ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/10683/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач Головне управління ДПС у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 5946,64 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року зобов'язано відділ реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
08.08.2023 до суду від відділу реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористалася.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 у період з 05.08.2016 по 03.07.2017 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Відповідно до пункту 291.3. статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:
здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
не використовують працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.
Відповідно до пунктів 293.1 та 293.2 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до положень статті 298 Податкового кодексу України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
ОСОБА_1 подала до Миргородської ОДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій просила перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01 вересня 2021 року, ІІ група платників єдиного податку, ставка єдиного податку для якої складає 418% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за видами діяльності 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем єдиний податок з фізичних осіб у період з березня 2017 по липень 2017 року в повному обсязі не сплачувався.
Згідно з розрахунком податкового боргу, на підставі заяви ОСОБА_1 податковим органом розраховано суми платежів: 20.03.2017 - 576 грн, 20.04.2017 - 576грн, 20.05.2017 - 576 грн, 20.06.2017 - 576 грн, 20.07.2017 - 576 грн, всього в сумі 2880,00 грн.
Поряд з цим, 24.10.2019 контролюючим органом проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 авансового внеску єдиного податку по граничних термінах сплати 20.11.2016, 20.12.2016, 20.01.2017, 20.02.2017, 20.03.2017, 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, за результатами якої складено акт №26050/16-31-55-33/ НОМЕР_1 від 24.10.2019.
За висновками акту перевірки встановлено несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 авансового внеску єдиного податку по граничних термінах сплати 20.11.2016, 20.12.2016, 20.01.2017, 20.02.2017, 20.03.2017, 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, чим порушено пункт 295.1 статті 295 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010.
На підставі висновків вказаного акту контролюючим органом 04.12.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0018125533, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" у розмірі 2140,02 грн.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення вказаного податкового повідомлення-рішення) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0018125533 було направлене засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення) на адресу відповідача та повернуте до контролюючого органу без вручення (на конверті мається позначка "не проживає"). З огляду на зазначені вище положення Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків.
Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Доказів здійснення відповідачем передбаченої пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України процедури адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, а також його оскарження до суду судом не виявлено.
Таким чином, штрафні санкції, визначені вказаним податковим повідомленням-рішенням є узгодженими.
Відтак, суд не знаходить правових підстав та фактичних даних для висновку про те, що зазначене вище податкове повідомлення-рішення порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача у сфері публічно-правових відносин і тому не створює для неї обов'язку виконати його владні приписи у частині сплати штрафних санкцій.
За матеріалами справи заборгованість відповідача за податковим повідомленням-рішенням складає 2140,02 грн.
За приписами підпунктів 129.1.1, 129.1.2, 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Пунктом 1 підрозділу 7 розділу 3 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07 квітня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 /чинний з 10 червня 2016 року по 05 квітня 2021 року)/, встановлено, що нарахування пені розпочинається: після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня: 1) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Податковим кодексом України; 2) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України; у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або органом ДФС під час перевірки такого податкового агента.
ІКП відкриваються автоматично кожному платнику у разі: нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків); нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску) /пункт 1 розділу ІІ вказаного Порядку/.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою (несплатою) суми грошового зобов'язання з єдиного податку відповідачу нараховано пеню у загальній сумі 926,62 грн, що підтверджується витягами із інтегрованої картки з єдиного податку.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по єдиному податку з фізичних осіб наразі складає 5946,64 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, сума зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 5946,64 грн правомірно віднесена контролюючим органом до складу податкового боргу відповідача з цього виду податків.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" №208011-17 від 23.11.2016, яка вручена відповідачу 28.12.2016.
Доказів оскарження вказаної податкової вимоги матеріали справи не містять.
Податковий борг з часу направлення податкової вимоги форми "Ф" №208011-17 від 23.11.2016 до часу звернення контролюючого органу до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу не переривався, що підтверджується витягами з інтегрованих карток платника податків відповідача.
Наявну суму податкового боргу відповідачем самостійно не погашено, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії інтегрованих карток особового рахунку відповідача з єдиного податку за відповідний період.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Полтавській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ ВП 44057192) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) кошти на погашення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 5946,64 грн (п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень шістдесят чотири копійки) на рахунок UA698999980314010699000016710, ГУК у Полт. обл/тг м. Миргород/18050400, код отримувача: 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 18050400.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва