Справа № 420/6599/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги за період з 23.02.2022 року по 09.03.2023 року включно;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги за період з 23.02.2022 по 09.03.2023 шляхом множення середньоденного заробітку 426,39 грн. на 380 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом від 22.02.2022 № 95-ОС начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України штаб-сержанта, старшого розвідника - водія прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Старокозаче) головного оперативно-розшукового відділу ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу». На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/15385/22, 09 березня 2023 року на особистий банківський рахунок позивача від НОМЕР_1 прикордонного загону надійшло 56075,20 грн., як виплата одноразової грошової допомоги. Проте позивач вважає, що йому протиправно не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою від 04.04.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнає та просить в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що у липні 2022 року було внесено зміни до Кодексу Законів про працю України та відповідно до статті 117, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже відповідач вказує, що з огляду на вищевказану норму, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за рік є нікчемними та такими, що суперечать нормам прямої дії.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, в період з 24.12.2013 по 22.02.2022 ОСОБА_1 проходив військову службу, у тому числі у НОМЕР_1 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується військовим квитком.
Наказом від 21.01.2022 № 38-ос начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України штаб-сержанта, старшого розвідника - водія прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Старокозаче) головного оперативно-розшукового відділу звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу».
Наказом від 22.02.2022 № 95-ос начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 22 лютого 2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року по справі №420/15385/22 визнано протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
На виконання вказаного рішення суду 09 березня 2023 року на особистий банківський рахунок позивача від НОМЕР_1 прикордонного загону надійшло 56075,20 грн., як виплата одноразової грошової допомоги.
13 березня 2023 року позивач звернувся до НОМЕР_1 прикордонного загону з вимогою щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Проте відповідач не надав відповіді на заяву позивача та не задовольнив її.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до п.7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача), закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу.
Згідно пункту 293 вищевказаного Положення № 1115 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Оскільки спеціальне законодавство щодо проходження служби в Державній прикордонній службі України (Закон України «Про Державну прикордонну службу України», Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України, затверджена наказом МВС України від 25.06.2018 року № 558) правовідносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача - 11.08.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
У постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Верховний Суд в постанові від 13 травня 2020 року по справі № 810/451/17 вказав, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Таким чином, як зазначено вище, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд доходить висновку про можливість застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
При цьому, аналогічна правова позиція щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладена в постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року по справі № 823/1023/16, від 30 січня 2019 року по справі № 807/3664/14, від 26 червня 2019 року по справі № 826/15235/16.
З матеріалів справи вбачається, що у день звільнення позивача з військової служби, йому не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, яку йому сплачено 09.03.2023 року.
Таким чином, непроведення з вини відповідача розрахунку з позивачем у зазначені строки (у день звільнення) є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.
Також судом встановлено, що позивачу при звільненні з військової служби 22.02.2022 року не було виплачено компенсацію за неотримане речове майно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 року у справі № 420/10917/22 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті компенсації за неотримане речове майно за період з 23.02.2022р. по 02.06.2022 року включно. Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні по виплаті компенсації за неотримане речове майно за період з 23.02.2022р. по 02.06.2022р. у розмірі 29420,91грн.(двадцять дев'ять тисяч чотириста двадцять гривень дев'яносто одна копійка). У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 року у справі № 420/10917/22 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року змінено. Викладено третій абзац резолютивної частини у наступній редакції: “Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні по виплаті компенсації за неотримане речове майно за період з 23.02.2022 року по 02.06.2022 року у розмірі 30700,08 грн. (тридцять тисяч сімсот гривень 08 копійок)”. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року - залишене без змін.
Зі змісту вказаних судових рішень у справі № 420/10917/22 вбачається, що позивачу 03.06.2022 року була виплачена компенсація за неотримане речове майно у розмірі 46059,29 грн., та на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті вказаної компенсації у розмірі 30700,08 грн., яка розрахована, виходячи з середньоденного заробітку 426,39 грн., помноженого на 72 робочих дні.
Згідно особистої картки грошового забезпечення позивача за 2022 рік, нарахована позивачу компенсація за речове майно складає 55177,63 грн., з яких позивачу сплачено 46059,29 грн.
Таким чином, заявляючи даний позов (у справі № 420/6599/23), позивач намагається повторно стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у тому числі й за період, за який середній заробіток на його користь вже стягнуто судовим рішенням у справі № 420/10917/22 (з 23.02.2022 року по 02.06.2022 року).
При цьому, суд наголошує, що розмір середнього заробітку за період з 23.02.2022 року по 02.06.2022 року було стягнуто без урахування принципу співмірності, тобто врахування відсотку недоплаченої суми розрахунку при звільненні (компенсації за неотримане речове майно) від загальної суми належного позивачу розрахунку при звільненні.
Отже, суд доходить висновку, що права позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.02.2022 року по 02.06.2022 року повністю поновлені судовим рішенням у справі № 420/10917/22. Тому вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплати йому середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги за період з 23.02.2022 по 02.06.2022 є безпідставними та задоволенню не підлягають. Інакше, позивач отримав би середній заробіток за один і той же період двічі.
Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує таке.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Відповідно до п. 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно абзацу 4 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач провів розрахунок з позивачем 09.03.2023 року, виплативши на виконання рішення суду одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 56075,20 грн.
Як вбачається з рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № 420/10917/22, судами було встановлено, що відповідно до довідки про доходи Військової частини НОМЕР_2 від 29.08.2022 року №158 середньоденна заробітна плата позивача складає 426,39 грн.
Період затримки розрахунку при звільненні, який не охоплений судовими рішеннями у справі № № 420/10917/22, становить 280 календарних днів (з 03.06.2022 року по 09.03.2023 року включно).
У свою чергу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 03.06.2022 року по 09.03.2023 року включно) становить 119389,20 грн. (426,39 грн. х 280 днів).
Вирішуючи питання щодо розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у спірних правовідносинах, суд застосовує принцип співмірності, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.07.2018 у справі №825/325/16, від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати наступне (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За таких обставин, необхідно застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
Згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду до визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача, необхідно застосувати принцип пропорційності, запропонований Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19.
Для цього необхідно обчислити розмір належних позивачу при звільненні сум, яка складається із суми, сплаченої позивачу при звільненні (нарахована сума складає 97034,65 грн. згідно особистої картки грошового забезпечення позивача за 2022 р.); суми сплаченої позивачу 03.06.2022 року компенсації за речове майно (нарахована сума складає 55177,63 грн. згідно особистої картки грошового забезпечення позивача за 2022 р.) та суми одноразової грошової допомоги при звільненні 56075,20 грн., сплаченої позивачу з затримкою 09.03.2023 року. Вказана сума (результат додавання) складає 100% належного позивачу розрахунку при звільненні: 97034,65 грн. + 55177,63 грн. + 56075,20 грн. = 208287,48 грн.
Надалі слід обчислити, який відсоток від загальної суми належного позивачу розрахунку при звільненні (208287,48 грн.) складає сплачена з затримкою сума (56075,20 грн.), і це дорівнює 26,92 % (56075,20 грн. х 100% / 208287,48 грн. = 26,92 %).
Остаточно, для визначення суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає нарахуванню та виплаті на користь позивача, необхідно обчислену за правилами Постанови КМ України № 100 суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2022 року по 09.03.2023 року включно (119389,20 грн.), помножити на відсоток сплаченої з затримкою суми одноразової грошової допомоги від загальної суми належного позивачу розрахунку (26,92%), а саме: 119389,20 грн. х 26,92% = 32139,57 грн.
Отже, слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги за період з 03.06.2022 року по 09.03.2023 року включно у розмірі 32139,57 грн.
При цьому, з вказаної суми слід утримати належні до сплати податки і збори згідно вимог чинного законодавства.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги за період з 03.06.2022 року по 09.03.2023 року включно та зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги за період з 03.06.2022 року по 09.03.2023 року включно у розмірі 32139,57 грн.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги за період з 03.06.2022 року по 09.03.2023 року включно.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги за період з 03.06.2022 року по 09.03.2023 року включно у розмірі 32139,57 грн. (тридцять дві тисячі сто тридцять дев'ять гривень п'ятдесят сім копійок), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
У решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів