ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2023 р. справа № 300/5169/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
13.12.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову в нарахуванні та виплаті грошової допомоги та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 розміру XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періодів роботи з 08.10.2015 до 12.05.2022 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
19.12.2022 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що в травні 2022 року їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Однак, відповідач не зарахував до вислуги років період її роботи з 08.10.2015, оскільки посада завідувача навчально-виробничої практики Калуського політехнічного фахового коледжу не визначає право на виплату одноразової грошової допомоги і не відповідає Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 909 від 04.11.1993, та протиправно відмовив у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» за № 963 від 14.06.2000 затверджено відповідний перелік, до якого входить посада «завідувач, керівник виробничої (навчальної) практики», а її відсутність у Переліку закладів та установ за № 909 свідчить про неякісне правове регулювання, яке не повинно обмежувати соціальних прав особи. З цих підстав, вважає, що має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» з 01.01.2018 скасовано право на призначення пенсії за вислугу років, зокрема, працівникам закладів освіти, але ті працівники, які на день набуття чинності цього Закону, тобто на 11.10.2017, набули не менше як 26 років 6 місяців спеціального стажу, також можуть скористатися правом виходу на пенсію за вислугу років. Позивачу з 12.04.2021 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стаж, що відноситься до вислуги років, зараховано з 01.09.1986 до 07.10.2015 і становить 29 років 1 місяця 7 днів. Згідно записів трудової книжки позивач з 08.10.2015 до 12.05.2022 працювала на посаді завідувача навчально-виробничої практики в Калуському політехнічному фаховому коледжі, а Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 909 від 04.11.1993, не передбачено зарахування до спеціального стажу періоду роботи на посаді «Завідувач навчально-виробничої практики». Тому період роботи з 08.10.2015 до 12.05.2022 не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій. Право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти за наявності вислуги років до 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців, а згідно наданими документами, станом на 11.10.2017, у позивача відсутній передбачений законом стаж за вислугу років.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.1986 працює в Калуському політехнічному фаховому коледжі (до перенайменування Державний вищий навчальний заклад «Калуський політехнічний коледж») на посаді завідувача навчально-виробничої практики, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідкою Калуського політехнічного фахового коледжу за № 168 від 28.11.2022 .
З 13.05.2022 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03.10.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач, листом за № 4273-4025/Г-02/8-0900/22 від 27.10.2022, повідомив позивача про те, що стаж, який відноситься до вислуги років, зараховано з 01.09.1986 до 07.10.2015 і становить 29 років 1 місяць 7 днів. Період роботи з 08.10.2015 не зарахований до вислуги років, оскільки посада «Завідувач навчально-виробничої практики» не визначає право на виплату одноразової грошової допомоги і не відповідає Переліку № 909, тому відсутні підстави для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Предметом даного адміністративного спору є наявність правомірних підстав для виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періодів роботи з 08.10.2015 до 12.05.2022 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.
Згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України за №1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року за № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права суд зазначає, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії по віку.
Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Як встановив суд, підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є висновки відповідача про те, що період роботи з 08.10.2015 не зарахований до вислуги років, оскільки посада «Завідувач навчально-виробничої практики» не визначає право на виплату одноразової грошової допомоги і не відповідає Переліку № 909.
З приводу відсутності посади «Завідувач навчально-виробничої практики» в переліку посад визначеного Переліком №909, суд зазначає наступне.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України за № 909 від 04.11.1993 до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про вищу освіту» коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу.
Приписами частини другої статті 53 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.
Згідно з частиною третьою статті 55 Закону України «Про вищу освіту» повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти установлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік посад наукових працівників закладу вищої освіти визначається відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Постановою Кабінету Міністрів України за № 963 від 14.06.2000 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, згідно норм якого до посад педагогічних працівників відносяться: завідувач, керівник виробничої (навчальної) практики.
Таким чином, період роботи позивача на посаді «Завідувач навчально-виробничої практики» з 08.10.2015 до 12.05.2022 підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком за № 909.
Як наслідок, з врахуванням зарахованого відповідачем стажу роботи позивача з 01.09.1986 до 07.10.2015 - 29 років 1 місяць 7 днів, а також зарахованого судом до стажу позивача період її роботи з 08.10.2015 до 12.05.2022 - 6 років 7 місяців 5 днів на посаді «Завідувач навчально-виробничої практики», стаж позивача з 01.09.1986 до 12.05.2022 становить - 35 років 8 місяців 12 днів.
За таких обставин, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розміру XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача був наявний пенсійний вік - 60 років, необхідний страховий стаж більше 30 років, позивач вийшла на пенсію за віком саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А також, неотримання нею до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку відповідач протиправно, при призначенні пенсії за віком не виплатив.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача суд вважає, що належним способом захисту її прав, з врахуванням змісту заявлених вимог, є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій та зобов'язання зарахувати до стажу позивача період її роботи в Калуському політехнічному фаховому коледжі на посаді завідувача навчально-виробничої практики з 08.10.2015 до 12.05.2022 та виплатити їй визначену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем адміністративний позов є обґрунтованим, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією за № 0.0.2767511764.1 від 18.12.2022, підтвердила сплату судового збору на суму 992, 40 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення в солідарному порядку на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів сплачений судовий збір в розмірі 992, 40 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) період роботи в Калуському політехнічному фаховому коледжі на посаді завідувача навчально-виробничої практики з 08.10.2015 до 12.05.2022 та виплатити їй визначену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.