ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
м.Чернівці
21 вересня 2023 року Справа № 926/4092/21
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик Світлана Миколаївна, за участю секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" про розстрочення виконання судового рішення (вх.№3940) по справі №926/4092/21
За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул. 28 Червня, буд.69)
В інтересах держави, в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул. О. Кобилянської, буд.3)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 21 - А)
Про стягнення заборгованості та пені в розмірі 351928,11 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна 12/К від 06.04.2020 року та звільнення нежитлового приміщення.
За участю представників:
Від прокурора: Балицька Р.С.
Від позивача: Іванович Л.Є. - представник ( витяг з ЄДР)
Від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 року позовні вимоги Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" про стягнення заборгованості по орендній платі та пені в розмірі 351928,11 грн, розірвання договору та звільнення приміщення задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 324175,63 грн, пеню в сумі 21261,95 грн, розірвано договір оренди нерухомого майна №12/К від 06.04.2020 року укладений між сторонами та зобов'язано відповідача звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. О.Кобилянської, 45, першого поверху житлового будинку (12-1)-(12-6). В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 року видано відповідні накази.
Не погоджучись з рішення суду від 04.02.2022 року, відповідач 19.05.2022 року оскаржив його до апеляційної інстанції.
Постановою Західного апеляційного господарського суду 07.11.2022 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 року у справі №926/4092/21 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
26.12.2022 року відповідачем було подано заяву про відстрочення судового рішення у справі № 926/4092/21, яка ухвалою господарського суду була розглянута у судовому засіданні 20.01.2023 року та за наслідками розгляду, судом винесено ухвалу про відмову у її задоволенні.
Постановою Верховного суду від 07.03.2023 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 року та постанову Західного апеляційного господарського суду 07.11.2022 року у справі № 926/4092/21 залишено без змін.
28.03.2023 року від другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адресу суду надійшла постанова ВП № 68921479 про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Чернівецької області у справі №926/4092/21 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. О.Кобилянської, 45, першого поверху житлового будинку (12-1)-(12-6), з метою використання його під торгівельний об'єкт з продажу книг, газет, журналів, виданих українською мовою, загальною площею 77,90 кв.м., шляхом повернення його Управлінню комунальної власності Чернівецької міської за актом приймання-передачі у 3-х денний термін після набрання вказаним рішенням законної сили.
Постановою державного виконавця ВП № 68921479 встановлено повне виконання рішення суду, приміщення за адресою: м.Чернівці, вул. О.Кобилянської, 45, першого поверху житлового будинку (12-1)-(12-6) звільнено.
14.09.2023 року на електронну адресу суду через систему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" подано заяву про розстрочення судового рішення у справі №926/4092/21 строком на 12 календарних місяців, посилаючись на те, що 22.09.2022 року внесено відомості про злочин за № 12000001230001161 стосовно викрадення майна товариства, чим останньому нанесено збитки, що впливає на рівень здатності до виконання своїх зобов'язань, окрім того через обстріли російською федерацією території України майно відповідача було пошкоджено, що підтверджено витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.10.2022 року, будівля відповідача не придатна для експлуатації, в період військового часу впали обсяги продажу та відповідно і прибутку, внаслідок чого з працівниками ТОВ "Видавництво Фоліо" призупинено трудові відносини.
На думку відповідача, всі ці обставини негативно впливають на здатність ефективно виконувати рішення суду першої інстанції, а відтак враховуючи складність ситуації, що є в Україні та зокрема у м. Харків через повномасштабний напад російської федерації ТОВ "Видавництво Фоліо" просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 року по справі №926/4092/21 12 платежів протягом 1 календарного року.
Ухвалою суду від 15.09.2023 року призначено розгляд заяви про розстрочення виконання судового рішення за вх.№3940 у справі №926/4092/21 на 21.09.2023 року та зобов'язано заявника надати докази направлення заяви про розстрчення виконання рішення суду позивачу та прокурору.
21.09.2023 року через систему "Електронний суд" представницею ТОВ "Видавництво Фоліо" - Шрамко І.С. подано заяву про розгляд справи без її участі (вх.№4082), докази направлення заяви всім учасникам процесу стороною не надано.
У судовому засіданні, 21.09.2023 року, прокурор та представник позивача в усній формі заперечували проти розстрочення виконання рішення посилаючись на те, що заяву про розстрочення виконання рішення вони не отримували, кошти в рахунок погашення заборгованості не вносилися, приміщення відповідачем було звільнено лише у березні 2023 року, тоді як рішення Господарського суду Чернівецької області набрало законної сили 07.11.2022 року.
Окрім того, ознайомившись у судовому засіданні із заявою ТОВ "Видавництво Фоліо" та додатками до неї прокурор і позивач зазначили, про те, що підстави для її задоволення відсутні, так, відповідчем не подано жодних бухгалтерських документів чи фінансових звітів про результат фінансово-господарської діяльності, які б підтверджували факт збитковості підприємства, що у нього відсутні інші приміщення де проводиться господарська діяльність, також відсутні докази в підтвердження того, яка на сьогодні штатна чисельність працівників товариства та з якою частиною працівників було призупинено трудові відносини.
Отже, продовжують прокурор та позивач, відповідач не надав доказів, які б свідчили, що існує об'єктивна необхідність розстрочення рішення суду, яке набрало законної сили 07.11.2022 року.
При цьому, представник позивача наголосив на тому, що заборгованість у відповідача виникла з період з травня 2020 року по листопад 2021 року, проте останній, станом на день розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду не сплатив жодної гривні для її зменшення.
А відтак, враховуючи тривалий строк прострочення виконання рішення суду, а також те, що надання розстрочення не тільки не буде сприяти захисту майнового права та інтересу стягувача за наказом суду, а навпаки ставитиме його у невигідне становище по відношенню до відповідача, останні вважають, що відповідач зловживає своїми правами та намагається відтермінувати виконання рішення суду, яке має обов'язковий характер, а тому заперечують проти розстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги позицію сторін по справі, розглянувши матеріали справи та заяви про розстрочення, враховуючи приписи процесуального законодавства щодо обмеження строку розгляду поданої в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заяви, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
А відповідності до ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський суд наголошує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
За змістом ст.18 ГПК України, яка кореспондується зі ст.326 ГПК України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об 'єднаннями на всій території України.
За приписами ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'яковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У відповідності до ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.3, 4 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання судового рішення повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Для належного вирішення питання щодо надання розстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з'ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.
В контексті наведених приписів саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
Разом з цим, до заяви про розстрочку виконання рішення суду у даній справі заявник не долучив жодних доказів у підтвердження посилань на скрутне фінансове становище, що унеможливлює встановлення судом обставин на які посилається заявник. Посилання на вплив воєнного стану на господарську діяльність ТОВ "Видавництво Фоліо" та відновлення господарської діяльності підприємства не доводить неможливість виконання зобов'язань за рішенням суду.
Таким чином, боржник при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду у справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні ст.331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.
Також суд зазначає, що скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочки виконання судового рішення. При цьому, фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Питання щодо надання розстрочення виконання судового рішення повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Так, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, господарський суд повинен також враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 року вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У відповідності до вимог ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, зазначена відповідачем підстава для надання розстрочки - відсутність коштів у зв'язку із військовою агресією, не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки обов'язкового до виконання судового рішення, яке вступило в законну силу. Так, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для відстрочки виконання судового рішення. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість відповідача виконати свій обов'язок. Сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.
Відповідачем не подано достатніх доказів на підтвердження того, що внаслідок введення в Україні воєнного стану ТОВ "Видавництво Фоліо" не отримує прибуток, пошкодження частини майна, та викрадення майна перешкоджає проведенню його господарської діяльності, та впливає на рівень здатності останнього до виконання рішення суду, а тому не є обставиною, що перешкоджає виконанню рішення Господарського суду Чернівецької області від 04 лютого 2022 року, яке набрало законної сили 07.11.2022 року.
Окрім того, як встановлено судом, заборгованість у відповідача виникла внаслідок несплати орендних платежів за період з травня 2020 року по листопад 2021 року, рішення судом винесене 04.02.2022 року. Проте, ТОВ "Видавництво Фоліо" не погасило жодної гривні з наявної заборгованості, тобто не здійснило спроби щодо виконання рішення суду, тим самим така бездіяльність відповідача в частині погашення заборгованості вказує на недобросовісну поведінку боржника.
Таким чином, відповідачем не додано до матеріалів справи належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про намір виконати рішення суду.
Окрім цього, відповідачем не доведені наявність обставин, які б підтверджували факт вживання реальних заходів щодо виконання рішення у даній справі, наявність причинного зв'язку між запровадженням воєнного стану та проведення військових дій з неможливістю в даний час виконати відповідачем ухваленого рішення суду. Подання до суду заяви про розстрочення виконання рішення не може розцінюватися судом як намір боржника реально виконати рішення суду.
В основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.
У ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: належність, допустимість, та достовірність.
Так, відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 ГПК України, визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вказано у ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, на думку суду, наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду в розумінні ст. ст. 73,74,76,77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду від 04.02.2022 року у даній справі, суд зазначає, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду по справі №926/4092/21 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви (вх.№3940 від 14.09.2023 року) Товариству з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" про розстрочення виконання судового рішення по справі №926/4092/21.
Ухвала господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. ст. 254 - 259 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.09.2023 року.
Суддя С.М. Гушилик