Справа № 464/4973/23
пр.№ 2-о/464/150/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2023 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,
секретар судового засідання - Шманько О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про розірвання шлюбу, укладеного 01 вересня 2006 року, зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1760. В обґрунтування заяви покликалися на те, що уклали шлюб та у подружжя є спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, шлюбні відносини між ними фактично припинені, спільного господарства не ведуть. Між сторонами укладено договір щодо здійснення батьківських прав, утримання та визначення місця проживання дітей.
Заявники в судове засідання не з'явились та звернулись до суду із заявами про розгляд справи у їх відсутності, заяву підтримали та просили суд таку задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються, серед іншого, справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 109 Сімейного Кодексу України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Частиною 3 статті 109 Сімейного Кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 01 вересня 2006 року, зареєстрували такий у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1760.
У подружжя є спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства.
Окрім цього, заявниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено щодо здійснення батьківських прав, утримання та визначення місця проживання дітей.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і такі обставини суперечать інтересам сторін, а відтак шлюб необхідно розірвати.
Керуючись ст. 109 Сімейного кодексу України, статтями 258, 259, 263-265, 268, 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Заяву задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 вересня 2006 року, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1760.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Дулебко Н.І.