовідносини між сторонами у справі продовжують існувати і на даний час; що припинення фізичної особою підприємницької діяльності та втрата нею статусу суб'єкта такої діяльності не призводять до втрати нею цивільної дієздатності; що у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця за цією ж особою зберігається право на повторну державну реєстрацію як підприємця. Отже, припинення провадження у даній справі фактично призведе до ухилення від вирішення спору по суті і відповідно від здійснення правосуддя, що суперечить вимогам ст.124,129 Конституції України. Тим більш, що ліквідація юридичної особи і припинення підприємницької діяльності фізичної особи ні за своєю правовою суттю, ані за юридичними наслідками не є тотожними подіями у розумінні п.6 ч.1 ст.80 ГПК України. При цьому аналогічна правова позиція викладена і у постанові ВГСУ від 27.01.2009р. по справі №4/89 та постанові ВСУ від 07.11.2006р. по справі №16-9/22-04-7490.
Посилання відповідача на роз'яснення, що викладені в Інформаційному листі ВГСУ від 14.08.2007р. №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007року»також не заслуговують на увагу, оскільки положення, що викладені в Інформаційному листі ВГСУ від 14.08.2007р. №01-8/675 стосуються припинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України у випадку якщо позивач у справі - громадянин, який здійснював підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і мав статус суб'єкта підприємницької діяльності - помирає під час розгляду справи.
Із врахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог NIKE International Ltd (НАЙК Інтернешнл Лтд) та стягнення з ОСОБА_2 збитків в сумі 99 000 грн. шляхом їх перерахування на рахунок представника позивача ТОВ «Пахаренко і партнери». При цьому господарський суд виходить з того, що позивач не має в Україні банківських рахунків, а своєю довіреністю від 11.06.2008р. позивач уповноважив співробітників фірми «Пахаренко і Партнери»одержувати присуджене майно та гроші.
На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов NIKE International Ltd (НАЙК Інтернешнл Лтд) задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_2 (65076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь NIKE International Ltd (НАЙК Інтернешнл Лтд) збитки в сумі 99 000 (дев'яності дев'ять тисяч) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 990 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. шляхом перерахування їх перерахування рахунок представника позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Пахаренко і партнери»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, код ЄДРПОУ 20040094, р/р 2600001284649, МАО 322313 у ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ; Свід. Платн. ПДВ № 37387522, ІПН 2004009261034).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Рішення підписане 31 березня 2010р.
Суддя