ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2023 року Черкаси справа №925/573/23
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» (65003, вул.Чорноморського Козацтва, 66, м.Одеса, ідентифікаційний код 36344430),
третя особа без самостійних вимог на стороні первісного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МШК Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» (18011, вул.Чигиринська, 11, м.Черкаси, ідентифікаційний код 32854125)
про стягнення 770 898,12 грн та зобов'язання вчинити дії,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» (18011, вул.Чигиринська, 11, м.Черкаси, ідентифікаційний код 32854125)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» (65003, вул.Чорноморського Козацтва, 66, м.Одеса, ідентифікаційний код 36344430)
про стягнення 359 568,32 грн,
за участю представників:
від позивача за первісним позовом Фомічев І.О., адвокат (приймає участь у режимі відеоконференції),
25.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика», у якому просить суд: стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів у розмірі 1 085 417,96 грн, які пов'язані із виконанням договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2 від 23.08.2021, який укдадений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика», а також штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 141 104,34 грн пені та 2319,52 грн - 3% річних від простроченої суми; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» виконати умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2 від 23.08.2021 та надати інструкції Товариству з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» по розпорядженню вантажем для звільнення від нього та повернення судноплавній компанії Товариству з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» вантажних контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та оголошення режиму воєнного стану, українські порти Північно-Західного регіону Чорного моря, зокрема Одеса та Чорноморськ, були заблоковані та стали недопустимими для здійснення суднозаходів та здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій, внаслідок чого відправка морем вантажу, який належить відповідачу за первісним позовом стала неможливою. До моменту звернення з цим позовом до суду, відповідач за первісним позовом не забрав належний йому вантаж з контейнерів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» та на підставі договору про надання послуг №Т00135 від 27.11.2017. У зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом не забирає належний йому товар, Товариством з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» було нараховано позивачу за первісним позовом штрафні санкції за користування та несвоєчасне повернення контейнерами та додаткові витрати по зберіганню контейнерів у сумі 1 363 277,40 грн, які частково оплачені позивачем за первісним позовом у сумі 772 328,84 грн. Враховуючи умови договору, позивач за первісним позовом пред'явив відповідачу за первісним позовом відповідні рахунки на оплату штрафних санкцій, які нараховані йому Товариством з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» на суму 1 363 277,40 грн, які були частково оплачені відповідачем за первісним позовом у сумі 359 568,32. Крім того, з 01.01.2023 було відновлено нарахування плати за зберігання контейнерів та на адресу позивача за первісним позовом надійшли рахунок №182 від 31.01.2023 на суму 5529,17 грн та №183 від 31.01.2023 на суму 76179,71 грн. Отже, враховуючи викладене, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом із претензією №11/23 від 09.03.2023, у якій просив відповідача за первісним позовом сплатити протягом 7 днів збитки у вигляді нарахованих штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів у сумі 1 085 417,96 грн. Проте відповідач за первісним позовом у добровільному порядку ці кошти не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду для примусового стягнення з відповідача за первісним позовом понесених витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів разом з нарахованими на них пенею та 3% річними, а також зобов'язання відповідача за первісним позовом виконати умови договору та надати позивачу за первісним позовом інструкції з розпорядження вантажем для звільнення від нього та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» вантажних контейнерів.
У своїй відповіді на відзив, позивач за первісним позовом зазначив, що останнім надано суду належні документи на підтвердження понесених ним витрат. Відповідач за первісним позовом фактично визнав обґрунтованою вимогу щодо відшкодування витрат експедитора, оскільки частково оплатив штрафні санкції на загальну суму 359 568,32 грн. В правовідносинах між сторонами склалися такі обставини, що не дають позивачу за первісним позовом належним чином виконати обов'язки щодо доставки вантажу згідно з заявкою №11. При цьому відповідачем за первісним позовом не надаються розпорядження щодо подальшої долі вантажу, який зберігається в контейнерах Товариства з обмеженою відповідальністю «МШК Україна», які в свою чергу зберігаються на території ДП «КТО». Така бездіяльність відповідача за первісним позовом приводить до виникнення у позивача за первісним позовом грошових зобов'язань перед зазначеними суб'єктами господарювання у значних розмірах. А у разі не надання розпорядження щодо подальшої долі вантажу, такі нарахування будуть здійснюватися й надалі, оскільки ніхто окрім відповідача за первісним позовом не має права розпорядитися товаром, що знаходиться під митним контролем Одеської митниці. Враховуючи зазначене, позивач за первісним позовом вважає, що єдиним можливим способом захисту прав позивача за первісним позовом є ухвалення рішення про зобов'язання відповідача за первісним позовом виконати умови договору та надати інструкції (вказівки) по розпорядженню вантажем для звільнення від нього та повернення судноплавній компанії належних їй вантажних контейнерів.
17.07.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» про зменшення ціни позову, у якій останнє просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 494 469,40 грн витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів, а також 271958,17 грн пені та 4470,55 грн 3% річних.
23.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог. Відзив мотивований тим, що позивачем не заперечується, що відповідач не має заборгованості перед позивачем з оплати послуг експедитора за надані згідно з умовами договору на транспортно-експедиційне обслуговування №23082021-21 від 23.08.2021 транспортно-експедиторські послуги. Відповідач заперечує проти застосування до спірних правовідносин положення пункту 4.3.4 договору, згідно з яким він зобов'язаний відшкодувати експедитору всі витрати, які фактично зазнав останній по виконанню отриманої заявки, оскільки таке відшкодування передбачене у разі виникнення певних обставин: анулювання заявки, не пред'явлення вантажу або простою транспортних засобів за провиною клієнта. Вищезазначені договірні умови в поєднанні з правовою нормою, передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», передбачають обов'язок останнього відшкодувати виключно понесені витрати, що підтверджені документально. Проте, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактично понесених позивачем витрат на сплату нарахованих штрафних санкцій та витрат на оплату послуг зберігання вантажних контейнерів у розмірах заявлених позивачем, що унеможливлює їх відшкодування відповідачем та свідчить про відсутність в його діях порушення договірних зобов'язань в цій частині, а тому ці вимоги у сумі 1 085 417,96 грн до задоволення не підлягають. Не підлягають до задоволення і похідні від основних, вимоги про стягнення штрафних санкцій та інших платежів. На виконання заявки №11 позивач зобов'язаний належним чином організувати перевезення чотирьох контейнерів. Відповідач погоджується, що позивач частково виконав умови цієї заявки, завантаживши товар відповідача у контейнери та підготувавши їх до відправки у контейнерному терміналі Дочірнього підприємства «Контейнерний Термінал Одеса» компанії «Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ» та уклав договір на здійснення перевезення товару, проте, з незрозумілих причин, вантаж не був відправлений за місцем доставки протягом місяця, що передував початку збройної агресії російської федерації, тому вимога про звільнення контейнерів від товару відповідача є неефективним способом захисту прав позивача.
26.05.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика», у якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» 359 568,32 грн. Зустрічна заява мотивована тим, що на виконання договору №23082021-2 від 23.08.2021 заявником було сплачено на користь позивача за первісним позовом 359 568,32 грн штрафних санкцій, які, за доводами заявника були сплачені без належного підтвердження понесення витрат відповідачем за зустрічним позовом. Неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору не пов'язане з діями заявника, а є наслідком порушення умов договору саме відповідачем за зустрічним позовом, тому просить стягнути 359 568,32 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал».
16.06.2023 від відповідача за зустрічним позовом до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» зустрічні позовні вимоги не визнає. Відзив мотивований тим, що умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2 від 23.08.2021 не містять положення, які б визначали строк перевезення вантажу по маршруту та в пункт призначення за маршрутом перевезення. Такий строк відсутній і в заявці №11 до договору, тому відповідач за зустрічним позовом вважає, що з його боку відсутні порушення умов договору та прострочення боржника щодо строків перевезення. Щодо вимоги про стягнення збитків у сумі 359 568,32 грн, то відповідач за зустрічним позовом зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність збитків, а такі збитки виникли з вини самого позивача за зустрічним позовом. Інші доводи у відзиві на зустрічну позовну заяві аналогічні доводам, які викладені у первісному позові.
16.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» до суду надійшли письмові пояснення, у яких представник третьої особи зазначив, що у відповідності до умов договору №Т00135 від 27.11.2017, який укладений між позивачем за первісним позовом та третьою особою, використання контейнерів, належних лінії, передбачає зобов'язання позивача за первісним позовом здійснювати оплату - демередж, відповідно до тарифів лінії, за кожен день перебування вантажу у контейнерах до моменту, поки відповідні контейнери не будуть звільнені від вантажу та повернені під контроль лінії. Зазначений демередж підлягає оплаті позивачем за первісним позовом на користь третьої особи у відповідності до умов укладеного між ними договору №Т00135 від 27.11.2017. Демередж буде продовжуватись нараховуватися до того моменту, поки усі контейнери не будуть звільнені від вантажу та повернені третій особі в порожньому та очищеному стані, придатному для їх подальшого використання. За доводами третьої особи, внаслідок відсутність розпорядження власника вантажу (відповідача за первісним позовом), контейнери, які належать лінії не можуть бути звільнені, що і призводить до продовження нарахування демереджу та до щоденного збільшення розміру заборгованості позивача за первісним позовом перед третьою особою щодо оплати такого демереджу. Вивезення вантажу з території контейнерного терміналу (наприклад, залізничним або автомобільним транспортом, враховуючи блокування контейнерного судноплавства в морському порту Одеса через військові дії) буде можливим виключно після візування третьою особою відповідних розпорядчих документів у відповідній електронній системі, яка функціонує на Контейнерному терміналі, і таке візування третя особа зможе здійснити виключно після повного погашення позивачем за первісним позовом заборгованості з оплати демереджу, яка буде існувати станом на відповідний день здійснення зазначеного візування. Позивач за первісним позовом, має право на отримання (стягнення) відповідної суми коштів від відповідача за первісним позовом для покриття своїх витрат на оплату демереджу на користь третьої особи, оскільки послуги третьої особи щодо надання контейнерів для транспортування вантажів були замовлені позивачем за первісним позовом в інтересах відповідача за первісним позовом, тому представник третьої особи підтримує позовні вимоги позивача за первісним позовом. Розгляд справи просить проводити без участі представника третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.05.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене о 10 год 15 хв 31.05.2023.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.05.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Тек-Термінал» про стягнення 359 568,32 грн; залучено до участі у справі, як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МШК Україна». Підготовче засідання у справі відкладено до 11 год 00 хв 14.06.2023.
Протокольною ухвалою від 14.06.2023 суд відклав підготовче засідання до 14 год 30 хв 25.07.2023.
Протокольною ухвалою від 25.07.2023 суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті об 11 год 15 хв 09.08.2023.
Протокольною ухвалою від 09.08.2023 суд оголосив перерву у справі до 15 год 00 хв 23.08.2023.
Протокольною ухвалою від 23.08.2023 суд оголосив перерву у справі до 15 год 00 хв 28.08.2023.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив суд їх задовольнити, у зустрічному позові просив відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений під розписку у минулому судовому засіданні 23.08.2023.
Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 28.08.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
23.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» (клієнт) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2 (далі - договір №23082021-2) (Т.1 а.с.17-20). За умовами цього договору експедитор зобов'язаний надавати клієнтові за його дорученням і за його рахунок послуги у сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; послуги з організації перевезення вантажу клієнта будь-якими видами транспорту (наземним, авіаційним, морським) в морських контейнерах, та іншій тарі/упаковці і без неї, через порти/аеропорти України та інші міжнародні порти/аеропорти усього Світу (далі - порт); послуги по розформуванню та стафіруванню вантажів із/в контейнер/машину/вагон (пункт 1.1 договору №23082021-2).
Експедитор зобов'язаний серед іншого представляти інтереси клієнта і за його дорученням діяти у взаємних із судноплавними лініями, портом, стивідорними компаніями, контейнерними та іншими терміналами, митними і іншими уповноваженими організаціями в частині організації і здійснювати транспортування (морське і наземне), навантажувально-розвантажувальні роботи і ТЕО вантажу клієнта; за дорученням і за рахунок клієнта організовувати розміщення і зберігання вантажів клієнта на МЛС/СТЗ, а також проходження і оплату усіх формальностей від особи і за рахунок клієнта, пов'язаних із зберіганням на МЛС/СТЗ (пункт 2.1 договору №23082021-2).
Клієнт зобов'язаний серед іншого завчасно інформувати експедитора про передбачувану дату готовності вантажу до відвантаження із складу відправника; завчасно надавати експедиторові: заявку на перевезення вантажу не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку навантаження/розвантаження судна, інструкції про порядок оформлення і розсилки вантажних і товаросупровідних документів та характеристику вантажних місць із зазначенням габаритних розмірів, ваги, центру тяжіння і схеми кріплення, письмово вказаних у заявці; своєчасно оплачувати експедиторові витрати за стивідорні, навантажувально-розвантажувальні роботи, фрахт і ТЕО вантажів клієнта згідно з взаємоузгодженими ставками (пункт 2.2 договору №23082021-2).
Для забезпечення експедитора засобами, необхідними для своєчасного і повного виконання зобов'язань за даною угодою, клієнт згідно з розрахунками, наданими експедитором, здійснює на підставі оригінала рахунку оплату, обумовлених в рахунку сум, а також інших заздалегідь погоджених витрат, пов'язаних із отриманням, оформленням і доставкою вантажу (пункт 3.1 договору №23082021-2).
Платежі, передбачені попереднім пунктом договору, виконуються клієнтом протягом терміну, який вказано у заяві на організацію перевезення вантажу (пункт 3.2 договору №23082021-2).
Оплата послуг експедитора здійснюється на підставі виставлених експедитором рахунків. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України (пункт 3.3 договору №23082021-2).
Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даною угодою (пункт 4.1.1 договору №23082021-2).
Кожна із сторін повинна виконувати свої зобов'язання належним чином, надаючи іншій стороні можливе сприяння у виконанні своїх зобов'язань (пункт 4.1.2 договору).
Клієнт несе матеріальну відповідальність у розмірі фактичного збитку за шкоду, заподіяну експедиторові з його вини і зобов'язаний відшкодувати її (пункт 4.3.1 договору №23082021-2).
Клієнт відшкодовує експедиторові всі витрати, які фактично зазнав останній з виконання отриманої заявки на перевезення в разі анулювання заявки, не пред'явлення вантажу або простою транспортних засобів за провиною клієнта, включаючи штрафи, пред'явлені транспортними організаціями експедиторові і сплачує відповідну комісійну винагороду за вже надані послуги (пункт 4.3.4 договору №23082021-2).
Сторона, чиї права і законні інтереси за даною угодою порушені іншою стороною, з метою безпосереднього врегулювання суперечки звертається до останньої з письмовою претензією (пункт 5.1 договору №23082021-2).
Кожен випадок збитку, за який інша сторона вимагає відшкодування, має бути документально обґрунтований. До претензії додається розрахунок вартості збитків і підтверджуючі документи (пункт 5.3 договору №23082021-2).
Сторона, що отримала претензію, зобов'язана розглянути її і відповісти по суті претензії (підтвердити згоду на повне або часткове її задоволення або повідомити про повну або часткову відмову в її ухваленні) не пізніше ніж 1 місяць з дати отримання претензії (пункт 5.4 договору №23082021-2).
Сторона звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань згідно з договором, від оплати яких-небудь компенсацій і збитків, якщо це сталося в результаті дії непереборної сили (пункт 7.1 договору №23082021-2).
Під обставинами непереборної сили сторони розуміють стихійні лиха, пожежі, військові дії будь-якого характеру, протиправні дії третіх осіб, страйки, вирішення органів державної влади і якщо такі обставини виникли після підписання договору і сторони не могли їх ні передбачити, ні запобігти розумними діями (пункт 7.2 договору №23082021-2).
Сторона, на виконання зобов'язань вплинули обставини непереборної сили, повідомляє про це іншу сторону протягом десяти днів. Протягом місяця така сторона повинна підтвердити дію непереборної сили, а також тривалість їх дій відповідними документами (пункт 7.3 договору №23082021-2).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 (пункт 8.1 договору №23082021-2).
Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії даної угоди не сповістить іншу сторону у письмовій формі про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжуватиметься на кожен подальший календарний рік (пункт 8.2 договору №23082021-2).
Всі зміни, доповнення і додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені у письмовій формі, підписані уповноваженими особами обох сторін і набирають чинності з моменту їх підписання (пункт 8.3 договору №23082021-2).
Договір підписаний уповноваженими представника експедитора та клієнта і скріплений відповідними печатками підприємств.
До договору між експедитором та клієнт укладено заявку №11 (Т.1 а.с.21), у якій сторони за договором визначили, що кількість та тип контейнерів - 4 контейнери (40'DC/HC MSC) (1х40'DC/17819 kg; 1х40'DC/17819 kg; 1х40'DC/18183 kg; 1х40'DC/18182 kg). Місце завантаження: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 11, Україна. Маршрут перевезення: Черкаси - Tripoli, Livia. Умови Incoterms - CFR porn Tripoli, Livia. Термін готовності вантажу: 29.01.2022. Вартість перевезення та умови оплати: 16700,00 доларів США за 4 контейнери в гривні за курсом НБУ, у тому числі ПДВ, включаючи: автоперевезення, транспортно-експедиторське обслуговування, ВРР, фрахт. Оплата після судохода протягом 5 днів. Демередж, детеншн, зберігання сплачується додатково згідно з тарифами судноплавних ліній та портів.
Судом також встановлено, що 27.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» (замовник) укладено договір про надання послуг №Т00135 (далі - договір №Т00135) (Т.1 а.с.22-29). За умовами цього договору виконавець зобов'язується надати або забезпечити надання замовнику послуг, пов'язаних з транспортуванням, перевалкою та іншим обслуговуванням експертно-імпортних та транзитних вантажів у стандартних 20-ти та 40-ти футових контейнерах за маршрутами, зазначеними замовником, а замовник зобов'язується сплатити надані виконавцем послуги на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору №Т00135).
При виконанні своїх зобов'язань, передбачених цим розділом цього договору, виконавець діє від імені та за дорученням компанії Mediterranean Shipping Company S.A. (далі - принципал), зареєстрованої відповідно до законодавства Швейцарії, яка виконує функції перевізника (пункт 3.1 договору №Т00135).
Замовник зобов'язується повернути контейнерне обладнання, в якому знаходиться переданий йому вантаж, у визначеному термін та в стані не гіршому, ніж у момент отримання без будь-якої деформації спричиненої порушенням порядку стафування та/або переміщенням вантажу у контейнері під час перевезення. Контейнерне обладнання підлягає поверненню у повністю очищеному стані: без залишків вантажу, упаковки, маркування тощо (пункт 3.3 договору про надання послуг).
За невчасне повернення контейнерного обладнання принципалу замовник сплачує демередж відповідно до тарифів принципала, які встановлюються статтями коносаменту (пункт 7.6 договору №Т00135).
На виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування та заявки №11 позивач за первісним позовом на підставі договору про надання послуг від 27.11.2017 замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «МШК України» чотири контейнери під завантаження товару відповідача за первісним позовом.
Товариством з обмеженою відповідальністю «МШК України» були надані позивачу за первісним позовом чотири контейнери із номерами MSMU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 для цілей транспортування в цих контейнерах відповідних партій вантажів в рамках надання транспортно-експедиторських послуг позивачем відповідачу за первісним позовом, що підтверджене і самим Товариством з обмеженою відповідальністю «МШК України» у своїх письмових поясненнях.
Чотири контейнери MSMU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 були завантажені у місті Черкаси товаром відповідача та 31.01.2022 і 01.02.2022 були доставлені на територію Одеського морського торгівельного порту та розміщені на території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства «Контейнерний Термінал Одеса» компанії «Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ» під митний режим експорту, що підтверджується відповідними митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними, а також приймальними актами №ARL00096571, №ARL00096572, №ARL00096574, №ARL00096575, які містяться у матеріалах справи та не заперечується сторонами у справі як у судовому засіданні, так і у своїх заявах по суті.
Судом також встановлено, що у період з 24.09.2021 до 15.07.2022 на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, відповідачем було сплачено на користь позивача 2 922 770,86 грн (оплата за транспортні перевезення за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.
У зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для запровадження воєнного стану та відсутністю можливості заходу-виходу суден з портів України, порти Північно-Західного регіону Чорного моря (Одеса та Чорноморськ) були заблоковані та стали недопустимими для суднозаходів та здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій, внаслідок чого вантаж, який належить відповідачу за первісним позовом, фактично не був відправлений до місця призначення та на день розгляду справи судом залишається у контейнерах MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680, які знаходяться території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства «Контейнерний Термінал Одеса» компанії «Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» своїм листом №1407/01/22 від 10.07.2022 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» про припинення перевезення вантажу відповідача у зв'язку із військової агресією російської федерації проти України та закриттям морських портів на вхід та вихід портовими адміністраціями та вимагало до 14.07.2022 розпорядитись вантажем за букінгом шляхом його доставлення до погодженого місця чи порту, з якого перевізник матиме змогу продовжити перевезення вантажу або здійснити вивантаження вантажу та повернути порожне обладнання вантажу (Т.2 а.с.45).
У відповідь на лист №1407/01/22 від 10.07.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» лист №15/07-2022 від 15.07.2022, у якому зазначило, що вони вживають всі можливі заходи для того, щоб забезпечити в строк до 10.08.2022 повернення порожнього контейнерного обладнання (чотири контейнери MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680). Відшкодування понесених витрат, тому числі демередж, зберігання, прибирання будуть сплачені відповідно до тарифу та виставлених рахунків до 31.08.2022 (Т.1 а.с143).
У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» велась переписка шляхом направлення відповідних листів щодо подальших дій стосовно вантажу, який належить відповідачу за первісним позовом, та який знаходиться у чотирьох контейнерах MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680, проте Товариством з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» так і не були надані інструкції щодо дій, які мають бути вчиненні з вантажем.
У матеріалах справи містяться копії рахунків Товариство з обмеженою відповідальністю «МШК Україна», які були виставлені позивачу, у яких є посилання на договір про надання послуг №Т00135, коносамент IBKGO256094 NF та контейнери MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680:
№ТУ-003561 від 16.09.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція на суму 146 274,40 грн;
№ТУ-003947 від 15.11.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція на суму 362 760,52 грн;
№ТУ-004401 від 15.02.2023 з призначенням платежу - штрафна санкція на суму 590 948,56 грн (Т.1 а.с.49-51)
А також рахунки Дочірнього підприємства «Контейнерний Термінал Одеса» компанії «Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ», які були виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал»
№182 від 31.01.2023 (за зберігання 40 наван) на суму 5529,17 грн;
№183 від 31.01.2023 (за зберігання 40 наван) на суму 76179,71 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МШК Україна»:
263 293,92 грн згідно з платіжним дорученням №4124 від 31.08.2022 (у призначенні платежу зазначено - оплата за послуги згідно з рахунком №ТУ003456 від 22.08.22;
146 274,40 грн з платіжним дорученням №4149 від 30.09.2022 (у призначенні платежу зазначено - оплата за послуги згідно з рахунком №ТУ003561 від 16.09.22;
362 760,52 грн згідно з платіжним дорученням №4200 від 05.12.2022 (у призначенні платежу зазначено - оплата за послуги згідно з рахунком №ТУ003947 від 15.11.22, а всього на суму 772 328,84 грн (Т.1 а.с.52-54).
Позивачем за первісним позовом були виставлені відповідачу за первісним позовом такі рахунки (у яких є посилання на договір №23082021-2):
№129 від 22.08.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція, на суму 263 293,92 грн;
№135 від 19.09.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція, на суму 146 274,40 грн;
№143 від 15.11.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція, на суму 362 760,52 грн;
№152 від 31.01.2023 з призначенням платежу - компенсація витрат за зберігання з 31.01.22 до 23.02.2023, на суму 5529,17 грн
№153 від 31.01.2023 з призначенням платежу - компенсація витрат за зберігання з 01.01.22 до 31.01.2023, на суму 76179,71 грн
№154 від 14.02.2023 з призначенням платежу - штрафна санкція, на суму 590 948,56 грн (Т.1 а.с.136-141), а всього на суму 1 085 417,96 грн.
Також у матеріалах справи містяться копії платіжних документів, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» перерахувало позивачу за первісним позовом грошові кошти, у яких є посилання на договір №23082021-2, а у призначенні платежу зазначено - штрафна санкція:
№24 від 05.09.22 на суму 263 293,92 грн - штрафна санкція, рахунок №129 від 22.08.22;
№42 від 24.10.22 на суму 46274,40 грн - штрафна санкція, рахунок 135 від 19.09.22;
№43 від 25.10.22 на суму 20000,00 грн - штрафна санкція, рахунок 135 від 19.09.22;
№44 від 26.10.22 на суму 10000,00 грн - штрафна санкція, рахунок 135 від 19.09.22;
№56 від 31.10.22 на суму 20000,00 грн - штрафна санкція, рахунок 135 від 19.09.22, а всього на суму 359 568,32 грн.
09.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» претензію №11/23 з вимогою сплатити кошти у сумі 412760,52 грн,
Ця претензія залишилась відповідачем за первісним позовом без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» із позовом до суду для примусового стягнення розміру штрафних санкцій та надання інструкцій по розпорядженню вантажем для звільнення від нього та повернення судноплавній компанії Товариству з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» вантажних контейнерів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу, яка узгоджується із положеннями статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно з приписами статті 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.
Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. (частина 1 статті 932 Цивільного кодексу України).
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Предметом первісного позову є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» (з урахуванням заяви про зменшення первісних позовних вимог) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» понесених витрат з оплати штрафних санкцій, які пов'язані із виконанням договору №23082021-2, разом з нарахованими на них пенею та річними, а також вимога про надання інструкцій Товариству з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» з розпорядження вантажем, який належить відповідачу за зустрічним позовом.
Судом встановлено, що між сторонами укладений договір №23082021-2, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування. У договорі сторони визначали усі істотні умови договору, зокрема, розмір вартості послуг експедитора та порядок розрахунків між сторонами, у тому числі і порядок відшкодування клієнтом експедиторові витрати, які фактично зазнав останній по виконанню отриманої заявки.
З метою виконання заявки відповідача за первісним позовом №11, яка є невід'ємною частиною договору №23082021-2, чотири контейнери MSMU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 були завантажені у місті Черкаси товаром відповідача та 31.01.2022 та 01.02.2022 були доставлені на територію Одеського морського торгівельного порту та розміщені на території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства «Контейнерний Термінал Одеса» компанії «Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ» під митний режим експорту.
Усі витрати, які позивач поніс, у зв'язку з вчиненням цих дій, були повністю оплачені відповідачем за зустрічним позовом, що визнається обома учасниками справи. Отже, між сторонами у справі відсутній спір щодо оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» вартості транспортно-експедиційних послуг за договором.
Судом також встановлено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації та відсутністю можливості заходу-виходу суден з портів України вантаж, який належить відповідачу за первісним позовом, не був відправлений до місця призначення та на день розгляду справи судом залишається у контейнерах (які належать третій особі), які знаходяться території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства «Контейнерний Термінал Одеса».
Як слідує з доказів, які містяться у матеріалах справи, починаючи з вересня 2022 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» були виставлені рахунки на сплату штрафних санкцій Товариству з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал»: №ТУ-003561 від 16.09.2022; №ТУ-003947 від 15.11.2022; (ТУ-004401 від 15.02.2023 на суму 509 054,92 грн цей рахунок суд не враховує при вирішенні спору, оскільки позивач зменшив розмір позовних вимог на цю суму). Позивачем ці рахунки оплачені повністю, а також оплачено рахунок третьої особи №ТУ-003456 від 22.08.2022 на суму 263293,92 грн (проте останній відсутній у матеріалах справи), тому суд не приймає його як належний доказ на підтвердження понесених позивачем витрат за договором №23082021-2. До своїх вимог позивач включив також витрати за зберігання контейнерів перед Дочірнім підприємством «Контейнерний Термінал Одеса», які були виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» на суму 5529,17 грн та 76179,71 грн.
За доводами позивача, відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний відшкодувати йому ці витрати, які він поніс у зв'язку з виконанням договору №23082021-2, як штрафні санкції за понаднормове використання контейнерів відповідачем. Отже, спір у справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом, як клієнтом, умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2 щодо відшкодування експедитору витрат з оплати штрафних санкцій, які були нараховані третіми особами та понесені позивачем.
Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (стаття 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
Аналогічні положення містяться також у договорі, згідно з яким для забезпечення експедитора засобами, необхідними для своєчасного і повного виконання зобов'язань за даною угодою, клієнт згідно з розрахунками, наданими експедитором, здійснює на підставі оригінала рахунку оплату, обумовлених в рахунку сум, а також інших заздалегідь погоджених витрат, пов'язаних із отриманням, оформленням і доставкою вантажу (пункт 3.1 договору №23082021-2).
Отже, за змістом наведених правових норм та умов договору відповідач зобов'язаний відшкодувати експедитору витрати, які заздалегідь погоджені з клієнтом та пов'язані із отриманням, оформленням і доставкою вантажу, тобто витрати, які понесені експедитором при виконанні договору транспортного експедирування.
Водночас, за доводами позивача та відповідно до інформації, яка міститься у рахунках позивача та третьої особи, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом, визначені як штрафна санкція (демередж) та витрати за зберігання контейнерів.
Поняття «демередж» у морських контейнерних перевезеннях - це штрафні санкції (плата) за наднормативне (понад безкоштовного часу) використання контейнерного обладнання протягом періоду - з моменту вивантаження контейнера з судна до моменту вивозу його з терміналу.
«Детеншн» - штрафні санкції, що стягуються за наднормативне використання контейнера з моменту його вивезення з терміналу до моменту повернення порожнього контейнера до місця, узгодженого з власником контейнеру.
Контрсталія - це час, протягом якого судно після перебігу сталії, тобто строку, призначеного для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, затримується для завершення вантажних операцій.
Демередж не є платою за використання судна, оскільки в цей час судно стоїть на простої, тобто не використовується за його цільовим призначенням - переміщенням вантажу. Демередж не можна також поєднувати з фрахтом, тобто провізною платою, оскільки він сплачується не за переміщення вантажу, а за додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт. Помилковим є і розуміння демереджу як відшкодування заздалегідь оцінених збитків, тому що ніяких збитків в цьому випадку не існує - сторони заздалегідь передбачають контрсталію і домовляються про додаткові зобов'язання у зв'язку з цим.
Отже, сплата демереджа є штрафною санкцією, яка застосовується до відправника або одержувача вантажу за простій судна протягом контрсталійного часу. Стягнення демереджу виключає можливість перевізника відшкодувати збитки, спричинені простоєм судна, тому демередж є виключною неустойкою.
Від демереджу слід відрізняти контейнерний демередж. Останній використовується в контейнерних перевезеннях і означає плату за простій контейнера. До контейнерного демереджу не застосовуються вищезгадані правила. Після розвантаження контейнера в порту, клієнт лінії зобов'язаний забрати свій вантаж і повернути очищений контейнер. Кожна лінія встановлює свій строк на повернення, цей строк називається «вільним часом» (free time). Контейнерний демередж - це компенсація за затримку контейнера в порту або терміналі понад строк, встановлений вільним часом. Якщо клієнт забирає контейнер із порту, але не повертає його вчасно, то платить контейнерний детеншен. Контейнерний демередж та детеншен нараховуються за кожну добу відповідно до ставок лінії.
Для пред'явлення вимог щодо демереджу, потрібні такі документи: Інвой, калькуляція демереджу (таймшит), нотіс про готовність судна (NOR), звіт про навантаження (Statement of Facts) .
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, умовами договору сторони визначили виключні підстави для відшкодування усіх витрат клієнтом експедиторові за провиною клієнта. Так, клієнт відшкодовує експедиторові всі витрати, які фактично зазнав останній по виконанню отриманої заявки на перевезення в разі анулювання заявки, не пред'явлення вантажу або простою транспортних засобів за провиною клієнта, включаючи штрафи, пред'явлені транспортними організаціями експедиторові і сплачує відповідну комісійну винагороду за вже надані послуги (пункт 4.3.4 договору №23082021-2).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що додаткові витрати, пов'язані із зберіганням і демереджем контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 виникли з вини відповідача за первісним позовом, що свідчить про відсутність підстав для відшкодування відповідних витрат позивачу за первісним позовом за рахунок відповідача за первісним позовом на підставі умов договору.
Також, суд зазначає, що у відповідності до статті 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.
Матеріали справи не містять доказів узгодженням сторін за первісним позовом об'ємів додаткових витрат, які виникли при виконанні позивачем за первісним позовом своїх обов'язків в межах договору, у даному випадку витрат, пов'язаних із зберіганням та демереджем контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680.
Позивачем не надано суду доказів та підтвердження того, що сторонами було узгоджено строк протягом якого відповідач зобов'язався повернути контейнери його власнику, в також будь-яких додатків до договору, в яких сторони погодили вартість та порядок додаткових витрат, у відповідності до пункту 8.3 договору сторонами не складалось та не підписувалось. Матеріали справи доказів іншого не містять.
Поняття «демередж», «детеншн», «зберігання» містяться у заявці №11 до договору, проте порядку їх нарахування у заявці не визначено. Також у матеріалах справи відсутні документи на підставі яких здійснюється нарахування демереджу: інвойс, калькуляція демереджу (таймшит), нотіс про готовність судна (NOR), звіт про навантаження.
Крім того, суд вважає також за необхідне зазначити, що позивач за первісним позовом звернувся до суду саме з вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафних санкцій (демереджу) та витрат за зберігання контейнерів, а не із вимогою про стягнення збитків у розумінні статті 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом у частині стягнення з відповідача за первісним позовом штрафних санкцій за зберігання за затримку контейнерів є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають до задоволення.
Враховуючи те, що вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом пені та річних є похідними вимогами від основної, у якій суд відмовив, підстав для задоволення вимог позивача за первісним позовом у цій частині у суду також не має.
Водночас, як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, товар, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика», до дня звернення позивача з цим позовом до суду, знаходиться на території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства «Контейнерний Термінал Одеса» компанії «Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ» у контейнерах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «МШК Україна».
Отже, наразі склалась ситуація, у якій товар відповідача за первісним позовом понад півтора роки знаходиться у контейнерах третьої особи без фактичної можливості його доставки у пункт призначення шляхом морського сполучення, що створює несприятливі умови для господарської діяльності як позивача за первісним позовом, так і Товариства з обмеженою відповідальністю «МШК Україна».
Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Крім того, за затримку та не повернення у визначений строк чотирьох контейнерів Товариство з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» нараховує позивачу за первісним позовом штрафні санкції, а Дочірне підприємство «Контейнерний Термінал Одеса» компанії «Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ» - плату за зберігання цих вагонів у контейнерному терміналі.
На неодноразові звернення позивача за первісним позовом щодо подальшого розпорядження вантажем, відповідач за первісним позовом так і не надав інструкцій щодо подальших дій.
Позивач за первісним позовом у свою чергу не може самостійно розпорядитись товаром, який йому не належить, та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» порожні контейнери для уникнення понесеннях додаткових витрат.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, серед іншого, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
За умовами розділу 2 договору №23082021-2 до обов'язків клієнта належить обов'язок надання інструкцій для виконання його заявки з організації доставки вантажу, тому суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» виконати умови договору №23082021-2 щодо надання інструкції Товариству з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» з розпорядженню вантажем підлягають до задоволення.
Предметом зустрічного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» 359 568,32 грн збитків.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Саме на позивача за зустрічним позовом покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача за зустрічним позовом щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме ним.
Підставою для пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, як слідує із позовної заяви, стало понесення втрат у сумі 359 568,32 грн, яких зазнало Товариством з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» у зв'язку із сплатою цієї суми на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал», що покладає на позивача зустрічним позовом обов'язок довести наявність складових, визначених вищезазначеними нормами.
Дослідивши обставини справи, що розглядається, суд зазначає, що грошові кошти у сумі 359 568,32 грн, які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» були сплачені позивачем за зустрічним позовом без заперечень (тобто позивач погодився із їх сплатою). Крім того, як зазначено вище, обставини, що спричинили неможливість виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором №23082021-2 є такими, що не залежали від волі останнього - військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для запровадження воєнного стану та відсутністю можливості заходу-виходу суден з портів України, порти Північно-Західного регіону Чорного моря (Одеса та Чорноморськ) були заблоковані та стали недопустимими для суднозаходів та здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій.
Отже, позивачем за первісним позовом не доведено протиправної поведінки відповідача за первісним позовом у заподіянні збитків.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Позивачем за зустрічним позовом не доведена наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача за зустрічним позовом та спричиненими збитками, тобто, що саме неправомірні дії останнього призвели до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» грошових коштів у відповідному розмірі.
Підсумовуючи викладені вище обставини суд відзначає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача за зустрічним позовом щодо завданих позивачу за зустрічним позовом збитків, причинно-наслідкового зв'язку між заподіяними збитками та діями відповідача за зустрічним позовом, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з їх відшкодування. Отже, у суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про стягнення збитків у розмірі 359 568,32 грн, тому суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки первісні позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволені частково, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2684,00 грн. Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом та йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Первісний позов задовольнити частково.
2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» виконати умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2 від 23.08.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика», та надати інструкції Товариству з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» по розпорядженню вантажем для звільнення від нього та повернення судноплавній компанії Товариству з обмеженою відповідальністю «МШК Україна» вантажних контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» (18011, вул.Чигиринська, 11, м.Черкаси, ідентифікаційний код 32854125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Термінал» (65003, вул.Чорноморського Козацтва, 66, м.Одеса, ідентифікаційний код 36344430) 2684,00 грн судового збору.
4.В іншій частині первісного позову відмовити.
5.У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 22.09.2023.
Суддя О.І.Кучеренко