ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
18.09.2023Справа № 910/14226/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108578)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, б. 69-А, Запоріжжя, Запорізька область, 69006, код ЄДРПОУ 30105738)
про стягнення 27 111, 19 грн,
ВСТАНОВИВ:
Національна поліція України (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - відповідач) про стягнення 27 111, 19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №176 НП (далі - Договір) про закупівлю форменого одягу (костюм-дощовик) в частині своєчасної поставки обумовленого товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 27 111, 19 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14226/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.03.2023 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" надійшли письмові пояснення, у яких відповідач частково заперечує проти задоволення позовних вимог у розмірі 1 075, 35 грн з посиланням на необґрунтованість розрахунку пені, та просить суд зменшити пеню на 90% відсотків з огляду на ті обставини, що ТОВ "МІК" є стратегічним підприємством для відсічі збройної агресії російської федерації проти України та виконує завдання із задоволення потреб Збройних сил, інших військових формувань, зокрема, з виготовлення форменого одягу, при цьому ТОВ "МІК" зазнало значних втрат майна, розташованого на власній і орендованій нерухомості, водночас стягнення неустойки зробить гіршим майновий стан останнього.
13.04.2023 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" надійшли письмові пояснення, у яких відповідач додатково просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягненні пені у розмірі 27 111, 19 грн з огляду на необґрунтованість її розрахунку, а також з підстав, передбачених положеннями розділу X договору, щодо зменшення заборгованості на суму банківської гарантії у розмірі 107 838, 00 грн, визначеного п. 10.1. договору.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ВСТАНОВИВ:
25.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі також - відповідач, постачальник) та Національною поліцією України (далі також - позивач, покупець) було укладено договір №176НП про закупівлю форменого одягу (костюм-дощовик) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю костюм-дощовик, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток № 1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору).
Місце виконання договору - в частині поставки товару - вул. Святошинська, 27, м. Київ, в частині інших зобов'язань за договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул. Богомольця, 10, м. Київ (п. 1.5 договору).
Ціна договору становить 10 783 800, 00 грн (п. 3.1 договору).
Розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення розрахунків є накладна (яка повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Зміст та обсяг господарської операції, зазначеної в накладній, повинен відповідати специфікації товару (додаток №1 до договору), підписаній уповноваженими особами сторін (п. 4.1 договору).
Згідно із п. 5.1 договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в термін по 25.08.2021 включно за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 5.2 договору).
Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1. розділу 5 цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього договору (п. 13.1 договору).
У додатку №1 до договору сторони погодили специфікацію товару на загальну суму 10 783 800, 00 грн, його кількість.
У додатках №2, №3 до договору №176НП від 25.06.2021 сторони узгодили ростовку товару, технічний опис.
Додатковою угодою від 07.07.2021 п.3.1 Договору викладено в новій редакції «Ціна Договору становить 10 783 368, 00 грн., у тому числі ПДВ 1 797 228, 00 грн.
На виконання умов Договору відповідач поставив товар, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується накладними №РН-09/15/08 від 15.09.2021 на суму 476 764, 65 грн, у тому числі ПДВ 95 352, 93 грн, № РН-09/15/08 від 24.09.2021 на суму 419 353, 20 грн, у тому числі ПДВ 83 870,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції у вигляді пені.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.1 Договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в термін по 25.08.2021 включно за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).
Тобто, відповідач за умовами договору мав поставити продукцію у строк - не пізніше 25.08.2021.
Як вбачається із матеріалів справи, 15.09.2021 відповідач поставив позивачу товар загальною вартістю 476 764, 65 грн., у тому числі ПДВ 95 352, 93 грн та 24.09.2021 на суму 419 353, 20 грн., у тому числі ПДВ 83 870,74 грн, що підтверджується накладними № РН-09/15/08, №РН-09/15/08, які підписано представниками сторін.
Таким чином, фактично поставка продукції відбулася 15.09.2021 та 24.09.2021.
Відтак, як встановлено судом, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки товару вчасно та порушив умови п. 5.1 Договору.
Відповідальність відповідача за порушення строків виконання зобов'язання передбачена п. 9.2 договору, а саме стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості, позивач заявляє до стягнення пеню за період з 26.08.2021 по 15.09.2021 (21 день) у розмірі 12 014, 47 грн.; з 26.08.2021 по 24.09.2021 (30 днів) у розмірі 15 096, 72 грн.
Наведений позивачем розрахунок пені є арифметично правильним, відповідає умовам Договору, а тому позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими.
Щодо тверджень відповідача, що прострочення виконання зобов'язання з поставки товару тривало 24 дні та 29 днів, а позивач неправомірно здійснює нарахування за день, у який було здійснено поставку, то суд зазначає, що у п. 9.2. договору сторони погодили, що день поставки товару поставленого відповідачем з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1. договору, вважається днем прострочення, за який відповідачу нараховується пеня згідно умов цього договору.
Отже, оскільки сторонами погоджено, що день поставки товару поставленого відповідачем з порушенням строку, вважається днем прострочення, то позивачем правомірно проведено розрахунок пені з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару.
Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанову від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 суд відхиляє, оскільки пункт договору на підставі якого здійснено нарахування пені у зазначеній справі є відмінним від умов пункту 9.2. договору, яким передбачено відповідальність у вигляді пені за порушення строків поставки у цій справі.
Також посилання відповідача на пункти 10.1 Договору, яким передбачено, що постачальник повинен надати покупцю забезпечення виконання цього договору у виді безвідкличної, безумовної електронної банківської гарантії із зобов'язаннями банка-гаранта у разі порушення постачальником строку поставки товару на 10 або більше днів перерахувати кошти у сумі 107 838, 00 грн, що становить 1% від ціни договору, бенефіціару (покупцю), не може мати своїм наслідком відмову у цьому позові про стягнення пені.
Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
При цьому, за приписами статті 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені на 90% відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК", як стратегічне підприємство відсічі збройної агресії російської федерації проти України, виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема, щодо виготовлення форменого одягу. Крім цього, відповідач вказує на те, що прострочення поставки товару за договором має винятковий характер та вказує на має значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, фінансовий стан не є прибутковим. Також скаржник звертає увагу суду на те, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки.
Суд зазначає, що сам лише факт належного виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з іншими контрагентами, за доводами відповідача, зокрема, укладення таких договорів для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, не може бути самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки вказані аргументи нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання, у даному випадку, порушення строку поставки товару.
В цьому контексті суд зазначає, що пунктом 5.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в термін по 25.08.2021 включно. Отже, позивач, підписуючи договір, усвідомлював, що має поставити товар у визначений строк, а отже, повинен був розумно оцінити вказану обставину.
Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо щодо кінцевої дати постачання товару. Тобто, відповідач, підписавши спірний Договір, погодив всі його істотні умови.
Водночас відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір зі строком поставки протягом 61 календарних днів включно за дати укладення договору, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та, відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об'єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, оскільки укладення договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку.
На переконання суду, за встановлених обставин задоволення клопотання про зменшення розміру пені на 90% фактично буде тотожним звільненню відповідача від її сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору.
Стосовно зменшення штрафних санкцій судом на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції.
Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).
Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).
З урахуванням усього вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач за подання цього позову сплатив судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3358 від 16.08.2022.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, б. 69-А, Запоріжжя, Запорізька область, 69006, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108578) пеню у сумі 27 111 (двадцять сім тисяч сто одинадцять) грн. 19 коп. та судовий збір у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2023
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА