Головуючий І інстанції: Шляхова О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2023 р. Справа № 520/5234/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/5234/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), в якому просив суд:
- стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію в розмірі 197004,73 грн і компенсацію втрати частини доходів у розмірі 29670,16 грн, а в загальному розмірі 226674,89 грн (двісті двадцять шість тисяч шістсот сімдесят чотири гривні вісімдесят дев'ять копійок).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі № 520/16786/21 пенсійним органом нараховано позивачу не виплачену вчасно пенсію в розмірі 197004,73 грн, яка розрахована згідно з розрахунком від 01.09.2008 та здійснено розрахунок втрати частини доходів, згідно з яким, позивачу нараховано відповідну компенсацію в розмірі 29670,16 грн. Зазначає, що відповідні виплати на підставі вказаних розрахунків нарахованої пенсії та компенсації досі не виплачені.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 по справі № 520/5234/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив обставини справ та вказав, що оскаржуване рішення не відповідає практиці Верховного Суду України викладеної у постанові від 30.05.2023 по справі 320/5820/22, де суд прийшов до висновків: "Між тим, вищенаведена позиція судів обох інстанцій про те, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивачці, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, слід було звернутися до суду першої інстанції із заявою у порядку, передбаченому статтею 383 КАС, є помилковою, оскільки позивачем обрано саме такий (шляхом звернення до суду з позовом до ДКС України про визнання бездіяльності протиправною) спосіб захисту порушеного права.
Крім того, просить звернути увагу, що у разі задоволення позову судовим рішенням буде встановлено заборгованість відповідача, що дасть можливість звернутися до Державної Казначейської Служби України за виконанням рішення.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2023 про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. відповідачем отримано копію апеляційної скарги позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду".
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у розмірі 64% грошового забезпечення, у зв'язку з чим він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №520/16786/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема:
- зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області від 02.06.2021 №100/30638. з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премій, тощо), відповідно до статей 43. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. з 01.12.2019;
- зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію у розмірі 64 % сум відповідних сум грошового забезпечення з 09.07.2008;
- зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, здійснити позивачу виплату суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 09.07.2008 по дату перерахунку пенсії разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої йому пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі № 520/16786/21 нараховано позивачу невиплачену вчасно пенсію в розмірі 197004,73 грн, який розрахований згідно з розрахунком від 01.09.2008 за дорученням № Д 20003003302/8. Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області здійснено розрахунок втрати частини доходів, згідно з яким позивачу нараховано відповідну компенсацію в розмірі 29670,16 грн. У загальному розмірі сума невиплаченої вчасно пенсії позивачу та компенсації частини його доходів становить 226674,89 грн.
Проте, відповідні виплати на підставі вказаних розрахунків нарахованої пенсії та компенсації не здійснені відповідачем, що позивач вважає незаконним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема те, що виконавче провадження становить завершальну стадію судового провадження.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 ст. 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Крім того, відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які вчинені або не вчинені на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Зі змісту позову вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стало те, що пенсійний орган на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі №520/16786/21 не виплатив його перераховану пенсію в розмірі 197004,73 грн і компенсацію втрати частини доходів у розмірі 29670,16 грн, в загальному розмірі 226674,89 грн.
Тобто, предметом спору у цій справі є саме невиконання/неналежне виконання органом державної влади судового рішення у справі № 520/16786/21.
Колегія суддів зауважує, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 520/16786/21 позивач має право скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до ст. 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Саме такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19, від 06.05.2022 у справі № 295/8422/16-а, від 21.12.2022 у справі № 620/4090/22, від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України мають враховуватись судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог ОСОБА_1 стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.05.2022 у справі № 295/8422/16-а, від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22.
Разом з тим, суд першої інстанції вищенаведених обставин не дослідив та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нової постанови про закриття провадження у даній справі.
Керуючись ст. ст. 238, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 по справі № 520/5234/23 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі № 520/5234/232 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми - закрити.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко