РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 рокусправа № 380/11091/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому п. "г" ст.77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з п. "г" ст.77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, починаючи з 03.02.2023 із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку стажу роботи як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, відповідно до ст.58 ЗУ "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно ст.58 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з 03.02.2023, як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 06.03.1948 по 13.12.1955 на підставі ЗУ "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років".
Ухвалою від 24.05.2023 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій та визнана реабілітованою, що підтверджується відповідним посвідченням від 05.03.2012 № 318/23-Р, згідно з яким позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". 03.02.2023 ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та здійснити перерахунок стажу відповідно до ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, відповідач листом від 05.02.2023 №3686-2731/Т-52/8-1300/23 відмовив позивачці у здійсненні перерахунку. Позивачка вважає, що має право на перерахунок пенсії відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відтак, пенсійний орган протиправно відмовив їй у здійсненні такого перерахунку. Із наведених підстав просить позов задовольнити повністю.
Головне управління ПФУ у Львівській області надіслало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову. Зазначає, що в матеріалах пенсійної справи позивача міститься довідка від 13.02.1991 № 4/4-543 видана Управлінням внутрішніх справ МВС України у Львівській області, де зазначено, що ОСОБА_3 , 1936 року народження, була виселена разом з сім'єю, у 1948 році з конфіскацією майна із села Мала Горожанка, Миколаївського району та згодом на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 реабілітована. Проте рік народження позивачки 1936 рік згідно довідки про виселення не співпадає з даними паспорта де зазначено 1935 рік.
Розмір підвищень до пенсії реабілітованим громадянам та членам їх сімей відповідно до п. «г» ст. статті 77 Закону № 1788, визначався згідне з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету» виходячи з розрахованої величини 19,91 грн. Тобто, розмір підвищень вказаній категорії реабілітованих громадян становив, відповідно, 9,96 грн. і 4,98 грн. на місяць, з 01. 09, 2008 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2008 № 645 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України 13.02.2019 № 92 «Про внесення зміни до п. 4 постанови від 16.07.2008 №645), яка є чинною і неконституційною не визнавалась, - репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54, 40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43, 52 грн. на місяць. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, непередбачені.
Згідно частини 1 статті 28 Закону України № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. Тому, зазначений розмір пенсії за віком не може застосовуватися для обчислення підвищення громадян, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їх сімей, яких було примусово переселено.
Щодо вимоги позивачки здійснити перерахунок стажу її роботи згідно статті 58 Закону № 1788, зазначає, що відповідно до статті 58 Закону № 1788 - громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі. Відтак право на зарахування стажу у потрійному розмірі мають тільки ті репресовані особи, які перебували під вартою, відбували покарання в місцях позбавлення волі, а також перебували на примусовому лікуванні. Саме цей період згідно чинного законодавства України зараховується до стажу у потрійному розмірі. Згідно матеріалів пенсійної справи позивача було виселено разом з родиною на спецпоселення у 1948 році та звільнено у 1955 році, відтак підстави для обчислення його стажу у пільговому розмірі відсутні. Крім цього, в матеріалах пенсійної справи Позивача відсутні документи, які б підтверджували факт його засудження, відбування покарання чи заслання, передбачених статті 6 Закону № 962.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 17.12.1959 актовий запис № 46, ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , та після укладення шлюбу позивачці присвоєне прізвище ОСОБА_6 .
Із архівної довідки від 13.02.1991 № 4/4-543, виданої Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради МВС УРСР, судом встановлено наступне:
«… На підставі виписки із протоколу № 86 Особливої наради при МДБ СРСР від 06.03.1948 була виселена на спецпоселення сім'я в складі: ОСОБА_7 , 1901 р.н., ОСОБА_8 , 1900 р.н., ОСОБА_9 , 1890 р.н., ОСОБА_10 , 1934 р.н., ОСОБА_4 , 1936 р.н., з конфіскацією майна. На підставі ухвали судової колегії Верховного суду УРСР від 10.11.1955 року вищезгадана сімя була звільнена із спецпоселення 13.12.1955 року і по даній справі реабілітована. …».
Відповідно до посвідчення від 05.03.2012 № 318/23-Р ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Відповідно до посвідчення від 05.03.2012 № 318/23-Р та від 10.02.2023 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені Законом України " Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
03 лютого 2023 року позивачка звернулась до відповідача із заявою в якій просила проводити доплату до пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як особі, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована та здійснити перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 06.03.1948 по 13.12.1955 рр.
15 лютого 2022 року позивачка отримала від відповідача лист-відмову № 3686-2731/Т-52/8-1300/23.
Відмова мотивована наступним: «… Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу роботи 33 роки 03 місяці 04 дні (стаж враховано по 31.12.1990), коефіцієнт стажу - 0,33250 та із середньомісячної заробітної плати-4003,97 грн.(6186,32 грн. показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії х 0,64723 за період роботи з 01.01.1985 по 31.12.1989, коефіцієнт заробітку - 0,64723.
Розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2023 становить - 3533,02 грн., а саме: 1331,32 грн. - розмір пенсії за віком (4003,97 грн. х 0,33250), 761,68 грн. - доплата до прожиткового мінімуму (2093 грн.); грн. - доплата 65 річ. до 40 % мінімальної заробітної плати (2680 грн ); 173,07 грн. - доплата за 13 років понаднормового стажу (1331,32 грн. х 13 %); 66,43 грн. - підвищення дітям війни; 43,52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих, 570,00 грн. - компенсаційна виплата 80-ти річним.
Згідно довідки від 13.02.1991 № 4/4-543 виданої Управлінням внутрішніх справ МВС України у Львівській області, ви перебували на спецпоселенні як член сім'ї репресованого та згодом на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 реабілітовані. Враховуючи вищезазначене, підстав для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні як члена сім'ї репресованого та згодом реабілітованого немає…».
Вважаючи відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії такою, що порушує право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону УРСР від 17.04.1991 № 962-XII "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (у редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Статтею 3 № 962-XII у редакції до 05.05.2018 визначено, що реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби
з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
13.03.2018 Законом України № 2325-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" внесені зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі назву, преамбулу і статтю 1 викладено в такій редакції: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Закон України № 2325-VIII набрав чинності 05.05.2018.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 962-XII) реабілітованими визнаються особи:
1) які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;
2) стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених ст. 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;
3) стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;
4) які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 ст. 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;
5) стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених ст. 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частиною першою ст. 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно із п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII у редакції, чинній станом на 05.05.2018 (далі - Закон № 1788-XII) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі (ст. 58 Закону № 1788-XII).
Відповідно до п. 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 № 654, з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова № 654) установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону № 1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що підпункт 2 пункту 4 цієї постанови звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону № 1788-XII.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а, яку суд враховує в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при вирішенні цього спору.
Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654 та пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
За змістом п. 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Суд встановив, що згідно із довідкою від 13.02.1991 № 4/4-543 виданої Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради МВС УРСР ОСОБА_3 , 1936 року народження, була виселена разом з сім'єю, у 1948 році з конфіскацією майна із села Мала Горожанка, Миколаївського району та згодом на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 реабілітована.
Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_3 має право на підвищення пенсії відповідно до п. "г" статті 77 Закону № 1788-XII з дня набрання чинності Законом України № 2325-VIII, тобто з 05.05.2018.
Відтак, суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_3 щодо визнання протиправною відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, суд зазначає, що право на перерахунок пенсії у позивачки виникло з 05.05.2018, після набрання чинності Законом № 2325-VIII, яким знято обмеження з переліку реабілітованих осіб, які, зокрема мають право на підвищення в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно із п. "г" ст. 77 Закону № 1788-XII.
Щодо проведення перерахунку стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII суд зазначає, що з 05.05.2018 діє Закон України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", яким викладено в новій редакції Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 962-XII, у редакції, чинній станом на 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 Закону № 962-XII слідує, що частина перша статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років" із змінами внесеними Законом № 2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.
Відповідно до статті 58 Закону № 1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1-1 Закону № 962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Отже, законодавством передбачено зарахування стажу в потрійному розмірі особі, яка перебувала в засланні, і в подальшому була реабілітована.
Суд встановив, що відповідно до довідки від 13.02.1991 № 4/4-543 виданої Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради МВС УРСР, позивачка з 06.03.1948 до 10.11.1955 (дата прийняття рішення про звільнення із спецпоселення), перебувала у засланні, а тому, ОСОБА_3 має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII, відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно з статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 05.05.2018, зарахувавши до трудового стажу час перебування у засланні з 06.03.1948 до 10.11.1955 у потрійному розмірі на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років".
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене вище, суд повністю задовольняє позовні вимоги.
Розподіл судових витрат суд не здійснює, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку підвищення пенсії на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) здійснити з 05.05.2018 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) пенсії, з урахуванням підвищення пенсії на 50 відсотків згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку стажу роботи за час перебування у засланні з 06.03.1948 до 10.11.1955, як репресованій особі, яку реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) здійснити з 05.05.2018 перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ), зарахувавши до трудового стажу час перебування у засланні з 11.04.1949 до 20.02.1960 у потрійному розмірі на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна