Справа №760/26482/21 2-а/760/888/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 1 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції міста Києва Денисової Поліни Олегівни, Управління патрульної поліції міста Києва, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора поліції 1 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції міста Києва Денисової П. О., Управління патрульної поліції міста Києва, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО № 4799576 від 21 вересня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, складену інспектором УПП в м. Києві Денисовою П. О., а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення; стягнути солідарно з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань з УПП в м. Києві та інспектора УПП в м. Києві Денисової П. О. на його користь сплачений штраф в сумі 340 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 21 вересня 2021 року інспектором УПП в м. Києві Денисовою П. О. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО 4799576, відповідно до якої він 21 вересня 2021 року, керуючи транспортним засобом Tesla Model X, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Дегтярівській, 33-В у м. Києві, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 3.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив пункт 34 ПДР - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону, є безпідставною та необґрунтованою, оскільки він не порушував правил дорожнього руху. Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектором було позбавлено позивача можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, зокрема, правом на захист шляхом залучення адвоката, а також подання пояснень. Також, відповідачем не було надано та не зазначено під час розгляду справи та складання постанови жодних належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, а сама постанова не містить інформації про технічні засоби, якими здійснювалась фіксація вчинення правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2021 року для розгляду вказаної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року вищевказану позовну заву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для визначення кола учасників відповідно до норм чинного законодавства.
На виконання зазначеної ухвали 29 листопада 2021 року позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що він вважає за необхідне залишити двох відповідачів, які були зазначені у первісному позові.
Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
31 жовтня 2022 року ухвалою суду змінено порядок судового провадження та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.
02 травня 2023 року до суду надійшов відзив від представника відповідача Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції - Василенко Ю. І., в якому остання заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів того, що він не порушував правил дорожнього руху. Крім того, зазначає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень інспекторів патрульної поліції в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, що підтверджується відеозаписом зробленим на реєстратор, закріпленим на однострої патрульного, проте надати його до суду не виявляється можливим, оскільки строк зберігання такого запису відповідно до норм чинного законодавства 30 діб. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 05 травня 2023 року до участі в цій справі в якості співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції.
21 липня 2023 року до суду надійшов відзив від представника відповідача Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції - Олійник І. З., в якому зазначено, що інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного правопорушення у відповідності до статті 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративно справи до розгляду, що передбачені статтею 278 КУпАП, повідомив позивача про його права, які передбачені статтею 268 КУпАП. Крім того, інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги позивачем на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідачі - інспектор поліції 1 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції міста Києва Денисова П. О. та Департамент патрульної поліції у визначений судом строк не скористалися своїм правом на подання відзиву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини шостої статті 162 КАС України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак матеріали справи містять клопотання про розгляд справи у його відсутність, в якому зазначив, що позов просить задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
У зв'язку з тим, що сторони по справі в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4799576 від 21 вересня 2021 року, позивач ОСОБА_1 21 вересня 2021 року о 10-02 год., керуючи транспортним засобом Tesla Model X, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Дегтярівська, 33-В у м. Києві, перетнув повійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив пункт 34 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4799576 від 21 вересня 2021 року складена інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Денисовою П. О. за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 54.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 34.1 ПДР України встановлено, що горизонтальна розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами.
За частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що він не порушував Правил дорожнього руху, а при розгляді справи були допущені істотні порушення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, №1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.
Оскаржувана постанова серії ЕАО № 4799576 від 21 вересня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, зокрема не доведено, що позивач перетнув подвійну суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.3.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕАО № 4799576 від 21 вересня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
Щодо вимоги позивача про стягнення сплаченого штрафу, то вона задоволенню не підлягає, оскільки у разі скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, сплачений за такою постановою штраф стає помилково сплаченим та підлягає поверненню у порядку встановленому наказом від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, яким затверджено «Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів».
Відповідно до цього Порядку, орган, що контролює справляння надходжень бюджету складає та надає подання безпосередньо позивачу, який у свою чергу, після отримання останнього, звертається з особистою заявою про повернення коштів до органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку з частковим задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 317,80 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 6 200 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частин першої-шостої статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, представник відповідача Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції у відзиві просила відмовити позивачу у стягненні на його користь витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати є неспівмірними із складністю справи, не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження наданої правової допомоги позивачем надано Договір про надання правничої (правової) допомоги від 21 вересня 2021 року, Акт про надання послуг від 23 вересня 2021 року на суму 6 200 грн та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 23 вересня 2021 року№ 50.
Зі змісту наданого Договору від 21 вересня 2021 року, укладеного між адвокатом Ковальчуком В. В. та Ясинецьким О. А., вбачається, що адвокат приймає від клієнта доручення щодо надання правничої (правової) допомоги пов'язаної з підготовкою для подачі позовної заяви до Солом'янського районного суду міста Києва за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора сержанта поліції 1 бат. 7 роти Управління патрульної поліції міста Києва лейтенанта поліції Денисової П. О., Управління патрульної поліції міста Києва про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, яка полягає в наданні консультацій, написанні запиту, написанні позовної заяви, написанні клопотань та інші процесуальні дії пов'язані з скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар в розмірі та порядку, визначеному цим договором. У випадку, якщо адвокат не може надати правничу (правову) допомогу особисто, він має право покласти виконання цього договору на іншу особу, при цьому адвокат залишається відповідальною особою в повному обсязі перед клієнтом за порушення умов договору.
Проте, позовна заява, яка подана до суду, підписана особисто позивачем 28 вересня 2021 року, а копії доданих до неї документів, засвідчені штемпелем з зазначенням «згідно з оригіналом», проставлено підпис позивача та дату 28 вересня 2021 року. При цьому, жодних документів до суду саме представником позивача - адвокатом Ковальчуком В. В. подано не було.
Крім того, з жодних із наданих документів не вбачається, що професійна правова допомога була надана щодо оскарження саме предмета даного позову - постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4799576 від 21 вересня 2021 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу є недоведеними, і підстави для їх стягнення відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 139, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4799576 від 21 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 317,80 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідачі: інспектор поліції 1 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції міста Києва Денисова Поліна Олегівна, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9; Управління патрульної поліції в місті Києві, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9; Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3
Суддя Л. М. Ішуніна