Справа № 420/17078/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.06.2023 року призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсії максимальним розміром; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати з 01.05.2023 року виплату ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.06.2023 року по день проведення доплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовим пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. 3 01.03.2023 року проіндексована пенсія ОСОБА_1 обчисляється та сплачується відповідачем з обмеженням її максимальним розміром: 20930,00 грн. Позивач вважає такі дії, щодо обмеження пенсії максимальним розміром, протиправними та такими, що порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/17078/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений Ухвалою суду від 17.07.2023 року строк для подання відзиву на позовну заяву, проте станом на дату та час ухвалення рішення у справі, відзиву, доказів по справі чи інших клопотань від позивача до суду не надходило.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 420/903/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.10.2022 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ - 20987385) провести з 01.10.2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням щомісячної доплати, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із адвокатським запитом в якій просив надати інформацію щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром (не більше 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність), у разі застосування такого обмеження зазначити підстави..
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області Листом від 20.06.2023 року надало відповідь позивачу в якій зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 420/903/23, 24.05.2023 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.10.2022. Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.06.2023 складає 21361,80 грн. Відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому розмір пенсії який отримує ОСОБА_1 складає 20930,00 грн.
Вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром послугували підставою для звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.06.2023 року призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсії максимальним розміром; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати з 01.05.2023 року виплату ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.06.2023 року по день проведення доплати, є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
В рішенні від 06.07.1999р. № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, від 29.06.2010р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, від 11.10.2011р. № 10-рп/2011).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі за текстом Закон № 2262-ХІІ).
Згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року №848-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 43 Закону №2262-XII доповнено ч. 7, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Згідно із п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, зокрема, ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Виходячи з наведеного, обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправним.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
На підставі викладеного, суд вважає неправомірними дії відповідача щодо застосування при перерахунку пенсії позивача Закону №3668-VI.
Застосування положень Закону №3668-VI по відношенню до військовослужбовців призведе до нехтування висновками Конституційного Суду України, висловленими у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону України №3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Вказана вище правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, яку суд відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні спору та застосуванні норм права, які регулюють спірні правовідносини.
Застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд враховує, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачу нарахування з 01.06.2023 пенсії, на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року по справі № 420/903/23, з урахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ від 24.02.2023 №168. При цьому, спору щодо розміру такої індексації між сторонами справи не має, тобто нарахування пенсійних виплат у спірних відносинах проведено, однак їх виплату не здійснено з урахуванням обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача з 01.06.2023 року, на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року по справі № 420/903/23, є протиправним.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.06.2023 року призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсії максимальним розміром.
Відповідно вимоги проведення доплати різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.06.2023 року по день проведення доплати, то суд зазначає, що ці вимоги є похідними і повинні вирішуватись вже після вирішення питання про скасування обмеження виплати пенсії максимальним розміром.
Суд зауважує, що спору щодо виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 17 вересня 2021 року по справі №580/1285/20.
Також, суд наголошує, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить “зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати з 01.05.2023 року виплату ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром», проте, суд зазначає, що зазначене формулювання позовних вимог спрямоване на майбутнє. Відтак, суд вважає, що вказане формулювання резолютивної частини рішення не відповідатиме вимогам ст.ст. 5, 245, 246 КАС України.
При цьому, позивачем жодним чином не підтверджено обмеження пенсії ОСОБА_1 саме з 01.05.2023 року, водночас, згідно Листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.06.2023 року вказано, що загальний розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.06.2023 складає 21361,80 грн., та відповідно обмежений десятьма прожитковими мінімумами, та складає 20 930,00.
Відтак, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.06.2023 року виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з вищеокреслених підстав.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.06.2023 року призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.06.2023 року виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
4. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко