ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20 вересня 2023 року Справа № 280/4911/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії- 30 червня 2021 року протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії- 30 червня 2021 року.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що нормами постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету. Вказує, що на виконання пункту 3 Постанови №103 позивачу у період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2021 року щомісяця окремою сумою виплачувалась різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту Постанови №103, та місячним розміром отриманої особою пенсії. Станом на 01 липня 2021 року відкладена виплата проведена в повному обсязі, а отже з порушенням строків виплати. Позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати перерахованої пенсії, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 10 липня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28 липня 2023 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із заявленими позовними вимогами, та зазначає, що питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІI “Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050-ІІI) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року № 159 (далі Порядок №159). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV), статтею 2 Законом № 2050-ІІI компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, у даному випадку - органом Пенсійного фонду, добровільно чи на виконання судового рішення. Отже, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки. Згідно з матеріалами пенсійної справи позивача пенсія з 01 січня 2020 року виплачується у встановленому чинним законодавством розмірі. Сума заборгованості за період з 01 січня 2016 по 30 червня 2021 не нараховувалась. Отже, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно виникнуть у майбутньому, тому викладені в позовній заяві вимоги позивача щодо нарахування та виплати компенсації за період з 01 січня 2016 по 30 червня 2021 року є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ).
У 2018 році позивачу здійснено перерахунок пенсії, починаючи з 01 січня 2016 у відповідності до Закону України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, статей 51, 63 Закону № 2262-ХII, постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2015 року №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, відповідно до вимог Постанови №103.
Внаслідок проведеного перерахунку відповідачем сформовано доплату за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2017 в сумі 28 524,50 грн, яка виплачувалась позивачу в порядку, передбаченому пунктом 3 Постанови №103, а саме:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року - по 594,26 грн;
з 1 січня 2020 року по 30 червня 2021 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розраховано відповідно до абзацу першого цього пункту, та мiсячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми - по 1188,52 грн (у червні 2021 сума виплати склала 1188,54 грн).
Станом на 01 липня 2021 року відкладена виплата ОСОБА_1 проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами.
06 квітня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01 січня 2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Управління листом № 6770-5938/С-02/8-0800/23 від 02 травня 2023 року повідомило, що виплату проведено в порядку, визначеному пунктом 3 Постанови № 103, в подальшому в порядку, визначеному Постановою №1088, а тому правові підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії, перерахованої у відповідності до пункту 3 Постанови №103, позивачу звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом № 2050-ІІІ.
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (Порядок № 159).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацу 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.
Отже, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом № 2262- ХІІ.
Згідно з частинами 1, 2 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, яка набула чинності з 01 березня 2018 року, пунктом 3 якої встановлено: перерахувати з 01 січня 2016 пенсії, призначені згідно із Законом від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Отже, пунктом 3 Постанови № 103 визначено порядок виплати перерахованих пенсій, яким, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Слід зазначити, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2019 року у справі № 826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року) пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року визнано протиправним та скасовано, отже, з 19 листопада 2019 року вказані положення втратили чинність.
Разом із тим, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24 грудня 2019 року № 1088 “Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян”, яка набрала чинності із 01 січня 2020 року, частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Отже, Постановою №1088 фактично відновлено поетапний порядок виплати перерахованої з 01 січня 2016 суми пенсії колишнім працівникам міліції, який був передбачений пунктом 3 Постанови №103.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2020 року у справі №640/620/20 (набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020) частину 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 “Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян” визнано протиправною та нечинною.
Разом із тим, постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/620/20 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 скасовано, і ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, частина 2 пункту 1 Постанови №1088 не втрачала чинності та підлягала застосуванню Управлінням.
Суд зауважує, що як пунктом 3 Постанови №103, так і частиною 2 пункту 1 Постанови №1088 не встановлено кінцевих строків виплати перерахованої пенсії за період 2016-2017 роки, що унеможливлює порушення строків виплати таких доходів відповідачем в контексті статті 2 Закону № 2050-ІІI.
Зокрема, суд вважає, що вимоги позивача про порушення строків виплати йому пенсії (доходу), що триває із 01 січня 2016, є безпідставними з огляду на те, що підстави для проведення перерахунку пенсії позивача виникли лише у березні 2018 року з набранням чинності Постановою №103. Хоча цей перерахунок і проведено за минулий час (за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2017), однак нормативна підстава його проведення виникла у березні 2018 року, тому не можливо стверджувати про неправомірну поведінку органу Пенсійного фонду щодо невиплати у 2016 - 2017 роках перерахованої пенсії.
Суд також зазначає, що саме норми пункту 3 Постанови №103 та частини 2 пункту 1 Постанови №1088 передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01 січня 2016 по 31 грудня 2017 суми пенсії, отже відповідний порядок унормований чинним законодавством.
Таким чином, суд вважає, що Управління в межах спірних правовідносин діяло правомірно, з дотриманням порядку виплати перерахованої пенсії, встановленого чинним законодавством, а тому відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №461/1390/16-а, оскільки така прийнята Верховним Судом за інших фактичних обставин справи у правовідносинах, які стосувались порушення органом Пенсійного фонду строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення суду, у той час як у спірних правовідносинах перерахунок пенсії здійснено на виконання вимог Постанови №103 за минулий період в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 20 вересня 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов