Справа № 456/3715/23
Провадження № 2-а/456/50/2023
РІШЕННЯ
іменем України
20 вересня 2023 року місто Стрий Львівської області
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина В.Я.,
сторони та інші учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області
третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - інспектор відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського районного управління Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенант поліції Візничак Роман Володимирович;
зміст позовних вимог - про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення;
розглянувши дану адміністративну справу у приміщенні суду, що знаходиться по вул. Т. Шевченка, 89, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та інших її учасників та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 у строк, визначений ч. 2 ст. 286 КАС України, а саме 14.07.2023 року, скориставшись канцелярією суду, звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 11548, у котрій просить скасувати винесену 06.07.2023 року постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 7288546, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в оскаржуваній постанові вказано, що позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перевозив небезпечний вантаж, здійснив зупинку, не встановивши противідкатні пристрої, чим порушив пункт 22.5. Правил дорожнього руху. Проте, позивач ОСОБА_1 категорично не згоден з притягненням до адміністративної відповідальності, зокрема, по-перше, інспектор поліції вказав, що позивачем ОСОБА_1 нібито порушено пункт 22.5 Правил дорожнього руху, хоча в ньому немає жодної згадки про противідкатні пристрої, по-друге, противідкатні упори встановлюються лише при певних умовах, як-от, відповідно до пункту 28.2. Правил дорожнього руху, згідно з котрим на гірських дорогах і крутих спусках водій вантажного автомобіля, дозволепа максимальна маса якого перевищує 3,5 т. трактора та автобуса повинен під час зупинки або стоянки на підйомах і спусках користувагися противідкотними упорами. Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 не рухався по гірським дорогам та/або крутим спускам, т о він й не повинен був їх ставити, по-третє, інспектор поліції не надав жодних доказів вчинення ним правопорушення. У разі відсутності в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що інспектор поліції під час складання постанови не вніс як додатки будь-які докази до постанови, не зазначив жодних відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозанис (якщо такий запис здійснювався), а тому не має права посилатися у майбутньому на будь-які докази. Враховуючи це, вважає позивач ОСОБА_1 , що можна констатувати, що сам факт вчинення правопорушення не доведений, як і не доведена його вина у інкримінованому правопорушенні, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Усі права та обов?язки позивачеві ОСОБА_1 роз?яснено не було, чим порушено його права як особи, який притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП. Окрім того, стверджує позивач ОСОБА_1 у пред'явленому позові, ним були заявлені клопотання про надання доказів вчинення ним правопорушення та про необхідність залучення захисника, адже, на його думку, йому був необхідний професійний захист дипломованого юриста, який би зміг аргументовано відстояти його права. Названі клопотання поліцейський залишив взагалі без розгляду і знехтував його правами. Також, підсумовує позивач ОСОБА_1 , що інспектором поліції було грубо порушено процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, встановлений статтями 276-281 КУпАП.
Відповідач ГУ НП у Львівській області у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до нього, з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектора відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції Візничака Р.В., про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, не подав, свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навів.
Третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - інспектор відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області лейтенант поліції Візничак Р.В., у запропоновані судом строк та порядку письмових пояснень на позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області, за його участі, як третьої особи, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, не подав, свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навів.
Заяви та клопотання учасників справи.
Будь-яких заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним КАС України й судом строки та порядку до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 17.07.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження у цій справі. За власною ініціативою залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектора відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції Візничака Р.В.. Визначено розглянути і вирішити дану адміністративну справу 20.09.2023 року о 12:45 год. у порядку письмового провадження у приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що за адресою: вул. Т Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, без виклику сторін та інших учасників справи та без проведення судового засідання, на підставі матеріалів справи.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Статтями 72-90 глави 5 «Докази та доказування» чинного КАС України наведені основні положення про докази, котрими в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи , і ці дані встановлюються вичерпними засобами. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами, пов'язаними із притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням на нього адміністративного стягнення, встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із наведенням відповідних доказів.
Так, за змістом оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7288546, винесеної інспектором відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції Візничаком Р.В. 06.07.2023 року о 10:23 год. відносно позивача ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, останній 06.07.2023 року о 09:55 год. у с. Верин Стрийського району Львівської області поблизу будинку номер 44 по вул. Біласа та Данилишина, керуючи транспортним засобом марки IV моделі APZ-4.0, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозив небезпечний вантаж, здійснив зупинку, не встановивши противідкатні пристрої, чим порушив вимоги пункту 22.5. Правил дорожнього руху, за що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн..
Будь-яких інших доказів, котрі мають значення для правильного вирішення цієї справи та котрі б відповідали критеріям їх належності й допустимості, як і матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 у цілому, для їх безпосереднього дослідження, відповідачем ГУ НП у Львівській області та/чи інспектором відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції Візничаком Р.В. суду не надано, а судом не здобуто.
Релевантні джерела та норми права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У свою чергу, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пункт 22.5. Правил дорожнього руху є доволі об'ємною нормою, котру можна висвітлити в основних аспектах наступним чином, - рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: а) зовнішніх габаритів (наводяться точні розміри і об'єми); б) фактичної маси (наводяться точні розміри і об'єми); в) навантаження на вісь (наводяться точні розміри і об'єми); Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 рік, № 3, ст. 75). Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж. Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється. На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення. Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24.09.2008 року про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері. У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів “б” та “в” абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).
Відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, - передбачена ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
В силу положень статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Заразом суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2020 року у справі за єдиним унікальним номером 463/1352/16-а, згідно з котрою, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до пункту 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Узагальнення оцінка суду за результатами розгляду справи.
Резюмуючи належить підкреслити, що відповідачем ГУ НП у Львівській області як суб'єктом владних повноважень та третьою особою - інспектором відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції Візничаком Р.В., як безпосередньо посадовою особою одного з його структурних підрозділів, уповноваженим на винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, у порушення зазначених вище вимог ст. 77 КАС України щодо обов'язку доказування правомірності дій її посадової особи з приводу складення відносно позивача ОСОБА_1 оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, не надано суду жодних доказів, котрі б доводили наявність у діях цього позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. До таких доказів, з-поміж іншого, могли б належати відео з реєстратора службового транспортного засобу чи з нагрудної камери поліцейських/інспекторів, заміри транспортного засобу, характеристика транспортного засобу, з якої б, зокрема, вбачалась його тоннажність у мінімум 3,5 тони, що зупинка транспортного засобу здійснювалась на гірських дорогах чи на крутих спусках. Не спростовано інші аргументи наведені позивачем ОСОБА_1 у своєму пред'явленому позові.
При таких обставинах, враховуючи все викладене вище, встановлені судом обставини та відсутність доказів правомірності дій інспектора відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції Візничака Р.В., як уповноваженої посадової особи відповідача ГУ НП у Львівській області, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред'явлених позивачем ОСОБА_1 вимог, відтак належить скасувати оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7288546, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., із подальшим закриттям провадження у справі на виконання вимог пункту 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, що є обов'язком суду.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ОСОБА_1 судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 536 грн. 80 коп. і підтверджуються квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.3096132832.1 від 14.07.2023 року, на підставі ст. 139 КАС України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ГУ НП у Львівській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали цієї адміністративної справи не містять.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 257-258, 262, 286 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектора відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського районного управління Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Візничака Романа Володимировича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7288546, винесену 06.07.2023 року інспектором відділення № 2 (м. Миколаїв) Стрийського районного управління Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Візничаком Романом Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн..
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп..
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його підписання суддею без проголошення.У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання за довідкою ВПО: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області; місцезнаходження юридичної особи: пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108833.
Третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: інспектор відділення №2 (м. Миколаїв) Стрийського районного управління Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенант поліції Візничак Роман Володимирович; місцезнаходження структурного підрозділу юридичної особи, де здійснюється професійна діяльність: АДРЕСА_3 ;
Дата складення повного судового рішення: 20 вересня 2023 року.
Суддя Володимир МИКИТИН