ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року м. Черкаси справа № 925/890/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщення суду розглянув справу за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", м.Київ, вул.А.Аболмасова,5, група приміщень, 57, оф.7
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Йоші і Компані", м.Черкаси, бул.Шевченка,205
про стягнення грошових коштів у розмірі 35200,00 грн,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Гуйда Д.М. - адвокат - за ордером;
від відповідача: участі не брав.
Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулась в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Йоші і Компані" з вимогами про стягнення 35200,00 грн - 50% боргу за використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах відповідно до договору від 01.12.2019 №КБР-44/12/19-Н, а також про відшкодування судових витрат.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду про відкриття провадження повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою". Судом також направлені ухвали на адреси засновників товариства та розміщено оголошення на сайті суду про розгляд справи для належного інформування відповідача про час і місце проведення засідання суду.
Представник позивача надав суду для огляду оригінали документів, поданих в справу на обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає за можливе розглянути спір по суті. Відповідач має виявляти зацікавленість в ході і результатах розгляду спору за його участю.
Представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити. Заперечив отримання від відповідача пропозицій про зупинення дії договору, відстрочення чи розстрочення платежів тощо.
За результатами судового розгляду оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.
Заслухавши представника відповідача та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:
Громадська спілка "Українська ліга авторських і суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління "публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів" (п.1 ч.5 ст.12 Закону України №2415 "Про ефективне управління майновими правами в сфері авторського права та (або) суміжних прав"), що у порядку, передбаченому законодавством України та чинними міжнародними угодами України, здійснює збір та розподіл винагороди з користувачів за використання ними об'єктів суміжних прав шляхом укладання з користувачами договорів про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
01.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Йоші і Компані" в особі директора Ямкової Оксани Олександрівни, яка діє на підставі Статуту (далі Користувач, боржник, відповідач по справі), Громадською спілкою "Українська ліга авторських і суміжних прав" в особі Генерального директора Нікіна Олександра Івановича, що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №912 від 29.05.2019 (далі - Суміжна ОКУ, стягувач, кредитор, позивач по справі), Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в особі генерального директора Молчанова Павла Валерійовича, що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права та інших правовласників в сфері авторського права та є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011 (далі - Авторська ОКУ, третя особа), Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" в особі Генерального директора Рогового Андрія Миколайовича, як особа яка виконує допоміжну функцію за цим Договором щодо поділу винагороди (роялті), яку сплачує Користувач - між репрезентативними організаціями колективного управління відповідно до їх сфер діяльності (далі - Організація, учасник, третя особа) було укладено Договір №КБР-44/12/19 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах (далі - Договір, а.с.16-25), відповідно до якого сторони уклали чотиристоронню угоду з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання як об'єктів авторського права (творів), так і об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) (Преамбула Договору).
Відповідно до п. 1.1 Договору Користувач доручає Організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими Користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів) так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Доказів визнання недійсним даного договору чи його розірвання за згодою сторін в справу не подано. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (припис ст.204 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається не виключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ч.1 ст.1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
Відповідно п.4.3. Договору надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об'єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо Додатках №1 та №2 до цього Договору. Строк дії цього Договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи Додаток №1 та №2 до цього Договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів, територія), в яких Користувач отримує дозволи використовувати об'єкти авторського права та суміжних прав визначені в Додатку №3 до цього Договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами як в Додатку №3 та в Додатках №1 та №2 відповідно стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) Користувачем на рахунок Організації встановлений цим Договором та Додатком №3 до нього при цьому порядок сплати винагороди роялті Організації (від імені і за рахунок Користувача) на користь Авторської ОКУ та Суміжної ОКУ встановлений також відповідно Додатками №1 та №2 до цього Договору.
Додатками №1 (а.с.19-21) та №2 (а.с.21-24) до Договору від 01.12.2019 №КБР-44/12/19, між Користувачем, від імені якого діє Організація підписано договори з Суміжною ОКУ та Авторською ОКУ про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав та про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права.
Відповідно до п.3.1, 3.2 Додатків № 1 та 2, сторони погодили вид ліцензії (невиключна ліцензія), сферу та спосіб використання об'єктів права інтелектуальної власності (використання в комерційній діяльності Користувача суміжних прав та авторських прав шляхом їх публічного виконання), конкретні права, що надаються за договором.
Відповідно до Додатку №3 до Договору (а.с.24-25) визначено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об'єктів суміжних прав та об'єктів авторського права, а саме:
- Ресторан "Йоші" (м.Черкаси, бульвар Шевченка, 205) - 10 місць;
Відповідно до п.2 Додатку №3 Сторонами погоджено наступний розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 3 200 грн (чотири тисячі гривень).
Відповідно до п.3 Додатку №3 єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов основного договору (Договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).
Відповідно до п.3.1. Договору Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Відповідно до п.3.2. Договору Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Відповідно до п.3.3. Договору за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2 Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі - Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок Організації (Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав".
Організацією може надсилатися Користувачу рахунок-фактура в електронній формі, підписаний із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу.
Особливості дії механізму розстрочки зазначені в п.3.4 цього Договору.
Відповідно до п.3.4. Договору механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. Однак якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав і це правило стосується кожного із дозволів; як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього.
Відповідно до п. 3.6. Договору отриманий Організацією від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Організацією на рахунок Суміжної ОКУ та на рахунок Авторської ОКУ. Пропорції щодо перерахування на Суміжну ОКУ та Авторську ОКУ дотримується Організацією завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від суми зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна ОКУ, а інші 50% суми - Авторська ОКУ.
За п.1.2. Договору, сторони передбачають особливий порядок перерахування коштів від користувача до Авторської ОКУ та Суміжної ОКУ, який при цьому не пов'язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об'єктів авторського права та суміжних прав.
Відповідно до п.5.6. Договору Авторська ОКУ та Суміжна ОКУ підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального Акту про виплату роялті Організація сприяє такого підписання Акту і також завіряє його своїм підписом. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов'язок щодо складання відповідного Акту покладається на Користувача.
Позивач в позовній заяві доводить, що за весь період дії Договору відповідачем було сплачено 68817,20 грн. При цьому він не сплачував чергові платежі з 27.01.2022, допустивши прострочення більше ніж на 2 (два) місяці - до часу звернення позивача із позовом до суду.
Відповідно до п.3.5. Договору про припинення розстрочення внаслідок прострочення платежів більше ніж на 2 місяці, позивач застосовує правило, що механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав).
Тому позивач вважає, що відповідач має сплатити кошти за цей період "у вигляді повної передоплати".
Позивач в позовній заяві наводить розрахунок суми заборгованості:
За третій та четвертий рік дії Договору виникла заборгованість 70400 грн (3200,00 грн х 12), а з урахуванням часткової оплати 6400 грн борг за період з січня 2022 - листопад 2023 року - 50% винагороди) = 35200 грн (розрахунок а.с.5-6).
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Додатків №1 та №2 до Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 грудня 2020 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
У випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання Об'єктів авторського права, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін.
Позивач вважає, що від відповідача не надходило належного повідомлення про припинення Договору у строк, передбачений Ліцензійними угодами, тому зазначений Договір було пролонговано на кожен рік, до 1 грудня 2023 року.
На думку позивача дата сплати платежу щодо третього року дії Договору настала 27.01.2022, дата сплати платежу щодо четвертого року дії Договору настала 26.11.2022.
Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, відповідач має заборгованість за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року. Позивач наводить розрахунок суми заборгованості на арк.5-6 позовної заяви.
Загальна заборгованість за Договором за три роки становить 70400 грн (відповідно до п.3.6 Договору позивачу належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню Відповідачем на рахунок Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", що дорівнює 35200 грн (70400 грн/2=35200 грн).
Відповідач відзиву не надав, вимоги не заперечив. Відповідач не заявив про припинення дії договору чи про те, що не буде здійснювати публічне виконання об'єктів авторського права (творів, фонограм та інше) в своїх закладах культури та відпочинку.
Інших доказів сторонами не подано.
Оцінюючи пояснення представника позивача та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання на ринку послуг України, самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 ЦК України.
Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.
З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч.1 ст.433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п.1 ч.1 ст.433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч.1 ст.449 ЦК України).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч.1 ст.440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч.1 ст.452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ч.3 ст.48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Згідно ч.5 ст.48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГКУ іншими законами або договором.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання у строк встановлений договором або законом.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 35200 грн (роялті) за період січня 2022 року - листопад 2023 року. Позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" до Приватного підприємства "Україна-центр" є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Оплата заборгованості відповідачем та неповідомлення про це в суд має враховуватись органами виконавчої служби при примусовому виконанні рішення суду.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2684 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (за мінімальною ставкою).
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Йоші і Компані", м.Черкаси, вул.Шевченка, 205, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37551589, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", м.Київ, вул.А.Аболмасова,5, група приміщень 57, офіс 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42502769, номер рахунку в банку невідомий
35200 грн заборгованості, 2684 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.09.2023
Суддя Г.М.Скиба