ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
20 вересня 2023 року Справа № 915/1870/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву №5299/32 від 08.09.2023 Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 у справі
за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 31301827; електронна пошта: gaskanc@gasukraine.com.ua)
до відповідача: Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 31319242; електронна пошта: note@com.relc.com)
про: стягнення 206 869,67 грн.
11.09.2023 Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою №5299/32 від 08.09.2023 в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 у справі №915/1870/21 до 02.05.2024.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 у справі №915/1870/21, - позов задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 117 404,19 грн. - інфляційних втрат, 49149,94 грн. - 3 % річних та 2 513,47 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.
22.06.2023 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 видано відповідний наказ.
Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою №5299/32 від 08.09.2023 в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 у справі №915/1870/21 до 02.05.2024.
В обґрунтування заяви зазначає, що у зв'язку з воєнним станом на всій території України відповідачу доводиться працювати в надскладних умовах. Наслідки бойових дій, тимчасова окупація певних українських територій, ракетних обстрілів, відсутність більшості населення в м. Миколаєві та інших обставин, пов'язаних із війною, призводить до накопичення заборгованості споживачів перед підприємством за спожиті послуги теплопостачання. Кошти, які надходять на рахунки Підприємства за надані послуги з теплопостачання, особливо в період воєнного часу, не забезпечують потреби Підприємства, необхідні для виконання виробничих планових програм, аварійних робіт, виплати заробітної плати, сплати податків, придбання матеріалів та іншого для забезпечення надання послуг теплопостачання мешканцям міста Миколаєва та області. Вказує, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності і стягнення заборгованості за судовим рішенням у повному розмірі, який підлягає стягненню, може призвести до негативних наслідків, пов'язаних із загрозою банкрутства Відповідача, що матиме негативні наслідки для споживачів Відповідача серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров'я тощо) та інших. Фактичне стягнення інфляційні втрат та 3 % річних в повному розмірі, може призведе до необґрунтованих збитків підприємства та нівелює мету Закону №1730, покликаного забезпечити стале функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій шляхом здійснення комплексу організаційних та економічних заходів. Вказує, що до обставин які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 20 вересня 2023 року.
14 вересня 2023 року стягувач засобами електронного зв'язку надав до суду заперечення на заяву боржника про відстрочення виконання рішення в яких просить суд у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовити. Вказує, що відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно ст.331 ГПК України, а саме відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності загрози банкрутства. Наведені боржником підстави для відстрочки виконання судового рішення, а саме: наявність дебіторської заборгованості контрагентів, неможливість одночасно виконати всі виконавчі документи, збитковість підприємства та можливість банкрутства останнього не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення в розумінні ст.331 ГПК України. Складний фінансовий стан боржника не є винятковою обставиною в розумінні ст.331 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення. Вказує, що складне фінансове становище якщо і утворилось, то внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду. Вказує, що боржник веде активну господарську діяльність про що свідчить рух коштів по єдиному казначейському рахунку на ресурсі https:spending.gov.ua/. Вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» є об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. У разі надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду буде істотно порушено майнові інтереси позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, в тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.
20.09.2023 боржник засобами електронного зв'язку надав до суду пояснення щодо заперечень стягувача в яких зазначає, що у своїй заяві про відстрочення виконання рішення жодним чином не заперечував ведення активної господарської діяльності, більше того надавав інформацію про кількість споживачів, яким Боржник надає послуги з постачання теплової енергії/реалізовує теплову енергію, проте надавав інформацію та документи на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства, пов'язаного з рядом факторів (серед яких і дії органів влади та місцевого самоврядування). Кошти, отримані від Департаменту ЖКГ в якості внесків до статутного капіталу мають цільове призначення - покриття непередбачених витрат, пов'язаних з ліквідацією наслідків бойових дій. Стосовно надходження коштів, про які зазначає Стягувач, то слід звернути увагу, що в призначеннях платежу, платниками зазначено або «оплата теплової енергії (умовно-постійна частина)» або оплата «за теплову енергію травень/червень/липень/серпень 2023». Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.10.2022 №565 для бюджетних установ (інформацію про оплати яких надано Стягувачем) встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу (місячна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження). Зазначає, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 станом на 31.08.2023 обсяг кредиторської заборгованості Боржника перед контрагентами складає 439 181,6 тис.грн., з яких 409 761,3 тис.грн. - заборгованість за природний газ перед ТОВ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ".
Боржник у судовому засіданні 20.09.2023 підтримав заяву про відстрочення виконання рішення суду та просив суд її задовольнити.
Стягувач в судовому засіданні 20.09.2023 заперечував проти задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду та просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про відстрочення виконання рішення суду та письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).
Зі змісту приписів ст.331 ГПК України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з'ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, саме на відповідача в контексті наведених приписів покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
Як доказ викладених в заяві обставин відповідачем надано інформацію про заборгованість абонентів по ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» станом на 01.08.2023, інформацію щодо стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку, звіт про фінансові результати, балансу (звіту про фінансовий стан) за 2022 рік.
Водночас, складне фінансове становище заявника, відсутність достатніх коштів на його рахунку, наявність дебіторської заборгованості не є підставою для відстрочки виконання судового рішення.
Інших доказів неможливості виконання рішення суду, які могли б бути розцінені, як підстави для відстрочення рішення суду заявником не надано.
Суд, зазначає, що заявником не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду за умови його відстрочення або доказів щодо термінів та шляхів отримання коштів для розрахунку із позивачем. Так, заявник у заяві не навів будь-якого обґрунтування за рахунок яких саме надходжень він планує погашати борг за рішенням суду у справі № 915/1870/21.
У даному аспекті суд зазначає, що відстрочка може надаватися при наявності дійсного бажання виконувати зобов'язання перед позивачем, але за наявності певних перешкод.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача щодо дії та впливу воєнного стану як на підставу для відстрочення виконання рішення суду є необґрунтованими, надання відстрочення виконання рішення суду за таких обставин може призвести до необґрунтованого та невиправданого порушення балансу інтересів боржника та стягувача.
Суд звертає увагу, що позивач наразі перебуває у складних економічних умовах, так само як і відповідач.
Наведені заявником в заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які унеможливлюють примусове виконання судового рішення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», та які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення, яке не виконане.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права) відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші).
Виходячи з вищевикладеного, надавши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, приймаючи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору, тривалий строк заборгованості, а також недоведеність відповідачем наявність конкретних обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, беручи до уваги відсутність згоди стягувача для надання відстрочки, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.
З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини для відстрочки виконання рішення, не можуть розцінюватись як виняткові та беззаперечно не підтверджують неможливості виконання рішення суду.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви №5299/32 від 08.09.2023 Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 у справі №915/1870/21.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви №5299/32 від 08.09.2023 Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 у справі №915/1870/21- відмовити повністю.
Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.1 ст.235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена у відповідності до п.24 ч.1 ст.255 ГПК України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 22.09.2023.
Суддя Н.О. Семенчук