79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.11.07 Справа№ 18/294А
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у судовому засіданні в м.Львові
розглянувши справу за позовом
Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова
до
Приватного підприємства (надалі ПП) «Борнео»
про
стягнення коштів
з участю представників :
представника позивача -Савченко П.В. -старший державний податковий інспектор (довіреність за №52/10-0 від 01.11.2007 року);
представника відповідача -Чеботарьов В.Ф.,
що ДПІ у Галицькому районі м.Львова звернулася в господарський суд з позовом до ПП «Борнео» про стягнення до бюджету коштів.
Позивач вважає, що відповідачем не вжито жодних заходів до сплати штрафу, а тому такий підлягає стягненню в судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених підстав, просить останні задоволити.
Відповідач у відзиві вважає, що штрафні санкції застосовані за відсутність ліцензії на момент перевірки на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами на момент перевірки, хоча за таке порушення не застосовуються штрафні санкції.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами перевірки господарської одиниці, що розташована за адресою м.Львів, вул.Б.Лепкого,11/4, та належить суб'єкту підприємницької діяльності -ПП «Борнео» ДПІ у Галицькому районі м.Львова складено акт за №019203 від 18.08.2006 року та на підставі абз.5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року за №481/95-ВР, з наступними змінами та доповненнями, прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за №0004923311 від 29.09.2006 року, яким відповідача зобов'язано сплатити у встановленому законодавством порядку штраф у розмірі 1700 грн. 00 коп.
У відповідності до вимог ч.2 ст.17 згаданого Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
В свою чергу, відповідач вважає, що згадане рішення про застосування штрафних санкцій було прийнято органом державної податкової служби в порушення норм чинного законодавства, а саме без врахування доданої до матеріалів справи ліцензії серії АВ №032322 від 13.03.2006 року.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що не оскарження особою до суду рішення органу державної податкової служби (в даному випадку рішення про застосування штрафу) не свідчить про прийняття суб'єктом владних повноважень правомірного рішення, а тому не звільняє суд від дослідження правомірності обставин його прийняття.
Актом перевірки, встановлено відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами в кіоску (м.Львів, вул.В.Великого,26) на момент перевірки.
З огляду на наявність в матеріалах справи ліцензії серії АВ за №032322 від 13.03.2006 року на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 13.03.2006 року, строком дії 13.03.2006 року по 12.03.2007 року, у суду відсутні підстави вважати, що реалізація тютюнових виробив здійснювалась без наявності ліцензії.
А відтак, судом не може братись до уваги акт проведеної перевірки та рішення про застосування штрафних санкцій, як допустимі докази в підтвердження обставин вчиненого порушення, оскільки в ньому міститься інформація, що не відповідає об'єктивним обставинам справи.
У відповідності до вимог, ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.
Отже, органом державної податкової служби, не представлено жодних доказів в підтвердження правомірності прийняття рішення на підставі, якого стягується штраф.
Таким чином, з врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить покладати на сторони.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.