ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 р. Справа № 520/5513/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 17.05.23 по справі № 520/5513/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), у якому, з урахуванням уточнень, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії у повному обсязі в розмір 88% пенсії, з урахуванням індексації та компенсації у відповідності статей 43, 51, 63, 64 Закону України (2262) «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України (1283-ХІІ) «Про індексацію грошових доходів населення» від 07 серпня 1991 року, Закону України (№2050-ІІІ) «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159, - з 01.12.2019, з основного розміру пенсії, з урахуванням вже виплаченої пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити пенсію у повному обсязі в розмірі пенсії 88%, з урахуванням індексації та компенсації у відповідності до вимог статей 43, 51, 63, 64 Закону України (2262) «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України (1283-ХІІ) «Про індексацію грошових доходів населення» від 07 серпня 1991 року, Закону України (№2050-ІІІ) «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159, - з 01.12.2019, з основного розміру пенсії, з урахуванням вже виплаченої пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у встановленні та виплати ОСОБА_1 з 01 липня 2021 щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн додатково до існуючого розміру пенсії, згідно Постанови КМУ № 713 від 14 липня 2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області додатково до існуючого розміру пенсії встановити та виплатити ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно Постанови КМУ № 713 від 14 липня 2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області надати звіт про виконання судового рішення;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №520/5513/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, а саме:
- надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку стосовно позовних вимог щодо щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови КМУ № 713 від 14 липня 2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" ;
- платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
10.05.2023 позивачем надано до суду клопотання про поновлення строків позовної давності разом з квитанцією про сплату судового збору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 у справі №520/5513/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стосовно позовних вимог щодо щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови КМУ №713 від 14 липня 2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" - залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, та направити позовну заяву для подальшого розгляду по суті.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, пославшись на висновки Верховного Суду у постанові від 24 листопада 2020 року справа № 815/460/18, стверджував, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Крім того, системний аналіз статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також дає підстави дійти висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. Разом з цим, дана правова позиція була проігнорована судом в ухвалі від 17.05.2023.
Позивач вважає, що Верховний Суд 08 листопада 2022 у постанові у справі № 420/2473/22 визнав, що доплата до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14 липня 2021 року «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» є складовою грошового забезпечення, а від так підлягає виплаті.
Просив врахувати, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, згідно з якими нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Крім того, зауважив, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, не слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки застосування зазначеного строку матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 806/1952/18).
Звернув увагу на те, що позивач бореться за повернення належних йому сум пенсії, які не доотримує внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, а тому застосування процесуальних строків звернення до суду веде к порушенню конституційних прав позивача та легалізації неправомірної бездіяльності відповідача.
У надісланих до суду апеляційної інстанції поясненнях також посилається на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 520/4683/23, від 10.07.2023 у справі №520/6538/23, від 25.01.2023 у справі № 520/20444/21, якими скасовано ухвали про повернення позову з підстав застосування ст. 122 КАС України. На думку позивача, спірна доплата до пенсії в розмірі 2000 грн, яка передбачена Постановою № 713 з урахуванням висновків Верховного Суду (постанова від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22), рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2015 від 13.05.2015, а також положень ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», є новим додатковим видом грошового забезпечення позивача, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зазначив, що оскільки предметом позову є протиправні дії відповідача, які є триваючими у часі подіями, на предмет визначення їх відповідності нормам законодавства, то в даному випадку позивач має право на звернення до суду протягом всього часу, коли ці дії тривали з боку відповідача.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2023 до суду надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, згідно з якою заявник просив вважати причину пропуску процесуального строку поважною та поновити пропущений строк. В обґрунтування заяви посилався на практику Конституційного Суду України та Верховного Суду та власне її тлумачення. Поважних причин пропуску строку фактично не навів.
Залишаючи позовну заяву в частині вимог щодо щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб " без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції, дослідивши подану позивачем заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, дійшов висновку про те, що викладені в ній доводи не свідчать про наявність поважних причин такого пропуску. За висновками суду позивач мав достатньо часу для звернення до суду в межах законодавчо визначеного строку, а та обставина, що ОСОБА_1 , виявляючи байдужість до своїх прав, не звертався до відповідача з приводу щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн не виключала можливості вчасно дізнатися про порушення прав в аспекті понять "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Надаючи оцінку встановленим судом фактичним обставинам справи та застосуванню норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першої статті 118 КАС України регламентовано, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв закріплено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).
Керуючись висновком Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, колегія суддів зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти, як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Разом з цим, враховуючи, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на позов ГУ ПФУ в Харківській області повідомило, що в листопаді 2021 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/6981/21 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019, з 01.12.2021 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду, без доплати до пенсії в розмірі 622,20 грн, яких не вистачало до 200 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №713.
Отже, дії ГУ ПФУ в Харківській області, з якими не погоджується позивач та які зумовили звернення до суду з даним позовом, були вчинені відповідачем у листопаді 2021 року.
Посилання позивача на статтю 46 Закону № 1058-ІV, згідно з якою нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Таким чином, наведені позивачем норми статті 46 Закону №1058-IV не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки стосуються тих ситуацій, коли нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Разом з цим, у даній справі спірна виплата (доплата до пенсії) не була нарахована позивачу, а отже положення ст. 46 Закону № 1058-ІV у даній справі не підлягають застосуванню.
Щодо посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 51 Закону №2262-ХІІ, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 51 Закону № 2262-ХІІ при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
З наведеного слідує, що ч. 3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ поширює свою дію виключно на випадки здійснення перерахунку пенсій внаслідок підвищення грошового забезпечення особам, на які поширює свою дію вказаний закон, зокрема військовослужбовцям, працівникам поліції та іншим. При цьому, такий перерахунок має бути протиправно непроведений пенсійним органом на підставі відповідних довідок, виданих уповноваженими органами.
Однак, у даній справі позивач помилково стверджує, що спірна доплата до пенсії відповідно до Постанови № 713 є складовою грошового забезпечення діючого поліцейського, оскільки вказаний нормативно-правовий акт був прийнятий з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб. Відтак, спірна виплата не є ані складовою грошового забезпечення діючих службовців, ані новим додатковим видом грошового забезпечення, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ.
Колегія суддів також зазначає, що позиція позивача щодо віднесення спірної доплати до пенсії до складових грошового забезпечення ґрунтується на помилковому тлумаченні постанови Верховного суду від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22, оскільки, проаналізувавши зміст вказаного судового рішення, встановлено, що судом касаційної інстанції не викладено жодного такого висновку.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Разом з цим, суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву в частині вимог щодо щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб ", неповно з'ясував обставини справи та не встановив дату, з якої розпочався перебіг строку звернення до суду з цим позовом (коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права) та дату його закінчення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 15.03.2023 та просив зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області встановити та виплатити у щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн згідно Постанови № 713, при цьому кінцевого строку такої виплати позивачем зазначено не було.
Колегія суддів, враховуючи дату звернення позивача до суду (15.03.2023), вважає, що позовні вимоги за шестимісячний період, заявлені в межах передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, а відтак суд першої інстанції з метою захисту порушеного права мав вирішити питання про можливість прийняття позову до розгляду в цій частині, однак цього не зробив.
Крім того, суд першої інстанції, встановивши дату, з якої позивач мав дізнатися про порушення свого права, у відповідності до вимог статті 123 КАС України, мав надати позивачу можливість навести поважні причини, з яких у відповідний період, особа не могла звернутись до суду, та лише у разі визнання їх неповажними залишити позовні вимоги без розгляду в тій частині, що подані з пропуском встановленого законом строку.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду судом першої інстанції взагалі не було надано належної оцінки, не проаналізовано його доводів та не викладено підстав, з яких їх було відхилено.
Посилання позивача на постанови Другого апеляційного адміністративного суду, колегія суддів не приймає, оскільки згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не судів апеляційної інстанції.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Керуючись ст.ст. 122, 123, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 по справі № 520/5513/23 - скасувати.
Справу № 520/5513/23 направити до Харківського окрудного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова