Справа № 420/8998/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом'якової В.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" до Одеської митниці про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просить:
визнати протиправними дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН+ », за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;
визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000027; № UA500020/2023/000029;
визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UA500020/2023/000012/2 від 24.01.2023; №UA500020/2023/000015/2 від 25.01.2023;
судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАСУ.
Ухвалою від 03.05.2023 позов залишений без руху.
Позивачем виправлені недоліки позовної заяви. Ухвалою від 23.05.2023 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.
Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Витрат на транспортування були підтверджені документально, а витрати на страхування або пакування товарів були відсутні. У процедурах контролю за митною вартість товарів предметом дослідження митницею є ціна товару та інші складові митної вартості. Яким чином на митну вартість впливає факт не ннадання сертифікату якості , або відсутність інформації про розмір, тип контейнеру в пакувальному листі відповідач не пояснив. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просить позов задовольнити повністю.
Одеська митниця (далі - відповідач) проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішень про коригування митної вартості товару № UA500020/2023/000012/2 від 24.01.2023; №UA500020/2023/000015/2 від 25.01.2023 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000027; № UA500020/2023/000029 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+». В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
08.06.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить задовольнити позов в повному обсязі.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
26.10.2020 року між ТОВ « 100 ШИН+ » (Покупець) та «QINGDAO UNI-POWER TYRE CO., LTD » , Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH-UNI2020 от 26.10.2020 (Додаток № 1), відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини виробник: «QINGDAO UNI-POWER TYRE CO., LTD » у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у інвойсах. Сума контракту та умови поставки визначаються згідно інвойсу, поставка товару здійснюється партіями.
Продавцем складено інвойс 22-2802-1D від 16.12.2022, в якому зазначена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 392 штук, загальна вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) становить 62 296,64 Доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Одеської митниці електронні митні декларації :
№ 23UA500020000974U0 від 23.01.2023 (партія 1) 196 штук, вартість партії-1 на умовах FOB (QINGDAO) становить 31 148, 32 Доларів США. та
№ 23UA500020001050U3 від 24.01.2023 (партія 2) 196 штук, вартість партії-2 на умовах FOB (QINGDAO) становить 31 148, 32 Доларів США.
Митна декларація № 23UA500020000974U0 від 23.01.2023 (партія 1) була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.:
- Пакувальний лист (Packing list) №22-2802-1D від 16.12.2022;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №22-2802-1D від 16.12.2022;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №22-2802-1D від 16.12.2022;
- Коносамент (Bill of lading) №WMSS22112520 від 25.11.2022;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №785 від 19.01.2023;
- Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №22-2802-1D від 16.12.2022;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №104 від 19.01.2023;
- Розрахунок ціни (калькуляція) №22-2802-1D від 16.12.2022;
-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу (з додатками) №100SH-UNI2020 від 26.10.2020;
- Договір (контракт) про перевезення №010921 від 01.09.2021;
- Інші некласифіковані документи Уточнення до інвойсу № 22-2802-1 від 16.12.2022;
- Копія митної декларації країни відправлення №431020220000153311 від 16.12.2022.
В МД № 23UA500020000974U0 від 23.01.2023 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 2,83 дол. США / кг нетто.
24.01.2023 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи:
- Лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» б/н від 24.01.2023;
- Переклад митної декларації країни відправлення №431020220000153311 від 16.12.2022;
- Рахунок на оплату транспортних витрат (фрахт) №865 від 13.01.2023;
- Платіжне доручення про оплату морського фрахту 11895 від 16.01.2023;
- Інформацію про подібні (аналогічні) Товари.
Проте відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA500020/2023/000027 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000012/2 від 24.01.2023, яким митну вартість товару визначено за другорядний метод - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 3,01 дол. США / кг нетто.
Відповідно до вказаного Рішення про коригування митної вартості товарів «обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено: З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби . Митним органом встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим - МД 14.11.2022 № UA500020/2022/19620.
Не погоджуючись з рішенням митного органу позивач подав нову МД №23UA500020001087U0 від 25.01.2023, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Митна декларація № 23UA500020001050U3 від 24.01.2023 (партія 2) була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.:
- Пакувальний лист (Packing list) №22-2802-1D від 16.12.2022;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №22-2802-1D від 16.12.2022;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №22-2802-1D від 16.12.2022;
- Коносамент (Bill of lading) №WMSS22112520 від 25.11.2022;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №480 від 19.01.2023;
- Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №22-2802-1D від 16.12.2022;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №104 від 19.01.2023;
- Розрахунок ціни (калькуляція) №22-2802-1D від 16.12.2022;
-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу (з додатками ) №100SH-UNI2020 від 26.10.2020;
- Договір (контракт) про перевезення №010921 від 01.09.2021;
- Інші некласифіковані документи Уточнення до інвойсу №22-2802-1 від 16.12.2022;
- Копія митної декларації країни відправлення №431020220000153311 від 16.12.2022.
В МД № 23UA500020001050U3 від 24.01.2023 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 2,83 дол. США / кг нетто.
- Лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» б/н від 25.01.2023;
- Переклад митної декларації країни відправлення №431020220000153311 від 16.12.2022;
- Рахунок на оплату транспортних витрат (фрахт) №865 від 13.01.2023;
- Платіжне доручення про оплату морського фрахту 11895 від 16.01.2023;
- Інформацію про подібні (аналогічні) Товари.
Проте відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA500020/2023/000029 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000015/2 від 25.01.2023, яким митну вартість товару визначено за другорядний метод - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 3,01 дол. США / кг нетто.
Відповідно до вказаного рішення про коригування митної вартості товарів «обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено: З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби. Митним органом встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим - МД 14.11.2022 № UA500020/2022/19620.
Не погоджуючись з рішенням митного органу Позивач подав нову МД № 23UA500020001109U0 від 25.01.2023 (Додаток № 16) за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
Позивач вважає, що зазначені рішення про коригування та картки відмови є протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.
Щодо партії 1 ( МД № 23UA500020000974U0 від 23.01.2023 ), по якій було прийняте рішення про корегування митної вартості № UA500020/2023/000012/2 від 24.01.2023:
В рішенні про корегування митної вартості зазначено, на рахунку-проформі (Proforma invoice) від 16.12.2022 № 22-2802-1D зазначено на логотипі Powertrac Enjoy powerful traction, проте у інвойсі від 16.12.2022 № 22-2802-1D вже зазначено логотип Stormer, що відповідає торгівельній марці. Постачальником оцінюваної партії Товару є «QINGDAO UNI-POWER TYRE CO., LTD», який реалізує Товар (шини пневматичні) різних торгівельних марок, в т.ч. STORMER, POWERTRAC та багатьох інших. Постачальник має декілька форм бланків, в яких розміщує інформацію про Торгівельні марки, реалізацію яких він може здійснювати. При поставці товару Постачальником складені: Інвойс 22-2802-1D від 16.12.2022 (Додаток № 2 ) та Рахунок - проформа № 22-2802-1D від 16.12.2022. Жодним нормативним документом не заборонено використання в діяльності підприємства різних форм бланків. Митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час митним органом не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином використання постачальника різних бланків при складанні рахунку - проформи та інвойс, впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості.
В рішенні про корегування митної вартості зазначено, що в наданих до митного оформлення уточненні до інвойсу №22-2802-1D від 16.12.2022, інвойсі від 16.12.2022 №22-2802-1D та рахунку-проформі (Proforma invoice) від 16.12.2022 № 22-2802-1D зазначено однакові номери та дати документів. Яким чином ця обставина вплинула на визначення митної вартості, відповідач не пояснив. Митниця у процедурах контролю за митною вартістю товару повинна брати до уваги лише ті документи, які стосуються ціни товару та інших складових митної вартості товару. У той же час митним органом не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином присвоєння постачальником однакових номерів різним документам, зокрема: інвойс, уточнення до інвойс, рахунку - проформі, впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості .
В рішенні про коригування митної вартості зазначено, для підтвердження транспортних витрат надано договір (контракт) про перевезення від 01.09.2021 №010921, у пункті 3.6 якого зазначено, що клієнт оплачує рахунок експедитора за морське перевезення (фрахт) вантажу до завершення експедитором внутрішньопортового експедирування й митного оформлення вантажу в порту призначення, проте документів, які свідчать про сплату морського перевезення (фрахту) вантажу до митного оформлення не надано. Також для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення жоден з наведених документів не надано, а надано лист ТОВ «АГТ ЛТД» від 19.01.2023 №104. Суд вважає таке твердження митниці хибним, оскільки в Правилах заповнення декларації наведені приклади документів, які можуть надаватися для підтвердження вартості перевезення, проте цей перелік не є вичерпним, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкції «можуть належати».
Відповідно до пп.6 п 2. ст. 53 МК України , документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
До митного оформлення декларантом була надана довідка про транспортні витрати № 104 від 19.01.2023, що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону QINGDAO (Китай) до пп. Орлівка (Україна) та містить містить номер контейнеру (MSKU9378785), містить номер домашнього та лінійного коносаменту (1KT748777/WMSS22112520), містить номер CMR (№785) що співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки. А отже вартість перевезення є підтвердженою. Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: договір транспортного експедирування № 010921 від 01.09.2021; рахунок на оплату № 865 від 13.01.2023; платіжне доручення про оплату морського фрахту № 11895 від 16.01.2023; акт виконаних робіт 865 від 26.01.2023; рахунок на оплату № 873 від 20.01.2023; акт виконаних робіт № 873 від 26.01.2023; платіжне доручення про оплату № 12000 від 06.02.2023.
Договір транспортного експедирування № 010921 від 01.09.2021 був наданий до митного оформлення. Рахунок на оплату № 865 від 13.01.2023; платіжне доручення про оплату морського фрахту № 11895 від 16.01.2023 були надані в якості додаткових документів разом з листом- поясненням б/н від 24.01.2023, тому був в наявності у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення. Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс, про що відповідач був повідомлений листом пояснення ТОВ «100 ШИН +» Лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» б/н від 24.01.2023.
Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
Щодо партії 2 ( МД № 23UA500020001050U3 від 24.01.2023 ), щодо якої було прийняте рішення про корегування митної вартості № UA500020/2023/000015/2 від 25.01.2023. В оскаржуваному рішенні зазначено, що використані декларантом відомості не підтверджені, а документально подані до митного оформлення документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей , що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: в рішенні про коригування митної вартості зазначено, згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Згідно п.1 розд.2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості , що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте вказані документи до митного оформлення не подано, декларантом надано лише довідку від 19.01.2023 № 104 , яка не містить інформації щодо умов поставки товару, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.
До митного оформлення була надана Довідка про транспортні витрати № 104 від 19.01.2023, що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону QINGDAO (Китай) до пп Орлівка (Україна ) та містить номер контейнеру ( PONU7275480 ), місить номер домашнього та лінійного коносаменту (1KT748777/WMSS22112520), місить номер CMR (№480 ), що співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки. А отже вартість перевезення є підтвердженою. Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: договір транспортного експедирування № 010921 від 01.09.2021; рахунок на оплату № 865 від 13.01.2023; платіжне доручення про оплату морського фрахту № 11895 від 16.01.2023; акт виконаних робіт 865 від 26.01.2023; рахунок на оплату № 873 від 20.01.2023; акт виконаних робіт № 873 від 26.01.2023; платіжне доручення про оплату № 12000 від 06.02.2023. Договір транспортного експедирування № 010921 від 01.09.2021 був наданий до митного оформлення. Рахунок на оплату № 865 від 13.01.2023; платіжне доручення про оплату морського фрахту № 11895 від 16.01.2023 були надані в якості додаткових документів разом з листом пояснення б/н від 25.01.2023. Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс, про що відповідач був повідомлений листом пояснення ТОВ «100 ШИН +» Лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» б/н від 25.01.2023.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
В рішенні про корегування митної вартості зазначено, згідно п.2.3 зовнішньоекономічного договору від 26.10.2020 № 100SH-UNI2020 якість товару відповідає сертифікату якості ЕСЕ, виданому виробником, проте зазначений документ до митного оформлення не надано.
Щодо цього недоліку суд дійшов настпуного. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17. Відповідно до вимог Митного кодексу сертифікат якості не є документом, що підтверджує митну вартість. Крім того відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості Товару. Тож ненадання Продавцем сертифікату може свідчити про невиконання Продавцем умов контракту , в частині надання сертифікату якості ЕСЕ , проте не може свідчити про заниження митної вартості.
В рішенні про коригування митної вартості зазначено, згідно п.2.1. зовнішньоекономічного договору від 26.10.2020 № 100SH-UNI2020 розмір, тип, кількість контейнерів зазначається у пакувальному листі, проте розмір і тип не було зазначено, що в свою чергу, несе розбіжності у розрахунку (калькуляції) ціни на транспортування.
До митного оформлення був наданий пакувальний аркуш №22-2802-1D від 16.12.2022, що містить данні про цифрові показники товару та містить данні про товар ( найменування , розмір, торгівельна марка та ін.), номер контейнеру ( PONU7275480), кількість товару в контейнері (196 шт.), вагу товару в контейнері ( 13330,00 кг), місить об'єм товару в контейнері (68 м3), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує цифрові складові митної вартості даної поставки. Постачальник при складанні пакувальний аркуш №22-2802-1D від 16.12.2022 не було зазначено тип контейнера (40 HQ). Позивач стверджує, що інформацію, яку постачальник не зазначив у пакувальному листі, у т.ч. інформацію про тип контейнеру, можна встановити з решти документів, що були надані до митного оформлення , зокрема тип контейнера PONU7275480- 40 HQ зазначений в: рахунку - проформі № 22-2802-1D від 16.12.2022; Коносаменті №WMSS22112520 від 25.11.2022, довідці про транспортні витрати № 104 від 19.01.2023, що відповідач не спростував.
Наявність технічної помилки у документі, за умови що зміст інформації, яка помилково не була вказана, може бути встановлений на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю, не впливає на його доказову силу. Отже, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Аналогічна правова позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року.
В рішенні про коригування митної вартості зазначено про розбіжності між відвантаженням та безпосереднім пакуванням, з посиланням на коносамент від 25.11.2022 та пакувальний лист від 16.12.2022. Позивач стверджує, що товар був упакований на підставі замовлення та переданий до перевезення 25.11.2022, про що зазначено в коносаменті №WMSS22112520 від 25.11.2022, а пакувальний лист, що згодом був наданий покупцю ( ТОВ « 100 ШИН+»), був складений 16.12.2022. До митного оформлення був наданий пакувальний лист №22-2802-1D від 16.12.2022, що містить перелік товарів ( найменування , розмір, торгівельна марка та ін.), номер контейнеру ( PONU7275480), кількість товару в контейнері (196 шт.), вагу товару в контейнері ( 13330,00 кг), місить об'єм товару в контейнері (68 м3), що співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує цифрові складові митної вартості даної поставки.
Митний орган , здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час митним органом не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином пакувальний аркуш, складений постачальником товару відповідно до внутрішнім правилам документообігу та у спосіб не заборонений законодавством країни відправлення, впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості.
Щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості.
При корегуванні митної вартості відповідачем обрано, (3) методом, за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. Відповідачем під час коригування митної вартості товару за ціною ідентичних товарів проведено без врахування вимог ч.7 ст.60 МК України, яка визначає, що у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. В рішеннях про коригування митної вартості вбачається, що інформація про подібних (аналогічних) товарів митним органом отримана з МД № UA500020/2022/019620 від 14.11.2021 на рівні 3,01 Долари США /кг., проте ця вартість не є найменшою.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідач неправомірно застосував другорядний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи, неправомірно застосував метод ідентичних та подібного (аналогічного) товару без врахування ч.7 ст.60 МК України, оскільки Одеською митницею було здійснене митне оформлення товару: МД № UA500020/2021/209843 від 03.09.2021, Вантажні шини. Продавець : « QINGDAO UNI-POWER TYRE CO., LTD», покупець ТОВ « 100 ШИН+», умови поставки CFR митна вартість визначена на рівні 2,66 Дол. США / кг.нетто, МД № UA500020/2022/001320 від 18.01.2022 Вантажні шини. Продавець: «QINGDAO UNI-POWER TYRE CO., LTD.», Покупець ТОВ « 100 ШИН+», умови поставки CFR, митна вартість визначена на рівні 2,93 Дол. США / кг. нетто. Отже, було здійснене оформлення ідентичного та подібного (аналогічного) товару який був поставлений на митну територію України тим самим продавцем, за ціною нижчою ніж в джерелах цінової інформації використаних відповідачем. Інформація щодо митного оформлення ідентичних та подібного (аналогічного) товарів була наявна у відповідача, проте не була взята до уваги в порушення ст. 57 Митного кодексу.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено Аналогічна правова позиція виражена в Рішенні Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Ч.1 ст.70 КАС України встановлено таку вимогу до доказів, як належність. У митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.
Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваних рішеннях, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.
Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову, має гуртуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості (Ухвала ВАСУ від 17 квітня 2014 року у справі № 2а/0570/1778/12, касаційне провадження № К/9991/49095/12).
Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500500/2022/200397/1 від 14.12.2022 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.
Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000027; № UA500020/2023/000029.
Додатково визнати протиправними дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН+ », за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, на думку суду, є зайвим, оскільки порушені права позивача повністю захищаються шляхом визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 4294 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" .
Визнати протиправними та скасувати складені Одеською митницею картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000027, № UA500020/2023/000029 та рішення про коригування митної вартості № UA500020/2023/000012/2 від 24.01.2023 року, №UA500020/2023/000015/2 від 25.01.2023 року.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" (код ЄДРПОУ 38012976) 4294 (чотири тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Хом'якова