Справа № 2-859/2010 року
Іменем України
07 вересня 2010 р. смт. Леніне
Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючої судді Українець Л.І.
при секретарі Хайрлаєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК , Управління праці і соціального захисту населення при Ленінській РДА визнання бездіяльності протиправною зобов'язання нараховувати і виплачувати соціальну допомогу «дитині війни», стягнення втраченого доходу з індексом інфляції , коефіцієнтом підвищення та стягнення моральної шкоди,
07 червня 2010 року позивачка звернулася в Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів про визнання бездіяльності протиправною зобов'язання нараховувати і виплачувати соціальну допомогу «дитині війни», стягнення втраченого доходу з індексом інфляції , коефіцієнтом підвищення та стягнення моральної шкоди Свої вимоги мотивує тим, що маючи статус «дитини війни», вона не одержувала передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в 2006-2010 р.р. Зазначає, що призупинення дії статті 6 вказаного закону Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік» , «Про державний бюджет України на 2008 рік», «Про державний бюджет України на 2009 рік» є неправомірними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. відповідні статті Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, а також зазначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Вважає, що бездіяльність УПФ по невиплаті їй соціальної допомоги є противоправною та такою, що суперечить Конституції та законам України. Просить зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі нарахувати та стягнути на її користь втрачені доходи з врахуванням компенсації рівня інфляції і подорожчання вартості життя у розмірі недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дитини війни» за період з січня 2006 року по грудень 2009 року на суму 7712 грн. 34 коп. та зобов'язати УПФ в Ленінському районі в майбутньому виплачувати підвищення в порядку ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» .
29.06.2010року доповнила свої вимоги і просить визнати невиплату підвищення по к-1,0674 з 01.03.209року незаконною. Стягнути з відповідачів втрачені по їх вині доходи на загальну суму 9832 грн. 13 коп. зобов'язати виплачувати всі підвищення відповідно до Законів України в майбутньому
03.09.2010року доповнила позов вимогами про зобов'язання РПФ України в Ленінському районі правильно,відповідно з Законами України нарахувати та виплатити їй з 01.01.2010 року пенсійні виплати до кінця2010року з врахування індексації і компенсації втрати частини доходів невиплачених своєчасно, стягнути з відповідачів втрачені по їх вині невиплату на суму 9832 грн.13 коп. та стягнути моральну шкоду на суму 5000 грн.
У судове засідання позивачка не зявилася, направила суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просить позов задовольнити.
Представники відповідачів - Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі АР Крим та УП та СЗН Ленінської РДА у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені надали листа про розгляд справи в його відсутності на заперечення поданих раніше наполягають. Просять у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно є пенсіонеркою за віком і має статус «дитини війни», що підтверджується зазначенням дати народження в її паспорті (а.с. 3) .
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвішується на 30% мінімальної пенсії за віком. Ця норма почала діяти з 01.01.2006 р.
Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Обмеження прав на отримання державної соціальної допомоги положенням п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-v від 19.12.2006 р. та пп.2 п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007 р. рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнані неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відсутність механізму виплат зазначеної надбавки в законі у відповідності зі ст. 3 Конституції України не дає підстав Пенсійному Фонду України відмовляти позивачу в її виплаті, тому що норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючою.
Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
При цьому, враховуючі положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інший розмір чинним пенсійним законодавством України не передбачений. В свою чергу прожитковий мінімум щорічно встановлюється законом про державний бюджет України на наступний рік.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних виплат здійснюється не за рахунок бюджету Пенсійного Фонду України, а за рахунок коштів Держбюджету, у ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що саме на Пенсійний Фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція й облік страхових внесків, призначення пенсій і підготовка документів для їхньої виплати, забезпечення своєчасного й у повному обсязі фінансування й виплати пенсій, здійснення контролю над цільовим використанням коштів Пенсійного Фонду. З зазначеного вбачається, що відповідач є головним розпорядником коштів для виплати пенсій і надбавок «дітям війни», отже є належним відповідачем за позовом.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 р. встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав та свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони .
Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, суд доходить висновку, що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.
Суд визнає обґрунтованими вимоги позивачки щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як «дитині війни» відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з липня 2007 року по грудень 2007 р., оскільки рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 прийнято 09.07.2007 р., а також, оскільки рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 прийнято 22.05.2008 р. - з травня 2008 р. по грудень 2009 року, тому, що саме цим часом обмежуються позивні вимоги.
Враховуючи зазначене вимоги щодо періоду з 01.01.2006 року до липня 2007 року залишаються судом без задоволення тому, що ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.» від 20.12.2005 р. пільги, що передбачені ст..6 ЗУ встановлюються поетапно, за наслідками виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року пільги встановлені не були. Тому надбавка особам, що мають статус дітей війни, не виплачувалася. Конституційним судом дана норма закону неконституційною не визнавалася.
У зв'язку з чим вимоги до УП ІСЗН у Ленінському районі заявлені, як до неналежного відповідача, бо до його компетенції входить обов'язок щодо контролю за територіальними управління УПФ , щодо перевірки правильності нарахування і виплати пенсії.
На думку суду підлягають задоволенню вимоги позивачки про визнання незаконним невиплати підвищення пенсії з коефіцієнтом 1,0674 відповідно частини другої ст.. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та регламентоване ПКМ України №198 від 11.03.2009 року, з березня 2009 року. А доводи відповідача про те, що у позивачки набагато більший коефіцієнт, на думку суду не заслуговують на увагу,оскільки такий коефіцієнт застосовується відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і підлягають підвищенню пенсії обчислені відповідно з зазначеним Законом за зверненнями, які надійшли до 31 грудня року,що передує року в якому проводиться підвищення пенсії.
Вимоги позивачки щодо стягнення конкретної суми надбавки до пенсії зі ндексом інфляції задоволенню не підлягають, оскільки суд згідно до встановлених Конституцією та законами України функцій, компетенції та повноважень не є органом, який нараховує й виплачує спірну суму пенсії. Єдиним органом, якому надано виключне право виплачувати підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, являється територіальне управління Пенсійного фонду України. Тому суд, виконуючи властиві йому повноваження, може зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити таку суму.
Вимоги позивачки щодо стягнення суми втраченого доходу у розмірі 7712 грн. 34 коп. з врахуванням компенсації рівня інфляції і подорожчання життя у розмірі невиплат за весь період, та стягнення втрачених невиплат на суму 9832 грн. 13 коп. не підлягають задоволенню, оскільки суд, згідно до встановлених Конституцією та законами України функцій, компетенції та повноважень не є органом, який нараховує й виплачує спірну суму пенсії. Єдиним органом, якому надано виключне право виплачувати підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, являється територіальне управління Пенсійного фонду України. Тому суд, виконуючи властиві йому повноваження, може зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити таку суму.
Вимоги позову про зобов'язання виплачувати підвищення пенсії в майбутньому задоволенню також не підлягають оскільки судом встановлено, що право позивачки на майбутнє не порушене.
Позов ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди на суму 5000 грн. задоволенню не підлягають оскільки, суд вважає достатньою компенсацією моральної шкоди визнання судом бездіяльності УПФ в Ленінському районі неправомірною.
Згідно до ст.88 ЦПК України стягненню на користь позивачки з відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37 грн.00 коп., які встановлені для оплати при зверненні з позовом немайнового характеру.
А оскільки у вимогах позивачки матеріального характеру судом відмовлено і сплата судового збору по них позивачці відстрочена до винесення рішення по справі, суд знаходить що з ОСОБА_1 в користь держави слід стягнути 51 грн. судового збору, та 120 сто двадцять гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст. 10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, ст..ст.19,152 Конституції України, ст..ст. 1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст..ст. 28,ч.2 ст. 42,58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність УПФ у Ленінському районі по не нарахуванню і не виплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 як « дитині війни» з липня 2007року по 2010 рік.
Визнати незаконним невиплати підвищення пенсії з коефіцієнтом 1,0674 з 1 березня 2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Керчі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену надбавку до пенсії як «дитині війни» відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з 1 січня010року по 11 вересня 2010року та застосувати коефіцієнт 1,0674 при підвищенні пенсії відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 березня 2009 року .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави слід стягнути 51 грн. судового збору, та 120 сто двадцять гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд АР Крим через Ленінський районний суд АРК протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., або шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня оголошення рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13 вересня 2010 року .
Суддя Українець Л.І.
Ў