"17" березня 2010 р.Справа № 17/160-08-5031
За позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями „Реалпласт-Україна”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь”
про стягнення 52613,35 грн.
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь„
до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями „Реалпласт-Україна”
про зменшення ціни товару по накладній РП-0000386 від 25.02.08р. на 52 322 грн.
Суддя Зуєва Л.Є.
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: позивач, ПІІ „Реалпласт-Україна” звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі 53 613,35 грн., з яких: 52 480 грн. -основної заборгованості; 133,35 грн. -3% річних.
Відповідач в судові засідання призначені по справі з'явився, надав письмовий відзив на позов, в якому заявлені позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва, починаючи з 20.03.2009р. по 29.04.2009р.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
25.08.2008р. між підприємством з іноземними інвестиціями „Реалпласт-Україна” (надалі позивач за первісним позовом) та ТОВ „Укргазифікація Південь” виникли господарські зобов'язання по видатковій накладній №РН-0000386 від 25.02.2008р., згідно якої позивач передав у власність відповідача поліетилен марки HDPE, та марки 7700М (надалі товар) на загальну суму 218054,40 грн.
Відповідач прийнятий по вказаній накладній товар оплатив частково в сумі 165 574,40 грн., а саме 07.08.2007р. -18 054,40 грн.; 08.10.2007р. -52 480 грн.; 11.10.2007р. -47 880 грн.; 12.10.2007р. -47 160 грн.
Остаточну ж вартість прийнятого товару у розмірі 52 480 грн., відповідач не сплатив.
16.10.2008р. позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу про оплату товару вих.№100, в якої вимагав в строк до 22.10.2008р. сплатити на рахунок позивача 52 480 грн.
У відповідь на вимогу позивача щодо погашення заборгованості за поставлений товар, відповідач повідомив, що ним для роботи поставленою сировиною виготовлялися труби діаметром більш ніж 225 мм, які не відповідають вимогам ТУ. У.В.2.7-21547843.006-2001, в результаті виробництва відповідачем отримано 4987 кг. бракованої продукції, яка виникла внаслідок неналежної якості поставного позивачем поліетилену.
Зазначені обставини спонукали підприємство з іноземними інвестиціями „Реалпласт-Україна” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№7006 від 01.12.2009р.) про стягнення з ТОВ „Укргазифікація Південь” 52 480 грн. -основного боргу, 133,35 грн. -3% річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2008р. порушено провадження у справі №17/152-08-5031 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями „Реалпласт-Україна” до ТОВ „Укргазифікація Південь” про стягнення 52 613,35 грн.
22.12.2008р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд також стягнути з відповідача по справі витрати пов'язані зі зверненням позивача до адвоката за юридичними послугами у розмірі 5200 грн.
Не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, відповідач 28.04.2009р. звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою вхід.№3121, в якій просить суд зменшити ціну товару по накладній №РН-0000386 від 25.02.2008р. на 52 322 грн., внаслідок того, що поставлений товар на цю суму є неякісним, внаслідок чого виготовлена відповідачем продукція, а саме труби діаметром 225 мм не відповідають вимогам ТУ.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2009р. прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь” до розгляду та об'єднано позовні вимоги ТОВ „Укргазифікація Південь” за справою №17/160-08-5031.
Позивач письмовий відзив на зустрічний позов не надав, однак в усних поясненнях заявлені до нього зустрічні позовні вимоги не визнав, посилаючись на недоведеність ТОВ „Укргазифікація Південь” обставин на які він посилається.
Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПІІ „Реалпласт-Україна” підлягають задоволенню, а в зустрічному позові ТОВ „Укргазифікація Південь” слід відмовити, з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.
При цьому відповідно до вимог ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
У відповідності до п. 1 ст. 203 ЦК України, господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.
Пунктом 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Розглядом матеріалів справи встановлено та підтверджено відповідними доказами, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання по накладній №РП-0000386 від 23.07.2007р. на суму 218054,40 грн., згідно якої позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 218054,40 грн.
Відповідачем прийнятий по накладній товар оплачено частково у розмірі 165574,40 грн., 52 480 грн. -заборгованість по переданому, але не оплаченому товару відповідачем станом на час розгляду справи у суді не сплачена, що також було підтверджено відповідачем у судовому засіданні.
Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки продукції, кількості та якості поставленого товару в повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача під час передачі товару на адресу позивача не надходило.
Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язань в частині повної оплати вартості переданого йому товару, 17.10.2008р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу щодо сплати останнім боргу у розмірі 52 480 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи направлену відповідачу вимогу від 17.10.2008р. та положення ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов'язання по оплаті відповідачем вартості прийнятої продукції настав 24.10.2008р.
У відповідності до вимог п. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач станом на час розгляду справи у суді заборгованість у розмірі 52 480 грн. не погасив, у зв'язку з чим позовні вимоги по стягненню з нього основної сими заборгованості за отриманий по вище перерахованих накладних товар обґрунтовані.
Відповідач в наданих суду письмових запереченнях зазначає, що з вказаної сировини відповідачем була виготовлена відповідна продукція у вигляді труб діаметром до 160мм в кількості 18900кг. При виготовленні труб більшого діаметру 225 і 500 мм з наданого поліетилену було отримано 4985 кг. продукції, яка не відповідає вимогам по показникам „Масова частка летучих речовин ТУ У В.2.7-21547843.006-2001” відповідно до висновку визначення масової долі легких речовин у поліетилені низького тиску зробленим Державним підприємством „Український науково-дослідний інститут медицини транспорту МЗ України” від 28 серпня 2007 року.
Згідно результатів вищевказаного висновку відповідач вважає, що надана сировина не відповідає по показникам „Масова частка летучих речовин” яка перевищує допустиме значення -604,91 мг/кг при допустимої нормі -350мг/кг.
У письмовому повідомлені від 04 .10. 2007 р. за № 267 ТОВ „Укргазифікація Південь” на запит ПП „Реалпласт-Україна” від 14.09.2007р. надало пояснення, що до використання поліетилену марки АМ 3245РС, а саме: після отримання від позивача режимів для даної сировини труби діаметром 225 мм не відповідають вимогам ТУ У В.2.7-21547843.006-2001, в підтвердження чого відповідачем по первісному позову надані акти від 10.08.2007р на труби ПЄ 100SDR21-500 х23 у кількості 72м/п х 36,745кг.= 2646кг та 08.08.2007 р. на труби ПЄ 100801121-225 х8,6 у кількості 384 м / п х 36,745кг.= 2341кг, в якому зазначено, що всі труби були виготовлені згідно з наданими позивачем рекомендаціями по температурним режимам (190-220 °С), марка поліетилену АМ3245РС.
В підтвердження факту поставки позивачем відповідачу товару неналежної якості відповідач на висновок висновку Державного підприємства „Український науково - дослідний інститут медицини транспорту МЗ України” від 28 серпня 2007 року.
Однак, з таким висновком відповідача суд погодитися не може, з огляду на наступне.
Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем за видатковою накладною № РП-0000386 від 23.07.2007р. відповідачу був поставлений поліетилен двох марок: HDPE (13900 кг) та 7700М (6875 кг).
Як вбачається з матеріалів справи із поліетилену марки АМ 3245 РС було виготовлено продукцію (труби) діаметром до 160 мм в кількості 18900 кг. При виготовленні цієї продукції ніяких претензій по якості поліетилену у відповідача не виникло.
Згодом, з цього ж поліетилену відповідач став виготовляти труби більшого діаметру та встановив, що масова частка летучих речовин у виготовленій трубі не відповідала нормі. З зазначеного відповідач зробив висновок, що поставлений поліетилен є неякісним.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином не доведений факт, що причиною виготовлення неякісної продукції є неякісність поліетилену.
Крім того, відповідачем до моменту замовлення у позивача товару не було чітко встановлені умови за яких зазначений товар повинен використовуватися, не було зазначено цілей для яких вказана сировина була придбана.
Суд погоджується з позицією позивача, що висновок експертизи, проведеної ДП „УНДІ медицини транспорту МЗ України” не є доказом підтвердження неякісності поліетилену, оскільки по-перше цей висновок не є експертним висновком, по - друге досліджувалася готова продукція тобто виготовлена труба, а не сама сировина, а ГОСТ 26359-84, згідно з яким проводилися дослідження це лише методика визначення частки летучих речовин, знову ж таки у виготовленій трубі.
Для вирішення питання якості поставленого поліетилену в ході розгляду справи судом неодноразово призначалися судові технічні експертизи, однак за відсутності атестованих експертів відповідного фаху та неможливістю залучення таких спеціалістів з інших експертних установ Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз в проведені такої експертизи було відмовлено, а ДП УкрНДІ медицини транспорту також повернув справу без проведення експертизи у зв'язку з тим, що ця установа не є установою, яка має права здійснювати судові експертизи.
Тому, для роз'ясненння питань, що потребують спеціальних технічних знань, в порядку ст. 30 ГПК України в судове засідання була викликана в якості спеціаліста завідуюча лабораторії промислової та екологічної токсикології, кандидат біологічних наук Басалаєва Л.В., яка проводила дослідження щодо визначення масової долі летких речовин у поліетилені низького тиску від 28.08.2007р., на який посилається відповідач. Так, згідно наданих у судовому засіданні усних пояснень спеціаліста Басалаєвої Л.В., встановлено, що вказаним вище висновком було встановлено лише масова частка летких речовин у поставленому поліетилені, а ніяк не якість поставленого поліетилену. Крім того, на думку цього спеціаліста, результат виробництва продукції з поставленої сировини, залежить від умов та технології виробництва. Крім того, Басалаєва Л.В. пояснила, що достовірно визначити неможливо, з якої саме поставки був поліетилен, наданий для дослідження.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не доведені належними доказами та спростовуються матеріалами справи, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 52 480 грн. -підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши позовні вимоги позивача по первісному позову по нарахуванню відповідачу 3% річних у розмірі 133,35 грн., суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги обґрунтовані, внаслідок чого вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши зустрічні позовні вимоги ТОВ „Укргазифікація Південь” про зменшення ціни товару на накладній №РП-0000386 від 25.02.2008р. на 52 322 грн., суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Статтею 675 ЦК України визначено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
При цьому якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Оскільки розглядом матеріалів справи встановлено, що купівля-продаж товару між сторонами по справі відбулася без укладання договору, а по видатковій накладній №РН-0000386 від 25.02.2008р., згідно якої позивач передав у власність відповідача поліетилен марки HDPE та марки 7700М (надалі товар) на загальну суму 218054,40 грн., при цьому будь які особливості технологічного процесу та розміру труб не узгоджувались та доказів того, що покупець надав продавцеві такі вимоги ТОВ „Укргазифікація Південь” суду не надало.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно до ст. 43 ГПК України.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем по зустрічному позову не доведено , що придбаний у позивача товар був неналежної якості, тому підстави зменшення ціни товару на накладній №РП-0000386 від 25.02.2008р. на 52 322 грн. відсутні.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розглянувши позовні вимоги стосовно стягнення з ТОВ „Укргазифікація Південь” витрат на послуги адвоката у розмірі 5200 грн., які позивач поніс внаслідок звернення до ТОВ „Українська юридична компанія”, за наданням юридичних послуг для зверненням з даним позовом до суду, суд дійшов висновку, що вони обґрунтовані, оскільки підтверджені договором про надання адвокатських послуг від 24.11.2008р., укладеного між ТОВ „Українська юридична компанія” та ПІІ „Реалпласт-Україна”, сплата даних адвокатських витрат підтверджується випискою банку, копія якої знаходиться в матеріалах справи, внаслідок чого, відповідно до ст.ст.44,49 ГПК позовні вимоги про стягнення адвокатських витрат - підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 173 ,193 ГК України, ст. 33, 44, 49 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПІІ „Реалпласт-Україна” про стягнення з ТОВ „Укргазифікація Південь” 52 613,35 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ТОВ „Укргазифікація Південь” слід відмовити повністю за недоведеністю.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по первісному позову та зустрічному покласти на ТОВ „Укргазифікація Південь”, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов ПІІ „Реалпласт -Україна” - задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь” /65104, м.Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20-а, код ЄДРПОУ 20972455/ на користь підприємства з іноземними інвестиціями „Реалпласт-Україна” /04073, м. Київ, пр. Московський, 8, корп. 1, оф. 2, код ЄДРПОУ 32494359/ 52 480 грн. 00 коп. /п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят грн. 00 коп./ - основного боргу; 133 грн. 35 коп. /сто тридцять три грн. 35 коп./ - 3% річних; 5200 грн. 00 коп. /п'ять тисяч двісті грн. 00 коп./ - витрат на послуги адвоката; 526 грн. 13 коп. /п'ятсот двадцять шість грн. 13 коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.
Наказ видати.
3. В задоволенні зустрічного позову ТОВ „Укргазифікація Південь” -відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2010р.
Суддя