"26" березня 2010 р.Справа № 12-16/331-07-9238
Позивач: суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1
Відповідач: закрите акціонерне товариство „Порто-Франко”
За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
товариство з обмеженою відповідальністю „Амстор”
За участю прокурора Малиновського району м. Одеси
про визнання права власності
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від прокуратури: Доброжан Н.І. -посвідчення № 69 від 19.06.2009р.
від позивача: ОСОБА_3 - довіреність від 12.08.2009р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Шеретова О.В. - довіреність від 24.02.2010р.
Суть спору: позивач, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту СПД ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до закритого акціонерного товариства “Порто-Франко” (далі по тексту ЗАТ “Порто-Франко”) про визнання права власності на нежитлові приміщення автомайстерні з адміністративною частиною загальною площею 150,4 м2, які розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області впродовж вулиці Генерала Петрова у м. Одесі (вул. Генерала Петрова, 65-Т).
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.2008р. по справі № 16/331-07-9238 позовні вимоги СПД ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі, за ним було визнано право власності на нежитлові приміщення автомайстерні з адміністративною частиною загальною площею 150,4 м2, розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області впродовж вулиці Генерала Петрова у м. Одесі (вул. Генерала Петрова, 65-Т).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2008р. рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2008р. по справі № 16/331-07-9238 залишено без змін.
07.07.2009р. ТОВ „Амстор” було подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2008р. та на Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2008р. по справі № 16/331-07-9238.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2009р. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2008р. та рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2008р. по справі № 16/331-07-9238 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2010р. справу № 16/331-07-9238 прийнято до провадження та їй присвоєно № 12-16/331-07-9238, а також до участі у справі у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ТОВ „Амстор”.
В судовому засіданні, що відбулося 26.03.2010р. представник Малиновської прокуратури м. Одеси повідомив суд про вступ до участі у справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Відповідач -ЗАТ „Порто-Франко” про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, що є у матеріалах справи, а також поштовими повідомленнями, що є у матеріалах справи, але в судові засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Третя особа 1 -ТОВ „Амстор” проти позову заперечує, з підстав, викладених у поясненнях наданих суду(вх. № 7864).
В процесі розгляду справи з боку представників сторін до суду були подані додаткові документи, які судом були оглянуті у судових засіданнях та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
За згодою представників сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:
07.07.1999р. листом за № 204 на ім'я ПП ОСОБА_1 виконком Таїровської селищної ради попередньо погодив вибір земельної ділянки площею 15 м2 для розміщення торгового павільйону по вул. Генерала Петрова.
ЗАТ „Порто-Франко” є власником земельної ділянки загальною площею 10,3 га, яка розташована на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 04.03.2003р. (т.с.1., а.с. 8). Цільове призначення земельної ділянки -для створення торгово-виробничого і культурного центру.
23.03.2003р. між СПД ОСОБА_1 (орендар) та ЗАТ „Порто-Франко” (орендодавець) було укладено договір № 1/01.
Відповідно до п.1 зазначеного договору орендодавець, володіючий земельною ділянкою площею -10,3 га, у приватній власності надає із них в оренду ділянку площею 200 м2 вдовж вул. Генерала Петрова.
Пунктом 2 зазначеного договору визначено, що орендар зобов'язан використовувати визначену ділянку для ремонту автомобілів, забезпечити дотримання санітарних та протипожежних правил експлуатації об'єктів.
Термін дії договору у відповідності до п.6. договору встановлений 10 років з 24.03.2003р. по 24.03.2013р.
Листом від 29.03.2003р. на ім'я приватного підприємця ОСОБА_1 ЗАТ „Порто-Франко” повідомило, що не заперечує проти проведення реконструкції ремонтної майстерні та під'їзного майданчика в межах орендуємої земельної ділянки та оформлення орендарем відповідної документації для ведення бізнесу у відповідності з чинним законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2006р. при проведенні перевірки законності виконання СПД Андрущенко робіт по реконструкції шиномонтажної майстерні, працівником Інспекції архітектурно-будівельного контролю УАМ ОМР було встановлено що будівництво ведеться без оформлення дозволу інспекції ДАБК та був складений протокол № 000381 про правопорушення у сфері містобудування.
Відповідно до постанови № 000381 від 05.09.2006р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування СПД Андрущенко було притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього накладено штраф у розмірі 170 грн. Штраф СПД Андрущенко сплатив, що підтверджується квитанцією від 13.10.2006р.
Як встановлено Одеським апеляційним господарським судом (т.с.2, а.с. 19) за наслідками проведеної прокуратурою Малиновського району м. Одеси перевірки було встановлено порушення СПД ОСОБА_1 вимог діючого законодавства України у сфері містобудування шляхом реконструкції шиномонтажної майстерні за відсутності передбачених чинним законодавством дозвільних документів, у зв'язку із чим 20.06.2007р. заступником прокурора Малиновського району м. Одеси було винесено припис про усунення порушень вимог чинного законодавства у сфері містобудування та зупинення будівельних робіт.
Як встановлено судом на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2006р. ТОВ „Амстор” придбало у власність земельну ділянку загальною площею 7,7566 га, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова. Цільове призначення земельної ділянки -створення торгово-виробничого і культурного центру.
На замовлення ТОВ „Амстор” 27.04.2006р. Одеською філією Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку.
28.04.2006р. було складено акт прийоми-передачі межових знаків на зберігання ТОВ „Амстор”, відповідно до якого встановлено (відновлено) в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки загальною площею 7,7566 га, які передані у власність ТОВ „Амстор” для створення торгово-виробничого і культурного центру із земель житлової та громадської забудови.
28.04.2006р. ТОВ „Амстор” отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 296913, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020650500015.
24.10.2007р. на замовлення позивача відділом архітектури та проектування концерну „Камлот” (ліцензія серії АВ № 331066 від 20.04.2007р.) було виготовлено „Технічний звіт по стану будівельних конструкцій будівлі автомайстерні з адміністративною частиною, що знаходиться на території орендованих земель ЗАТ „Порто-Франко” Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вздовж вул. Генерала Петрова м. Одеси з метою забезпечення їх надійності і безпечної експлуатації”. Зазначений звіт було погоджено Сектором з питань наглядово-профілактичної діяльності Овідіопольського РВ (т.с.1, а.с.29) та Овідіопольською районною СЕС(т.с.1, а.с.30)
Погодження із новим землевласником позивач суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у позовних вимогах з наступних підстав:
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права.
Проте, позивачем не надано суду жодного належного доказу порушення або невизнання з боку відповідача його права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Приписи ст. 319 Цивільного кодексу України вказують, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до п.1. ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Пункт 2 вищезазначеної статті встановлює, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про планування та забудову територій”, забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України „Про планування та забудову територій” фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).
Згідно ст. 301 зазначеного Закону Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (далі - свідоцтво), що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Свідоцтво - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Для одержання свідоцтва замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються:
- проектна документація, затверджена у встановленому законодавством порядку;
- акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, якщо об'єкт застрахований).
Як встановлено судом, позивачем відповідно до чинного законодавства України без оформлення та погодження будівельної документації, отримання дозволу на проведення будівельних робіт, було самочинно збудовано автомайстерню із з адміністративною частиною.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач не надав суду жодного доказу, що він звертався до ТОВ „Амстор”, як власника земельної ділянки, з метою отримання дозволу на будівництво (реконструкцію) автомайстерні із з адміністративною частиною .
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або із істотними порушеннями будівельних норм і правил.
При цьому, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна , не набуває права власності на нього (п.2 ст. 376 ЦК України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (п.3 ст. 376 ЦК України).
Пунктом 4 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Позивач в якості доказу законності користування земельною ділянкою на якій збудовано спірний об'єкт посилається на договір оренди, укладений між ним та відповідачем.
Проте, судом встановлено, що власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно є ТОВ «Амстор», що підтверджено матеріалами справи, зокрема, Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯБ №296913, виданим 28.04.2006р., договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.04.2006р., а також планом-схемою, складеною за результатами відновлення в натурі меж земельної ділянки.
Як встановлено судом, дозволу на здійснення будівництва на власній земельній ділянці ТОВ «Амстор»позивачу не надавало, проти визнання права власності на самочинно збудований об'єкт заперечує.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до п.2,3 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Пункт 2 ст. 126 Земельного кодексу України визначає, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Пунктом 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 15 Закону України „Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є:
об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
строк дії договору оренди;
орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
умови збереження стану об'єкта оренди;
умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін;
умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Стаття 17 Закону України „Про оренду землі” визначає, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Стаття 18 Закону України „Про оренду землі” визначає, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до приписів ст. 20 Закону України „Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Як встановлено судом, договір № 1/01, укладений між СПД ОСОБА_1 та ЗАТ „Порто-Франко” (орендодавець) 23.03.2003р. не відповідає вимогам, передбаченим ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, крім того зазначений договір не пройшов державну реєстрацію.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що договір № 1/01, укладений між СПД ОСОБА_1 та ЗАТ „Порто-Франко” (орендодавець) 23.03.2003р. є неукладеним, а тому у позивача відсутні законні підстави для користування земельною ділянкою на якій розташовано спірний об'єкт.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку щодо необґрунтованості та безпідставності заявленого позивачем позову, а тому, суд вважає за правомірне у задоволенні позову СПД ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на нежитлові приміщення автомайстерні з адміністративною частиною загальною площею 150,4 м2, які розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області впродовж вулиці Генерала Петрова у м. Одесі (вул. Генерала Петрова, 65-Т) відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 32,33, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Рішення підписане 30.03.2010р.
Суддя