Справа № 420/15324/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб у сумі 19888,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при звільненні йому не було виплачено перерахунок грошового забезпечення, при цьому, було виплачено його лише 03.06.2023 року в сумі 88946,81 грн. При цьому відповідачем було утримано із нарахованої суми: - податок на доходи фізичних осіб 18%: 110 492,93 грн. * 18% = 19888,73 грн. - військовий збір 1,5%: 110 492,93 грн. * 1,5% = 1657,39 грн. Однак, позивач вважає, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, що підлягає виплаті за період проходження ним військової служби, у зв”язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом свої порушених прав.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід. № ЕС/8057/23 від 31.07.2023 р.), наголошуючи, зокрема, що ключовим моментом підпункту 3 підпункту 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції № 333, є те, що відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення здійснюється у зв'язку із виконанням обов'язків несення служби. Відповідач наголошує, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, та не проходить службу в органах Державної прикордонної служби України, внаслідок чого підстав для відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення не має. У спірних правовідносинах податок на доходи фізичних осіб на законних підставах утримувався із виплати суми коштів на виконання рішення суду від 22.03.2023 у справі № 200/4610/22, і відповідно є наслідком виконання рішення суду та не є виплатою, яка передбачена під час проходження служби в органах Державної прикордонної служби України або при звільненні. З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язковою передумовою відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями є виконанням обов'язків несення служби, згідно із законодавством. В іншому випадку податок на доходи фізичних осіб виплачується у порядку визначеному Податковим кодексом України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/15324/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 22.03.2019 року по 01.08.2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до Наказу від 01.08.2021 року №462-ос ОСОБА_1 з 01.08.2021 року було виключено зі списків особового складу, та знято із усіх видів забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №200/4610/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2021 по 01.08.2021, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №200/4610/22, відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 03.06.2023 року виплачено на користь позивача перерахунок грошового забезпечення у сумі 88946,81 грн., що підтверджується банківською випискою.
Листом від 07.06.2023 року №11/4690-23-вих відповідачем повідомлено позивача, що виплату на виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №200/4610/22 проведено у повному розмірі, а саме: - перерахунок та доплата грошового забезпечення склала 54 548,21 грн. - перерахунок та доплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій склала 5 634,72 грн. - перерахунок та доплата одноразової грошової допомоги при звільненні склала 50 310,00 грн. Загальна сума нарахованої доплати складає: 54 548,21 грн. + 5634,72 грн. + 50310,00 грн. = 110 492,93 грн.
При цьому відповідачем було утримано із нарахованої суми: - податок на доходи фізичних осіб 18%: 110 492,93 грн. * 18% = 19888,73 грн. - військовий збір 1,5%: 110 492,93 грн. * 1,5% = 1657,39 грн.
Позивач вважає, що йому протиправно не виплачено компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб, що стало підставою звернення до суду.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб у сумі 19888,73 грн., є такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон - № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно пунктів 2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 44 суд дійшов висновку, що вказана грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб дозволяє зменшити розмір обов'язкових утримань із належних до виплат сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат виключно на суму утриманого податку з доходів фізичних осіб. При цьому, така компенсація виплачується за умови, що вказані виплати, отримані особою у зв'язку з виконанням нею обов'язків під час проходження служби.
Несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення сталась з вини відповідача, а отже позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Так, судом встановлено, що Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №200/4610/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2021 по 01.08.2021, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №200/4610/22, відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 03.06.2023 року виплачено на користь позивача перерахунок грошового забезпечення у сумі 88946,81 грн., що підтверджується банківською випискою.
Листом від 07.06.2023 року №11/4690-23-вих відповідачем повідомлено позивача, що виплату на виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №200/4610/22 проведено у повному розмірі, а саме: - перерахунок та доплата грошового забезпечення склала 54 548,21 грн. - перерахунок та доплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій склала 5 634,72 грн. - перерахунок та доплата одноразової грошової допомоги при звільненні склала 50 310,00 грн. Загальна сума нарахованої доплати складає: 54 548,21 грн. + 5634,72 грн. + 50310,00 грн. = 110 492,93 грн.
При цьому відповідачем було утримано із нарахованої суми: - податок на доходи фізичних осіб 18%: 110 492,93 грн. * 18% = 19888,73 грн. - військовий збір 1,5%: 110 492,93 грн. * 1,5% = 1657,39 грн.
Водночас, суд звертає увагу, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №200/4610/22, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення. Та обставина, що станом на день розрахунку позивач вже не був військовослужбовцем, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки, відповідач здійснював остаточній розрахунок, який він зі своєї вини своєчасно не здійснив.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №812/1048/17, від 25.06.2020 року у справі № 825/761/17 та від 29.07.2020 року у справі №814/142/17.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб у сумі 19888,73 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб у сумі 19 888 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 73 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко