Справа № 420/18121/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі відповідач-2) у якому просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 155250023093 від 21.06.2023 про відмову у призначенні пенсії, та зобов'язати відповідача-2 призначити пенсію за віком з дати звернення тобто з 13.06.2023р., мотивуючи це тим, що позивач до 2014 року отримувала пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 2014 по 2023 рік мешкала на непідконтрольній території в м.Сімферополь АР Крим, та після переїзду в 2023 році до м.Одеси отримала посвідку внутрішньо переміщеної особи та на теперішній час проживає за адресою АДРЕСА_1 та 13.06.2023 року звернулась до відповідача-2 з заявою про призначення пенсії, однак отримала рішення про відмову №155250023093 від 21.06.2023 через те, що призначення пенсії згідно з законодавством України особам, як отримували пенсію на території АР Крим можливо проводити за наявності паперової пенсійної справи та атестату про останній місяць виплати пенсії за попереднім місцем отримання пенсії. Також на запит адвоката у відповіді відповідач-2 зазначив, що провести процедуру витребування пенсійної справи від органів російської федерації для виплати пенсії за новим місцем реєстрації немає можливості, з чим позивач не погоджується, так як її право на отримання пенсії не залежить від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання. Вказує, що саме на орган, що призначає пенсію покладений обов'язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці покладено обов'язок надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу що призначає пенсію.
Ухвалою суду від 24.07.2023 року відкрито позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.08.2023 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області надійшов відзив у якому він позовні вимоги не визнає, та просить відмовити у задоволенні, мотивуючи це тим, що відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 передбачено, що розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, як проживають на території Автономної республіки Крим та м.Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №234. Призначити позивачу пенсії за віком не вбачається можливим за відсутності паперових матеріалів пенсійної справи, а також доказів припинення її виплати у російській федерації. На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 яким введено на території України воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022 року листування із російською федерацією зупинено.
04.08.2023 року від представника відповідача-2 надійшов відзив у якому він позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні мотивуючи, це тим, що пенсію позивачу вже було призначено, та при переїзді пенсіонера на постійне місце проживання або тимчасове місце проживання до іншої області до Електроної пенсійної справи долучаються документи пенсійної справи та довідка - атестат про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання та атестату про припинення виплати пенсії. На теперішній час питання щодо призначення пенсійних виплат особам, які перемістились з тимчасово окупованих територій АР Крим та м.Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов призначення пенсійної виплат, законодавчо не врегульовано. При розгляді заяви щодо призначення пенсії позивачу запиту про витребування інформації про припинення виплати пенсії та витребування пенсійної справи позивача не надсилались. Саме із зазначених підстав, з додержанням вимог чинного законодавства та з метою уникнення подвійного одержання пенсійних виплат, позивачу запропоновано надати докази припинення отримання пенсії від іншої держави.
Дослідивши зміст адміністративного позову, відзиви відповідачів, відповідь на відзив позивача, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Обставини справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянка України має довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №5106-7001783838 від 12.05.2023р. та на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в 2014 році мешкала на території Автономної республіки Крим та отримувала пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Та після окупації Криму російською федерацією позивач пенсію від пенсійних органів України не отримувала та продовжила проживати в Криму та отримувала пенсію від рф до березня 2023року, про що вказала в заяві від 14.06.2023р..
Після виїзду у 2023 році з території АР Крим 14.06.2023року позивач звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області до якої позивачем були додані : довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом, паспорт громадянина України, заява про спосіб виплати пенсії, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудова книжка.
Рішенням відповідача НОМЕР_1 від 21.06.2023р. відмовлено у призначенні пенсії позивачу в зв'язку з відсутністю паперової пенсійної справи та атестату про припинення виплати пенсії. Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не навів.
Та згідно розрахунку стажу для призначення пенсії за віком він складає 33 роки 1 місяць 17 днів (копія знаходиться в матеріалах справи).
Джерела права та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на певні види забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ГУ від 09.07.2003 року (надалі - Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першої статті 4 Закону № 1058-IV окреслено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина друга статті 4 Закону № 1058-IV).
За унормуванням статті 7 Угоди від 14.01.1993 між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 1 Угоди визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасників Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до положень статті 3 Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав - учасників Угоди.
За змістом частини першої статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасників Угоди здійснюється за місцем проживання.
При переселенні пенсіонера в межах держав - учасників Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається у відповідності до законодавства держави - учасника Угоди за новим місцем проживання з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди (стаття 7 Угоди).
Статтею 8 Угоди передбачено, що органи, які здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасниках Угоди, співпрацюють одне з одним в порядку, визначеному за угодою між їх центральними органами.
Приписами частини першої статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (частина друга статті 10 Закону № 1058-IV).
У частині першій статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пенсія відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 розділу І "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436.
За приписами п. 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Згідно з п. 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Пунктом 4.3 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 обумовлено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
За правилами пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до пункту 4.12. «Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку) пенсій», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 15.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера.
Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання).
Виходячи з наведеного, призначення пенсії згідно законодавством України особам, які перебували на обліку в органах пенсійного фонду російської федерації, лише за умови надання належним чином сформованої пенсійної справи, отриманої в органах пенсійного фонду російської федерації, в тому числі з документами про припинення виплати пенсії з пенсійного фонду російської федерації покладає на них обов'язки не передбачені законодавством та виконання яких повністю залежить від органів/установ країни агресора -рф. Крім того суд зауважує, що приписи частини 1 статті 7 Угоди визначають, що при переселенні пенсіонера в межах держав -учасників Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Тобто, приписи Угоди, так і приписи чинного законодавства не містять вимог щодо документального підтвердження припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, як умови для призначення/поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання пенсіонера.
Більш того, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із російською федерацією зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням AT "Укрпошта" на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Відтак, оскільки сама умова щодо витребування пенсійної справи від уповноважених органів російської федерації встановлює для громадян не передбачену законами України вимогу для отримання пенсії, а також враховуючи розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення органів ПФ України до компетентних органів російської федерації для витребування пенсійної справи є неможливим, що взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію, що, в свою чергу, порушує їх гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі чи прийнятих рішень окупаційної влади.
Судом вини позивачки у відсутності можливості отримати відповідачем її пенсійної справи не встановлено, та її виплата є обов'язком відповідача.
Також позивачем на підтвердження наявності страхового стажу пенсійному органу надавалась копія трудової книжки від 27.08.1981р. оформлена у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. № 162 та зауважень до пакету наданих разом з заявою документів у відповідача не було, та в матеріалах наявний зроблений відповідачем -1 попередній розрахунок страхового стажу позивача який становить -33 роки 1 місяць, що за наявності у позивача віку -66 років дозволяє позивачу як громадянину України отримувати пенсію за віком, яку вона раніше вже отримувала до 2014 року.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача-2 призначити пенсію за віком з дати звернення 13.06.2023року, то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Абзацом 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Судом встановлено, що органом, уповноваженим на прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-1). Вказаним управлінням здійснено розгляд заяви позивача від 14.06.2023 року та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
За вказаних обставин, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач-1) яке не розглядало заяву позивач про призначення пенсії та не повинно приймати відповідне рішення за неї.
Суд наголошує, на тому що так як витребування пенсійної справи з органу Пенсійного фонду за попереднім містом проживання покладається саме на орган, що призначає пенсію, то неможливість відповідачем-1 направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії відповідно до Закону №1058. Також право на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав - учасниць Угоди.
Відповідно до п.1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію відповідної заяви.
Враховуючи, що судом встановлено факт протиправності прийнятого відповідачем-1 рішення про відмову у призначені пенсії за віком, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідним скасувати рішення відповідача-1 № 155250023093 від 21.06.2023р. про відмову у призначенні пенсії за віком та вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком з дати звернення до органу Пенсійного фонду України -14.06.2023 року, а не як помилково вказує позивач -13.06.2023 року, так як саме цією датою подана заява про призначення пенсії.
При цьому суд вважає помилковим посилання відповідача-1 у оскаржуваному рішенні на постановуКкабінету міністрів України №234 віж 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», так як її положення визначають механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя тоді як позивач проживає в м.Одесі.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судом розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 6-8, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 77, 90, 242-246 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 155250023093 від 21.06.2023р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення 14.06.2023року.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач : ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області м.Запоріжжя пр.Соборний 158-б код ЄДРПОУ 20490012.
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Іванов Е.А.