МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 р. № 400/8893/23
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження відповідно до ст. 262 КАС України адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Військової частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 22.06.2023 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, виплаченої 22.06.2023.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що при звільненні з військової служби йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 по справі №400/9507/21 зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з врахуванням базового місяця січень 2008. Відповідачем 22.06.2023 на виконання вказаного рішення суду виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 77935,19 грн, однак в порушення ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. В письмовому відзиві обгрунтував свою позицію тим, що оскільки основною умовою виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів, а не грошового забезпечення. Також відповідач зазначив, що на військовослужбовців не поширюються норми КЗпП. Оскільки індексація та компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, відсутні підстави для проведення їх компенсації.
Суд розглянув справу 21.09.2023 в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання, відповідно до ст. 262 КАС України, на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №694 від 26.12.2019 р. позивача звільнено з військової служби, а наказом командира військової частини від 24.01.2020 р. №21 позивача виключено зі списків.
Під час проходження служби та на день звільнення з військової частини НОМЕР_1 позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 р. по 01.03.2018р.
На виконання рішення суду відповідач здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 р. по 01.03.2018р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 по справі №400/9507/21 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
22.06.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду по справі №400/9507/22 перераховано на картковий рахунок позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.0.2016 по 01.03.2018, з урахуванням виплачених сум, в сумі 77935,19 гривень.
Однак, на переконання позивача, відповідач повинен був здійснити виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, в зв'язку з чим 30.06.2023 звернувся із заявою, однак відповіді не отримав.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання відповідача на те, що «грошове забезпечення» та «заробітна плата» є нетотожними поняттями, військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах, а проходять службу та Порядком № 100 від 08.02.1995 не передбачена розрахунок середньомісячного забезпечення військовослужбовцям не приймається судом до уваги, оскільки грошове забезпечення за своїм змістом близьке до заробітної плати. За Законом України «Про оплату праці» це винагорода за виконану роботу. А грошове забезпечення це винагорода за проходження військової служби. Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям не встановлено відповідальність військових частин за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить військовослужбовців у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання військовою частиною своїх обов'язків. Але такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України. Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню, як субсідіарне, у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Позов задовольнити.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати звіт відповідно до ст.382 КАС України в розумінні норм КАС України не є позовною вимогою, а є правом суду зобов'язати або не зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, на якого покладені певні обов'язки, надати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. У суду немає підстав вважати, що рішення суду відповідачем не буде виконуватись.
Правові підстави допустити рішення до негайного виконання відсутні, оскільки ст. 371 КАС України містить вичерпний перелік рішень, до яких рішення зобов'язального характеру (якими є позовні вимоги по даній справі) не відноситься.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 на виконання рішення суду від 18.01.2022 по справі №400/9507/21.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 на виконання рішення суду від 18.01.2022 по справі №400/9507/21.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 21.09.2023