ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
20 вересня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/12162/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державного податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8140488/31618527 від 24.01.2023; зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені та подані на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПЛЮС», в строки визначені нормами діючого законодавства, № 12 від 04.01.2022, направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.02.2022, реєстраційний номер документу 9032906038.
Ухвалою суду від 28 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки визначено усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
15 вересня 2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до суду, вмотивовану відсутністю можливості звернутися до суду в межах встановленого законодавством строку з огляду на відсутність частини документів, що є доказами по справі. Документи були вилучені у підприємства під час обшуку 16.11.2021. Серед вилучених документів були документи, що підтверджували походження та зберігання товару, який в подальшому був реалізований в межах господарської операції, за наслідками якої була складена спірна податкова накладна. Крім того, 14.04.2023 року внаслідок відключення світла та відсутності на той час джерела постійного живлення, був пошкоджений сервер, що використовувався для зберігання архіву бухгалтерських програм, а саме контролер дисків, який контролює запис та збереження інформації, внаслідок чого були втрачені електронні первинні бухгалтерські документи, дані бухгалтерського та податкового обліку. Лише в даний час товариство отримало змогу відновити необхідні документи.
Надаючи оцінку викладеному, суд наголошує, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 вказав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, ЄСПЛ сформовано правозастосовчу практику, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV є джерелом права під час розгляду справ судом.
Верховний Суд щодо строків звернення до суду з позовом також неодноразово вказував (зокрема, постанова від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, постанова від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18, постанова від 08.02.2023 у справі № 360/566/22), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, у тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову/зупинення в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі правове питання.
Вищенаведене зазначено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.
Так, у наведеній постанові Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 (справа №640/46/19), від 14.02.2019 (справа № 813/4921/17), та сформував наступний правовий висновок.
Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави. Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Крім того, Конституційний Суд України Рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8140488/31618527 від 24.01.2023.
Суд зауважує, що матеріали справи містять відомості про адміністративне оскарження такого рішення, а саме рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.02.2023 № 13853/31618527/2.
Таким чином, строк звернення до суду згідно з положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України має складати три місяці із дня отримання рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.
Позов до суду поданий 18 серпня 2023 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду, якою такий позов зареєстрований 23 серпня 2023 року.
Таким чином, позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вже зазначалось судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, посилання позивача на вилучення первинних документів під час обшуку 16.11.2021 судом оцінюється критично, оскільки така обставина не завадила позивачу додати відповідні документи до Пояснення до Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, які ним подавалися до контролюючого органу 20.01.2023 року після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, про що свідчить опис додатків до такого Пояснення. Оскільки станом на дату надання позивачем для контролюючого органу Пояснень від 20.01.2023 року у нього були наявні вказані документи, то посилання Позивача на обставини вилучення в нього документів ще в 16.11.2021 є безпідставним та необґрунтованим.
Варто зауважити, що формуючи відповідний пакет документів позивач повинен був мати у власному розпорядженні такі документи у паперовій формі для їх подальшого сканування та направлення разом з Поясненнями до Повідомлення №79 від 20.01.2023 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
Окремо суд наголошує, що ще ухвалою суду від 29 травня 2023 року у справі №440/6488/23 в межах оскарження ТОВ "Квант Плюс" цього ж рішення, судом критично оцінено такі доводи позивача, оскільки спір у цій справі стосується договору, укладеного 30 липня 2021 року, виконання умов якого мало місце у січні 2022 року. При цьому обшук та виїмка документів відбулись у листопаді 2021 року. Відтак, переважна більшість документів, що стосуються спірного рішення мали бути сформовані вже після проведення заходів правоохоронних органів. Крім того судом зауважено щодо доказів неможливості відновлення первинних документів (які складаються принаймні у двох примірниках) суду не надано. Крім того, суд зауважив, що позивачем не надано доказів вчинення активних дій зі звернення до слідчих органів щодо виготовлення копій з вилучених первинних документів.
В свою чергу, не надавши жодних спростувань таким аргументам суду, позивачем у справі №440/6488/23 самостійно подано заяву про повернення позовної заяви, у зв'язку з чим судом постановлено відповідну ухвалу про повернення позовної заяви.
В межах даної справи суд наголошує, що надані до заяви про усунення недоліків копії клопотання про доступ до тимчасово вилученого майна від 19.04.2023 та квитанції про сплату послуг поштового зв'язку оцінюються критично, оскільки не є належним свідченням отримання такого клопотання слідчим управлінням чи направлення останнього на належну адресу такого управління, а також жодним чином не спростовують вказаних вище обставин.
Також, суд зауважує, що суперечливими є і пояснення, що лише в даний час товариство отримало змогу відновити необхідні документи у зв'язку з пошкодженням серверу, оскільки складена адміністратором системи ТОВ "Квант Плюс" службова записка від 11 серпня 2023 року про завершення роботи по відновленню електронного архіву бухгалтерських документів та даних бухгалтерського обліку станом на 11 серпня 2023 року не може бути визнана судом як належний доказ конкретної дати усунення вказаних вище пошкоджень та такого відновлення документів.
Повторно суд зауважує, що хоч позивач і зазначає про відновлення документів, однак ні до позову, ні до заяви на усунення недоліків не додає копії документів, що були додані до Пояснення до Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, №79 від 20.01.2023 та направлялись відповідачеві задля реєстрації податкової накладної № 12 від 04.01.2022.
Також позивач не надавав жодних доказів в підтвердження вчинення ним активних дій задля отримання інших примірників начеб-то втрачених документів, зокрема шляхом звернення до контрагентів із якими мав відповідні господарські відносини і в яких є в наявності їх примірник вказаних первинних документів.
Крім того, зазначені позивачем твердження є необґрунтованими також із тих підстав, що йому він не був позбавлений можливості звернутися в суд вчасно, тобто у строки визначенні законодавством і клопотати суд витребувати вказані документи від контролюючого органу або від контрагентів позивача, у разі якщо б вказаних документів не було у позивача станом на час звернення до суду. Однак, позивач не вчинив вказані дії.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви.
Частиною шостою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 294, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державного податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г. Ясиновський