ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
20 вересня 2023 року Справа № 915/22/22
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали
заяви Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" за вих. №5298/32 від 08.09.2023 про відстрочення виконання рішення у справі №915/22/22
за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 31301827; електронна пошта: gaskanc@gasukraine.com.ua)
до відповідача: Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 31319242; електронна пошта: note@com.relc.com)
про стягнення заборгованості,
за участі представників:
від стягувача: не з'явився,
від боржника: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
11.09.2023 Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго" подано до господарського суду заяву за вих. №5298/32 від 08.09.2023 про відстрочення виконання рішення у справі №915/22/22.
Боржник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2023 у справі №915/22/22 до 19.05.2024.
Ухвалою суду від 13.09.2023 судове засідання для розгляду заяви Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" за вих. №5298/32 від 08.09.2023 про відстрочення виконання рішення у справі №915/22/22 призначено на 20 вересня 2023 року о 10:20 год.
14.09.2023 на електронну пошту суду надійшли заперечення стягувача на заяву боржника про відстрочення виконання рішення у даній справ.
Стягувач просить суд відмовити у задоволені заяви про відстрочення виконання рішення суду, вважає, що подана заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню посилаючись на те, що заява не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду.
20.09.2023 на електронну пошту суду надійшли пояснення боржника щодо заперечень стягувача на заяву про відстрочення виконання рішення.
Стосовно тверджень позивача про те, що відповідач веде активну господарську діяльність, відповідач зазначає, що кошти, які надходять на рахунки боржника мають цільове призначення. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 станом на 31.08.2023 обсяг кредиторської заборгованості боржника перед контрагентами складає 439181,6 тис.грн, з яких 409761,3 тис.грн - заборгованість за природний газ перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдінг».
Крім того, відповідач вважає, що посилання стягувача на те, що у разі надання відстрочки виконання рішення суду буде істотно порушено майнові інтереси позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача суперечить твердженням позивача, викладеним у запереченнях від 15.03.2023 №Ювч/Кл/104 поданих на стадії розгляду справи по суті. Зокрема, позивач зазначав, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №282, відповідача включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, шо беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості, однак на сьогоднішнім день договір реструктуризації повністю не виконаний, а отже, відсутні підстави для застосування положень ст. 7 Закону №1730.
Боржник також зазначає, що умови договору реструктуризації виконуються боржником своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Стягувач та боржник явку повноважних представників у судові засідання не забезпечили.
Господарським судом враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви за відсутності представників сторін.
На підставі ст. 233 ГПК України судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали заяви, дослідивши подані сторонами письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви та заперечення стягувача, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2023 у справі №915/22/22 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 31319242; електронна пошта: note@com.relc.com) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 31301827; електронна пошта: gaskanc@gasukraine.com.ua) 200220,08 грн інфляційних втрат, 63392,74 грн - 3% річних та витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 3954,19 грн.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 20.06.2023.
На виконання вищевказаного рішення 26.06.2023 господарським судом Миколаївської області видано наказ № 915/22/22.
11.09.2023 Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго" подано до господарського суду заяву за вих. №5298/32 від 08.09.2023 про відстрочення виконання рішення у справі №915/22/22 до 19.05.2024.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 в справі № 910/11949/21.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
Таким чином, законодавець пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до положень статей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як було зазначено вище, 11.09.2023 Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго" подано до господарського суду заяву за вих. №5298/32 від 08.09.2023 про відстрочення виконання рішення у справі №915/22/22 до 19.05.2024.
Заяву обґрунтовано посиланням на те, що ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" визнає наявність обов'язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, однак зазначає про існування на сьогоднішній день обставин, що не залежать від нього, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.
Боржник зазначає, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є основним джерелом теплопостачання в м. Миколаєві та обслуговує понад 85 тис. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об'єктів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільні заклади та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.08.2023р. становить 269,32 млн. грн., з них: бюджетних установ становить 7,69 млн. гри., госпрозрахункових організацій становить 13,2 млн. грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 248,43 млн. грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». Єдиним джерелом доходу підприємства для оплати заборгованості за газ, є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.
Відповідачем посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів за послугу з постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Так, безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників. проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, за 7 місяців 2023 року відповідачем направлено 165713 претензій боржникам па загальну суму 1 285881500,77 грн., пред'явлено 439 позови на суму 6482673,31 грн. грн., направлено до відділів державної виконавчої служби 1135 виконавчих документа про стягнення заборгованості на загальну суму 18162993,40 грн.
Проте, половина виконавчих документів, що направляються на примусове виконання, повертаються органами Державної виконавчої служби без виконання (за сім місяців 2023р. повернуто 579 виконавчих документів на загальну суму 5125814,71 грн.). Це призводить до суттєвого обмеження можливості практичного виконання рішень про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». Таким чином, у 2023р. на примусове виконання направлено 1135 виконавчих документа на загальну суму 18162993,40 грн. Загальна сума, яка стягнута за судовими рішеннями органами виконавчої служби у 2023р складає 1925459,22 грн., що становить близько 10 % виконання судових рішень (Додаток № 2).
У зв'язку з воєнним станом на всій території України відповідачу доводиться працювати в надскладних умовах. Наслідки бойових дій, тимчасова окупація певних українських територій, ракетних обстрілів, відсутність більшості населення в м. Миколаєві та інших обставин, пов'язаних із війною, призводить до накопичення заборгованості споживачів перед підприємством за спожиті послуги теплопостачання. Кошти, які надходять на рахунки Підприємства за надані послуги з теплопостачання, особливо в період воєнного часу, не забезпечують потреби Підприємства, необхідні для виконання виробничих планових програм, аварійних робіт, виплати заробітної плати, сплати податків, придбання матеріалів та іншого для забезпечення надання послуг теплопостачання мешканцям міста Миколаєва та області.
На сьогоднішній день ОКП «Миколаївоблтешюенерго» знаходиться у вкрай скрутному фінансовому положенні, що зумовлено, крім іншого, з законодавчими обмеженнями щодо можливості стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 5 березня 2022 р. № 206 (далі -Постанова №206) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
З 27.04.2023 набрали чинності зміни до Постанови №206, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 390 від 21.04.2023, якими додатково до вищенаведеного заборонено також стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).
Згідно ст. 19. 20 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є регульованими. Згідно з чинним законодавством, уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обгрунтованому рівні, з врахуванням плановою прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обгрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Однак, діючі протягом останніх років тарифи, є збитковими, що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та накопичення кредиторської заборгованості перед кредиторами підприємства, в тому числі і прострочення оплати зобов'язань перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", за яке було нараховано інфляційні втрати та 3 % річних, що стягнені за рішенням суду №915/22/22.
Крім того, згідно ст. 1 Закону № 2479 «Про особливості регулювання відносин на ринку природною газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», який набрав чинності 19.08.2022 року, протягом дії воєнного етапу в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. З урахуванням зазначеного вище, рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.10.2022 № 565 було встановлено тарифи для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» нарівні нижче економічно-обґрунтованого.
Позивач проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення заперечує, зазначаючи, зокрема, що запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Крім того, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
За такого, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини позивач зауважив, що питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Крім того, позивач зазначив, що сам по собі складний фінансовий стан відповідача, в розумінні статті 331 ГПК України, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить, зокрема від власної діяльності суб'єкта господарювання - заявника.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Виходячи з цього, лише зазначення у клопотанні про скрутний фінансовий стан підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.
Крім того, відповідач взагалі не зазначає про відповідні дії, які будуть ним вчинятися протягом строку відстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду із спливом одного року, відповідні докази на підтвердження своїх сподівань/очікувань чи запланованих дій відповідачем не надано. До того ж, відповідач просить саме відстрочити виконання рішення, а не розстрочити виконання на новий строк.
Зазначене свідчить не лише про не дотримання принципу співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора (погашення боргу), однак і про відсутність реальних підстав вважати можливим отримання в подальшому стягувачем присуджених йому рішенням суду коштів через рік відстрочення виконання, про яке просить боржник.
Надаючи оцінку доводам сторін, поданим заявником доказам на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу для застосування положень Закону про відстрочення виконання рішення суду, господарський суд, врахувавши зазначені вище засади, дійшов таких висновків.
З приводу доводів боржника щодо скрутного матеріального становища, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.
Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Розмір стягнутої заборгованості в цій справі в порівнянні з розміром активів боржника не виглядає надмірно обтяжливим тягарем.
Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.
Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської та дебіторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.
Скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочки виконання судового рішення, як і те, що фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.
Поряд із цим, відповідачем не було подано до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).
Належність відповідача до підприємств, що здійснюють теплопостачання, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).
Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, вину відповідача у простроченні зобов'язань з оплати заборгованості, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги, що відповідачем всупереч ч. 3 ст. 13 ГПК України не надано доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі.
Керуючись ст.ст.202, 234, 235, 331 ГПК України, господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволені заяви Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" за вих. №5298/32 від 08.09.2023 про відстрочення виконання рішення у справі №915/22/22 - відмовити.
2. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали складено і підписано 22.09.2023.
Суддя В.О.Ржепецький