ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2023 р. справа № 300/6078/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 08.08.2023 ВП №71902891
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 08.08.2023 ВП №71902891.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувану постанову про накладення штрафу винесено на підставі актів, згідно яких жодним належним чином не встановлено невиконання боржником рішення суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового розгляду учасники справи повідомлялися судом.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Суд зазначає, що особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ визначені статтею 269 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої, у справах, визначених серед іншого статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні (частина 2 статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, відсутні підстави для відкладення розгляду даної справи.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 цього Кодексу).
Суд, розглянувши справу без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, з'ясувавши обставини справи, встановив наступне.
На виконанні у Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП №71902891 з примусового виконання виконавчого листа №342/872/21, виданого 09.06.2022 Городенківським районним судом Івано-Франківської області про встановлення ОСОБА_2 (стягувач), наступного порядку участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , а саме: що три дні кожного тижня за місцем проживання батька ОСОБА_2 без присутності матері ОСОБА_1 (боржник), або за згодою матері ОСОБА_1 за місцем її проживання без її присутності, попередньо дізнавшись в матері про стан здоров'я дитини; в інші дні, зокрема святкові, за погодженням з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.5).
08.08.2023 головним державним виконавцем Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено акт про те, що при виїзді за місцем проживання боржника ОСОБА_1 встановлено, що двері воріт зачинені, при стуку ніхто не відчиняв, але видно, що в будинку присутні люди, які навмисно зачинили двері і не відчиняли. Зі слів сусідки стало відомо, що в приміщенні була присутня матір ОСОБА_1 та її дитина (а.с.8).
Керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", 08.08.2023 начальником відділу Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято оскаржувану постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн., з обґрунтувань, що рішення Городенківського районного суду не виконано, що підтверджується актом державного виконавця від 08.08.2023 (а.с.6).
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Так, згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
У відповідності до частини 1 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно частини 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина 2 статті 75 Закону).
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.09.2019 в справі №0840/3476/18.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено, 08.08.2023 головним державним виконавцем Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено акт про те, що при виїзді за місцем проживання боржника ОСОБА_1 встановлено, що двері воріт зачинені, при стуку ніхто не відчиняв, але видно, що в будинку присутні люди, які навмисно зачинили двері і не відчиняли. Зі слів сусідки стало відомо, що в приміщенні була присутня матір ОСОБА_1 та її дитина (а.с.8).
Керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", 08.08.2023 начальником відділу Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято оскаржувану постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн., з обґрунтувань, що рішення Городенківського районного суду не виконано, що підтверджується актом державного виконавця від 08.08.2023 (а.с.6).
Заперечуючи факт невиконання судового рішення та спростування обставин, зазначених у акті від 08.08.2023 позивачем надано акт від 08.08.2023 про те, що 08.08.2023 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 об 13:30 год. намагались потрапити до квартири АДРЕСА_1 , однак ніхто не відчинив. При цьому, ОСОБА_1 повідомила, що на виконання рішення суду привезла сина до чоловіка, який проживає в цій квартирі (а.с.9).
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови про накладення штрафу та складеного акту державним виконавцем не надано оцінки причин невиконання рішення суду про встановлення ОСОБА_2 (стягувач), наступного порядку участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , а саме: що три дні кожного тижня за місцем проживання батька ОСОБА_2 без присутності матері ОСОБА_1 (боржник), або за згодою матері ОСОБА_1 за місцем її проживання без її присутності, попередньо дізнавшись в матері про стан здоров'я дитини; в інші дні, зокрема святкові, за погодженням з матір'ю ОСОБА_1 , та не надано оцінки поважності невиконання рішення суду, як і не встановлено його невиконання (а.с.5).
Суд зазначає, що за відсутності переконливих доказів умисного неприбуття позивача за місцем зустрічі, застосування штрафу до позивача є необґрунтованим.
Як наслідок, є необґрунтованим винесення постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання без поважних причин рішення суду, а постанова від 08.08.2023 ВП №71902891 є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин даний позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
В позовній заяві позивач просить винести окрему ухвалу щодо державного виконавця, з приводу чого суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до частини другої вказаної статті у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Положенням частини четвертої цієї ж статті встановлено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням передбачених адміністративним процесуальним законом засобів.
Реалізація такої процесуальної дії як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
В даному випадку суд не вбачає підстав для постановлення судом окремої ухвали.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 08.08.2023 ВП №71902891.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34960967, вул. Шевченка, 69, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78103) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня проголошення судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.