"10" березня 2010 р.Справа № 16/206-09-5701
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Конончук О.В. за довіреністю від 06.01.2010р.
Від відповідачів: не з'явились
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до приватного підприємства „Кращий бетон”, товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Ресурси та будівництво” про стягнення 103191,31 грн., -
Акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк” звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до дочірнього підприємства „Кращий бетон”, товариства з обмеженою відповідальністю „Кращий бетон” про стягнення з відповідачів солідарно 103191,31 грн. - загальної заборгованості за кредитним договором № 1125040600 від 15.11.2007р., у тому числі 87054,73 грн. -заборгованості за простроченим кредитом, 15891,53 грн. -заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, а також пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 245,05 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору № 1125040600 від 15.11.2007р. та договору поруки № 157307 від 15.11.2007 року.
Ухвалою від 01.02.2010р. господарським судом Одеської області було замінено первісного відповідача - дочірнє підприємство „Кращий бетон” на належного відповідача -приватне підприємство „Кращий бетон” (далі по тексту -ПП „Кращий бетон”), а також здійснена заміна назви акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” на публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” (далі по тексту -АТ „УкрСиббанк”).
Ухвалою суду від 19.02.2010р. було здійснено заміну назви відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Кращий бетон” на товариство з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Ресурси та будівництво” (далі по тексту -ТОВ „Група компаній „Ресурси та будівництво”).
Відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явилися, відзиву на позовну заяву не надали, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між АТ „УкрСиббанк” (Банк) та дочірнім підприємством „Кращий бетон” (після зміни найменування - ПП „Кращий бетон”) (Позичальник) 15.11.2007 року було укладено кредитний договір №1125040600, відповідно до умов п. 1.1 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 100000 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором. Додатковою угодою № 1 від 25.01.2008р. до кредитного договору №1125040600 п. 1.1 вказаного договору було викладено у новій редакції, відповідно до якої Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник -прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлювальної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 174700 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором. При цьому, даною додатковою угодою було викладено у новій редакції графік погашення кредиту. Цільове призначення кредиту -поповнення оборотних коштів Позичальника. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору №1125040600 від 15.11.2007р. надання кредиту здійснюється з 15.11.2007р. по 15.11.2008р. Згідно з умовами цього ж пункту договору Позичальник у будь-якому разі зобов'язався повернути кредит у повному обсязі, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково). Жодних угод щодо зміни терміну повернення кредиту між сторонами укладено не було.
Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Пунктом 1.5 договору встановлений наступний порядок надання кредиту. Кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника № 26008151162100 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням або оплати Банком платіжних документів Позичальника за рахунок кредитних коштів, наданих відповідно до договору та в порядку, окремо обумовленому сторонами у письмовій формі.
На виконання умов кредитного договору №1125040600 від 15.11.2007р. Банком здійснювалося кредитування рахунку Позичальника у Банку.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України згідно з Законом України 12 грудня 2008 року N 661-VI, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Положеннями п. 1.3 договору передбачено, що за користування кредитними коштами з 15.11.2007р. по 15.01.2008р. процентна ставка встановлюється у розмірі 11,5% річних. За користування кредитними коштами після 15.01.2008р. процентна ставка встановлюється у розмірі 13,5 % річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього договору та /або додаткових угод до договору. За користування кредитними коштами понад встановлений у договорі строк процентна ставка встановлюється у розмірі 21 % річних. Крім того, сторони домовилися, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачних п.п. „а” та/ або п.п.„б” п. 9.2 цього договору. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за договором. При цьому, слід зауважити, що в даному випадку вказані умови договору не є нікчемними, оскільки чинне на час укладення договору цивільне законодавство України не встановлювало заборони банкам на односторонню зміну процентної ставки. При цьому, Позичальник зобов'язався сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число включно кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані відсотки. Остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору №1125040600 від 15.11.2007р. Позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснити повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни встановлені договором.
Згідно ст. 193 ГК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. N 436-IV, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Але в порушення умов п.п.1.1, 1.2, 4.1 кредитного договору №1125040600 від 15.11.2007р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України ПП „Кращий бетон” кредит у встановлений договором та графіком погашення заборгованості строк повернутий не був. Так, згідно із розрахунком суми заборгованості, за Позичальником рахується заборгованість за кредитом на загальну суму 87054,73 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була. Крім того, відповідно до вимог п. 1.3 кредитного договору №1125040600 від 15.11.2007р. позивачем нараховувалися до сплати ПП „Кращий бетон” проценти за користування кредитом, які частково погашалися Позичальником. На час розгляду даної справи залишок непогашеної суми процентів за користування кредитними коштами становить 15891,53 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 7.1 кредитного договору №1125040600 від 15.11.2007р. за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,5% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати, встановлений чинним законодавством України.
З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання ПП „Кращий бетон” зобов'язань з повернення кредиту позивачем додатково було нараховано до сплати Позичальникові 223,68 грн. пені. Крім того, за несвоєчасне виконання ПП „Кращий бетон” зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом позивачем було додаткового нараховано також 21,37 грн. пені за прострочення сплати процентів.
Положеннями п. 2.1 кредитного договору №1125040600 від 15.11.2007р. передбачено, що належне виконання Позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується, зокрема, порукою товариства з обмеженою відповідальністю „Кращий бетон” (після зміни найменування - ТОВ „Група компаній „Ресурси та будівництво”) .
З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання зобов'язань ПП „Кращий бетон” за кредитним договором №1125040600 від 15.11.2007р., між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю „Кращий бетон” (після зміни найменування - ТОВ „Група компаній „Ресурси та будівництво”) (Поручитель) було укладено договір поруки № 157307 від 15.11.2007 року. У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору поруки ТОВ „Група компаній „Ресурси та будівництво” зобов'язалося відповідати перед Банком за невиконання ПП „Кращий бетон” усіх зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору №1125040600 від 15.11.2007р., в повному обсязі як існуючих на час укладення договору, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. При цьому, згідно з п. 1.2 договору поруки № 157307 від 15.11.2007 року, в редакції додаткової угоди № 1 від 25.01.2008р., Поручителю відомі усі умови вищезазначеного договору, зокрема, сума основного договору -174700 грн., термін виконання основного зобов'язання - 15.11.2008р. Згідно з п. 1.3 договору поруки № 157307 від 15.11.2007 року Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Згідно з п. 1.4 договору поруки № 157307 від 15.11.2007 року відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною. Згідно з п. 2.2 договору поруки № 157307 від 15.11.2007 року у випадку невиконання Божником своїх зобов'язань за основним договором Банк має право пред'являти свої вимоги безпосередньо до Поручителя на 10-й робочий день з дня відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Приписами ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. При цьому, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання Позичальником договірних зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування наданими коштами за кредитним договором №1125040600 від 15.11.2007р., АТ „УкрСиббанк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відповідачів солідарно 103 191,31 грн. - загальної заборгованості за кредитним договором № 1125040600 від 15.11.2007р., у тому числі 87054,73 грн. -заборгованості за простроченим кредитом, 15891,53 грн. -заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, а також пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 245,05 грн.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явилися, відзиву на позовну заяву не надали.
На думку суду, розмір загальної заборгованості ПП „Кращий бетон” у сумі 103191,31 грн. перед АТ „УкрСиббанк” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується обґрунтованим розрахунком позовних вимог, доданим позивачем до позовної заяви. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачами до господарського суду не представлено. При цьому, обов'язок з погашення вказаної заборгованості покладається і на Поручителя - ТОВ „Група компаній „Ресурси та будівництво” в силу наведених вище вимог цивільного законодавства України та умов договору поруки № 157307 від 15.11.2007 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених АТ „УкрСиббанк” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 553, 554, 611, 615, 617, 625, 1048, 1054 ЦК України, у зв'язку з чим, слід присудити до солідарного стягнення з відповідачів 103191,31 грн. - загальної заборгованості за кредитним договором № 1125040600 від 15.11.2007р., у тому числі 87054,73 грн. -заборгованості за простроченим кредитом, 15891,53 грн. -заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, а також пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 245,05 грн.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 553, 554, 611, 615, 617, 625, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з приватного підприємства „Кращий бетон” /65003, м. Одеса, вул.. Отамана Чепіги, 29, п/р 26008151162100 в АТ „УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34381093/ та товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Ресурси та будівництво” /65003, м. Одеса, вул.. Отамана Чепіги, 29, п/р 26000311128801 в АБ „Південний”, код ЄДРПОУ 33890698/ на користь публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” / 61050, м. Харків, пр. Московський, 60, п/р 29098953640008, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 / загальну заборгованість в сумі 103191 грн. 31 коп. / сто три тисячі сто дев'яносто одна грн.. 31 коп./, 1031 грн. 91 коп. / одна тисяча тридцять одна грн.. 91 коп./ - витрат на сплату державного мита; 236 грн. 00 коп. / двісті тридцять шість грн.. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення підписане 19.03.2010р.
Суддя