РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Рівне№460/11556/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач) в якій позивач просить суд.
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні розрахунку пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати відповідача провести розрахунок та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в економіці України, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки з 01.03.23
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії з оптимізацією (заробітку у спосіб виключення із розрахунку невигідної заробітньої плати.
Мотивуючи вимоги позову зазначала, що з 30.09.11 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". З 01.03.23 їй призначено пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за останні три роки. Вважав, що відповідачем помилково нараховано розмір пенсії за віком на умовах переходу з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком призначається йому вперше й раніше за нею він не звертався. За таких обставин, позивач просила призначити їй пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, за період 2020-2022 роки, а позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 22.05.23 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до якого представник позивача щодо задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки при перерахунку пенсії позивача за віком у 2023 році відсутні, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії. Вказував, що у спірних правовідносинах відбулось переведення позивача автоматизованим способом на інший вид пенсії. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов та надані докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено і сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 на обліку у відповідача, з 30.09.11 їй призначено пенсію за віком на умовах Закону України "Про державну службу".
З 01.03.23 позивача переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без застосування середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки
Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення з 01.03.23 пенсії за віком, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом відповідач відмовив у задоволенні вимог її заяви. Зазначив, що з 01.03.23 автоматизованим способом позивача переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки позивач реалізувала своє право на призначення пенсії за віком та з 30.09.11 обрала отримання пенсії згідно Закону України "Про державну службу", підстави для обчислення її пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, відсутні.
Не погоджуючись з зазначеними діями відповідача та вважаючи, що, при розрахунку призначеної їй пенсії за віком, відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020-2022 роки, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-IV.
Зі змісту ст.5 Закону №1058-IV слідує, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч.2 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У відповідності до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Як самостійно вказує позивач, з 01.03.23 року він отримував пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу".
Згідно положень ст.37 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Пенсія державним службовцям призначалась у розмірі 80 відсотків від суми їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, яким, зокрема, доповнено розділ XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пунктами 4-3, 4-4 та 4-7.
Згідно з п.4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідно до п.4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України, в тому числі Закону України "Про державну службу" розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
З урахуванням наведених законодавчих норм, з 01.10.2017 позивачу проведено перерахунок пенсійної виплати автоматично, без його звернення, із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
Предметом оскарження в даній справі є відмова відповідача при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з 01.03.23, врахувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч.3 ст.45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Однак пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.
Суд відзначає, що з позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже позивача переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону.
Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, суд приходить до висновку про те, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 29.11.2022 у справі №560/4589/21, від 18.05.2023 у справі №560/19830/21, від 27.06.2023 у справі № 500/4392/22.
З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для врахування при обчисленні розміру пенсії показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, оскільки зміни виду пенсії не відбулось, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.
Суд також зуважує, що задоволенню не підлягає і похідна вимога в частині зобов'язання відповідача здійснити вищезазначений перерахунок розміру пенсії ідповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в економіці України, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки з оптимізацією (заробітку у спосіб виключення із розрахунку невигідної заробітньої плати.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: “Права і свободи людини і громадянина захищаються судом” (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку його пенсії зазначив про відсутність нормативно-правових актів, які б змінювали умови проведення перерахунку пенсій, тому спору щодо обичлсення заробітку без здійснення оптимізації на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, відповідно, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваних дій, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 21 вересня 2023 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)
Суддя В.В. Щербаков