КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/12136/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2023 року місто Київ
справа №364/100/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ткаченко О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Володарського районного суду Київської області з позовом до відповідачів,в якому просила:
визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на:
житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку, площею 0,250 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,250 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що відповідач ОСОБА_2 є сином померлої, а ОСОБА_3 є внуком померлої та братом позивача.
Вказувала, що вона звернулась до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом, однак оформити спадщину належним чином, шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину не було можливості, оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачене.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права, просилаоскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позов.
На обґрунтування вимог посилалася на те, що до суду було надано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матеріалів якої вбачається, що свідоцтва про право власності на зазначене в позові спадкове майно не видавались та до участі у справі залучено всіх належних спадкоємців.
Зазначала, що в матеріалах справи наявний лист-роз'яснення приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Якименської Л.Л., в якому зазначено, що позивачем не підтверджено право власності на спадкове майно належними правовстановлюючими документами, та нотаріусом запропоновано в місячний термін надати правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Посилалась на те, що посилання суду першої інстанції на те, що позивач не звернулась до нотаріуса, який заводив спадкову справу для роз'яснення їй того, що без оригіналів документів свідоцтва на спадкове майно видати неможливо є безпідставними.
Вказувала, що в матеріалах справи наявне оголошення в газеті «Громадська Думка» з приводу втрати державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 006002, яке зроблено на підтвердження того, що у неї дійсно відсутній оригінал правовстановлюючого документа та відсутня можливість оформлення спадкового майна у нотаріуса.
Зазначала, що оскільки відповідачі визнали пред'явлений позов і визнання позову не суперечить закону, суд першої інстанції, враховуючи положення ч.ч.3, 4 ст.200, ст.206 ЦПК України мав за можливе розглянути справу у підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі про задоволення позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшли заяви, в яких останні просили розглядати справу у їх відсутність та задовольнити апеляційну скаргу.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме відмова ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом який заводив спадкову справу щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не виносилася, а тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 .
Колегія суддів не погоджується з мотивами відмови у задоволені позову ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
За змістом ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (1220 ЦК України).
Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст.1223 ЦК України).
Згідно положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч.1 ст.1266 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст.1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст.1269 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).
Згідно роз'яснень, які викладені у п.23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30травня 2008 року №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 .
Позивач у позовній заяві вказувала на те, що після смерті бабусі відкрилась спадщина до складу якої входить:
житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельна ділянка, площею 0,250 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Якименської Л.Л. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 15 лютого 2023 року №16/01-16 приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Якименська Л.Л. надала ОСОБА_1 роз'яснення щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадкових прав, в якому зазначила, що право власності спадкодавця на частку житлового будинку заявником не підтверджено належними правовстановлюючими документами. А тому запропонувала ОСОБА_1 протягом місяця надати правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,250 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, роз'яснила, що в противному випадку ОСОБА_1 може вирішити дане питання в судовому порядку.
17 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Володарського районного суду Київської області з даним позовом до ОСОБА_2 (батько позивача), ОСОБА_3 (рідний брат позивача) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Володарського районного суду Київської області було витребувано від Володарської районної державної нотаріальної контори інформаційну довідку із Спадкового реєстру стосовно заведення спадкової справи після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У разі наявності спадкової справи надати її копію.
13 квітня 2023 року на запит суду з Володарської районної державної нотаріальної контори надійшла спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 №182/2010 02-14.
Як вбачається з даної спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 №182/2010 02-14, 28 серпня 2010 року до Володарської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_5 .
На підставі вказаної заяви і була заведена спадкова справа №182/2010 02-14.
Крім того, в матеріалах спадкової справи міститься копія рішення Володарського районного суду Київської області від 11 серпня 2010 року у справі №2-272/2010 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Вказаним рішенням визначено ОСОБА_5 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.
При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Позивач ОСОБА_1 , 17 лютого 2023 року звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, пред'явила вимоги до ОСОБА_2 (батько позивача) та ОСОБА_3 (рідний брат позивача).
При цьому, позивачем не було залучено до участі у справі в якості відповідача спадкоємця померлої ОСОБА_2 - її дочку ОСОБА_5 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини і на підставі якої Володарською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 №182/2010 02-14.
При цьому, доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися до нотаріуса у встановлені строки із заявами про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та/або що останні є особами, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
Отже, коло осіб - учасників справи позивач визначила з порушенням норм процесуального права.
При цьому, суд першої інстанції позбавлений права самостійно замінити неналежного відповідача на належного або залучити його в якості співвідповідача.
А тому, пред'явлення позову до неналежного відповідача або не залучення всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
На наведене вище суд першої інстанції уваги не звернув.
Оскільки, суб'єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідачів, рішення суду підлягає зміні в частині мотивів його ухвалення, оскільки в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного рішення.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак з помилкових мотивів, отже судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: