СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року Справа № 480/9333/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9333/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якій просив визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Ричкаля С. П. від 29 червня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № 64112654.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником не було виконано рішення суду в повному обсязі, а державним виконавцем не вчинено всіх необхідних дій, направлених на його виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а виконавче провадження - відновленню.
Ухвалою суду від 01.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, з урахуванням особливостей провадження у даній категорії справ, визначених ст. 287 КАС України, залучено до участі у справі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, справу призначено до розгляду на 13 вересня 2023 року.
Також, вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 64112654 та докази вручення позивачу оскаржуваної постанови.
20.09.2023 до суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали виконавчого провадження.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області перебувало виконавче провадження ВП № 64112654 з примусового виконання виконавчого листа № 480/2620/20, виданого 29.12.2020 Сумський окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 та на підставі довідки Прокуратури Сумської області № 18-305 вих. 20 від 10.03.2020 у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру і здійснити виплату перерахованих сум пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
Державним виконавцем 13.01.2021 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.06.2021 на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2022 у справі № 480/2620/20 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , сума нарахованих коштів за період з 01.10.2017 по 31.10.2020 у розмірі 1048108,26 грн. буде здійснена при надходженні відповідного фінансування для виплат сум, нарахованих за рішенням суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
З огляду на те, що вимоги виконавчого документа в повному обсязі виконанні не були, 25.05.2021 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. та надано строк для виконання рішення суду в повному обсязі. 23.06.2022 за невиконання рішення суду без поважних причин в порядку ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. та надано строк для виконання рішення суду в повному обсязі. Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку ст. 382 КК України, 02.07.2021 державним виконавцем направлено до Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення за вих. № 02.1-17/64112654.
У подальшому, державним виконавцем направлено до Сумського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, втім ухвалою суду від 31.08.2022 у справі № 480/2620/20 в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.
Також, державним виконавцем направлялася вимога до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій вимагалося повідомити чи виплачена ОСОБА_1 нарахована па виконання рішення суду по справі № 480/2620/20 заборгованість з пенсії в розмірі 1048108,26 грн. з урахуванням індексації, в разі не виплати вказати черговість виплати заборгованості пенсії у розмірі 1048108,26 грн. та повідомити про наявність фінансування на виконання рішень судів з виплати заборгованості на 2023 рік та вказати дату, по яку включно проведено відповідні виплати па даний час.
Таким чином, на переконання представника відповідача, оскільки державним виконавцем при примусовому виконанні даного виконавчого документа вжиті всі заходи примусового виконання рішень зобов'язального характеру, а саме застосовано штрафні санкцій до боржника, направлено подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності, направлено до суду заяву про зміну способу і порядку виконання постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Відтак, у задоволенні позовних просив відмовити.
Ухвалою суду, занесеною в протокол судового засідання від 13.09.2023 відкладено розгляд справи до 20 вересня 2023 року у зв'язку з задоволенням клопотання представника відповідача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові та поясненнях.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Представник третьої особи заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою суду, занесеною в протокол судового засідання від 20.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 20 вересня 2023 року 18:00 год.
У судове засідання представники сторін у справі не прибули, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.
У відповідності до норм ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Тому суд вважає можливим розгляд заяви здійснювати у відсутності представників сторін.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень та системи "Діловодство спеціалізованого суду" рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 480/2060/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, викладеної у листі № 1800-0303-8/11596 від 20.03.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 та на підставі довідки Прокуратури Сумської області № 18-305 вих. 20 від 10.03.2020 у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру і здійснити виплату перерахованих сум пенсії з урахуванням раніше проведених виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року по справі № 480/2620/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
29.12.2020 року Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист зокрема щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 та на підставі довідки Прокуратури Сумської області № 18-305 вих. 20 від 10.03.2020 у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру і здійснити виплату перерахованих сум пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою головного державного виконавця від 13.01.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 64112654 щодо виконання виконавчого листа № 480/2620/20, виданого 29.12.2020 Сумським окружним адміністративним судом (а.с. 56).
25.01.2021 та 01.03.2021 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відповідачем направлені вимоги щодо надання інформації про стан виконання рішення суду у справі № 480/2620/20 (а.с. 57-60).
Листом від 18.06.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області повідомлено, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 480/2620/20 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії, однак сума нарахованих коштів на виконання рішення суду за період з 01.10.2017 по 31.12.2020 у розмірі 1048108,26 грн. буде здійснена після надходження бюджетних асигнувань (а.с. 62-63)
У зв'язку з невиконанням рішення суду головним державним виконавцем 25.05.2021 на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про накладення на боржника штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.
У зв'язку з повторним невиконаням рішення суду, керуючись вимогами ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем 23.06.2022 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Також, керуючись ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України, головним державним виконавцем направлено заяву від 02.07.2021 за вих. № 02.1-13/64112654 до Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з проханням внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно винних посадових осіб боржника, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню (а.с. 64-67).
У подальшому, державним виконавцем направлялась до Сумського окружного адміністративного суду заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, проте ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 у справі № 480/2620/20 відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
На підставі клопотання ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відповідачем 13.12.2022 було направлено вимогу повідомити черговість виплати ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішення суду по справі № 480/2620/20 пенсії в розмірі 1048108,26 грн. та надати інформацію про можливість проведення фінансування виплати вищевказаної суми пенсії ОСОБА_1 з грошових коштів виділених органам пенсійного фонду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 року № 1167 (а.с. 68).
Листом від 15.12.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило, що виплата заборгованості в сумі 1048108,26 грн., яка нарахована ОСОБА_1 буде забезпечена у разі надходження з Пенсійного фонду України відповідного фінансування. Станом на 15.12.2022 забезпечено фінансування та виплату коштів згідно з судовим рішеннями, які набрали законної сили включно по 07.07.2022 (рішення суду у справі № 480/2620/20 набрало законної сили 30.11.2020) (а.с. 69).
У подальшому, 25.05.2023 на адресу боржника відповідачем була направлена вимога повідомити чи виплачена ОСОБА_1 нараховану на виконання рішення суду по справі № 480/2620/20 заборгованість пенсії в розмірі 1048108,26 грн. з урахуванням індексації, в разі не виплати вказати черговість виплати ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішення суду по справі № 480/2620/20 заборгованості пенсії в розмірі 1048108,26 грн. з посиланням на дату набрання рішенням суду по даній справі законної сили та повідомити про наявність фінансування на виконання рішень судів з виплати заборгованості на 2023 та вказати дату, по яку включно проведено відповідні виплати па даний час (а.с. 71).
У відповідь на вказану вимогу Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 01.06.2023 № 1800-0401-5/23228 повідомило, зокрема, що станом на 01.06.2023 забезпечено фінансування та виплату коштів згідно з судовими рішеннями, які набрали законної сили включно 09.07.2020 (рішення суду у справі № 480/2620/20 набрало законної сили 30.11.2020 (а.с.72).
29.06.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64112654 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 74).
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із статтею 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною другою статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої статті 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом частини третьої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження зокрема має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VІІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 19 цього Закону сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина п'ята статті 19 Закону).
За змістом частини першої статті 63 Закону № 1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначає відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Згідно із частиною першою статті 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону).
Згідно із пунктом 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що державний виконавець, як суб'єкт владних повноважень, в силу положень Основного Закону, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов'язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом № 1404-VІІІ. Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Під час розгляду справи встановлено, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконано певні дії, передбачені ст. ст. 18, 63, 75 Закону №1404-VІІІ з примусового виконання виконавчого листа, виданого 29.12.2020 Сумським окружним адміністративним судом у справі № 480/2620/20, а саме: застосовано штрафні санкцій до боржника, направлено подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності, направлено до суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Водночас, суд вважає, що відповідачем не вчинено всіх дій, направлених на примусове виконання судового рішення, оскільки державний виконавець не скористався своїм правом, передбаченим пунктами 3, 14 частини третьої статті 18 Закону № 1404 та з метою захисту інтересів стягувача не одержав від боржника пояснень, довідок та іншої інформації щодо того, які дії вчинив боржник для виконання рішення суду, не викликав посадових осіб боржника з приводу виконання рішення суду.
При цьому, суд наголошує, що частина третя статті 63 Закону №1404-VIII встановлює обов'язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.
Водночас, у справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов'язання здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 та на підставі довідки Прокуратури Сумської області № 18-305 вих. 20 від 10.03.2020 у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.
Суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Також, суд зазначає, що подання відповідачем заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду не є належним доказом реалізації функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, передбаченої пунктом 10 частини 3 статті 18 Законом № 1404-VIII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем у спірних правовідносинах не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення та не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, необхідно зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду у справі № 480/2620/20 не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.06.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № 64112654 з примусового виконання виконавчого листа № 480/2620/20, виданого 29.12.2020 Сумським окружним адміністративним судом, прийнята не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Отже, відповідно до положень ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській областті про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2023 ВП № 64112654.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Петропавлівська, 75 м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 43316700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко