права № 336/5568/23
Провадження 1-кп/336/832/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" вересня 2023 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12023082080000554 від 26.03.2023 року відносно ОСОБА_5 , якій оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
встановив:
до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя вищезазначений обвинувальний акт надійшов 12.06.2023 року.
Ухвалою від 13.06.2023 року у кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 23.06.2023 року кримінальне провадження було призначене до судового розгляду.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
ОСОБА_5 стійкими соціальними зв'язками не володіє, що підтверджується зібраними наданий момент даними у кримінальному провадженні. Вищезазначене дає достатні підстави вважати, що з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), знаходячись на волі буде переховуватись від органів досудового розслідування (суду), що обґрунтовує ризик передбачений п.1 ч. І ст.177 КПК України.
Крім того, знаходячись на свободі, ОСОБА_5 зможе незаконно впливати на потерпілого і осіб, які є свідками по кримінальному провадженню, оскільки свідком є подруга підозрюваної, що в подальшому вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування за на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме: встановлення мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, що являється ризиком, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вивченням особистості обвинуваченої, встановлено, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована, а також встановлено, що підозрювана веде аморальний спосіб життя, що виражається в тому, що вона зловживає алкогольними напоями, у неї відсутні стійкі соціальні зв'язки, що дає достатні підстави вважати, що знаходячись на свободі, обвинувачена ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення (злочини), що являється ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів на думку прокурора не зможе запобігти ризикам, передбаченим сі. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов'язання за домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину і можливість настання покарання у вигляді позбавлення волі, відсутності постійного джерела доходу, є ризик того, що обвинувачена ОСОБА_5 , буде переховуватися від органів досудового розслідування; неможливість обрання до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п . 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на цей час не надходило відповідних клопотань від поручителів; враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_5 , не працевлаштована та не мас постійного джерела доходів, застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді застави, не можливе; згідно ч. 4 ст. 183 КПК України при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (злочин) із застосуванням насильств, погрози його застосування, суд, має право не визначати розмір застави, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 (всі перелічені та обґрунтовані вище ризики) та ст. 178 КПК України, такі як: п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України - провина ОСОБА_5 , у вчиненні злочину доводиться вагомими доказами (перелічені вище); п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України тяжкість вчиненого ОСОБА_5 , злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років; п. З ч. 1 ст. 178 КПК України - вік та стан здоров'я ( ОСОБА_5 , не є неповнолітньою чи особою похилого віку, стан здоров'я дозволяє підозрюваній перебувати в умовах слідчого ізолятору); п. 5 ч. 1 ст. 178 КПК України відсутність постійного джерела доходів, місця роботи та офіційного місця працевлаштування; п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. І ст. 115 КК України.
На підставі викладеного прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважав ризики ним зазначені на обґрунтування клопотання не доведеними, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Розглянувши клопотання заявлені сторонами, суд вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснювати мати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні прокурора та наявність ризиків на існування яких посилається прокурор, суд вважає наявність підстав вважати, що існує ризик того, що підозрювана має об'єктивну можливість переховуватися від слідства та суду, впливати на потерпілу та свідків.
В розумінні КК України інкримінований ОСОБА_5 злочин, є тяжким, такий злочин має високий ступінь суспільної небезпеки.
Тобто, за даним кримінальним провадженням суд враховує, що у відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу підозрюваній стала наявність обґрунтованої підозри у можливої причетності до скоєння тяжкого умисного злочину.
На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
На теперішній час, суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, приймає до уваги репутацію підозрюваної, дані про її соціальні зв'язки, її поведінку, та ставлення до процесуальних обов'язків.
Так ОСОБА_5 є особою, яка, відповідно до анкетних даних з обвинувального акту, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, не має міцних соціальних зв'язків, постійної офіційної роботи, не має постійного житла, не можна вважати її постійним місцем проживання помешкання її співмешканця, оскільки суду не надано даних про те, що ця особа не заперечує проти проживання обвинуваченої в його квартирі, адвокатом не визначено важливе питання про те, хто буде забезпечувати життя ОСОБА_5 у разі обрання їй запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не доведено на підставі доказів, що вона має доходи. Свідки та потерпіла не допитані.
Суд вважає, що з огляду на викладене, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, скоювати інші злочини.
При цьому суд враховує рішення ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, який зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрювана може ухилятись від слідства.
Ризики, передбачені пунктом 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК у цьому кримінальному провадженні продовжують існувати.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Суд зауважує також, що для здійснення тиску на потерпілого та свідків обвинуваченим достатньо, наприклад того, що особа, якій загрожує покарання у виді тривалого позбавлення волі, вчинить дії, покликані на примушення свідків та потерпілого до зміни показань або до відмови від їх надання.
Таким чином, суд зазначає, що заявлений запобіжний захід у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, особи підозрюваної є пропорційним.
З цих підстав суд, керуючись ст. ст. 177,178, 314-318, 369-372, 376 КПК України,
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 18 листопада 2023 року включно.
Клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 відмовити.
Встановити строк дії ухвали по 18 листопада 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.
Головуючий суддя: