ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2023 року м. Ужгород№ 260/5694/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.
при секретарі Пшевлоцька К.І.
позивача: ОСОБА_1 , представник - Бойко Б.Б.,
відповідача: Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, представник - Радь О.І.,
третьої особи: Департамент захисту національної державності Служби безпеки України, представник - Семенов О.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, третя особа - Департамент захисту національної державності Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 11 вересня 2023 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області третя особа - Департамент захисту національної державності Служби безпеки України, яким просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДМС у Закарпатській області від 30 листопада 2022 року за №7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. Пакистану ОСОБА_2 , виданий 26 червня 2014 року та визнання недійсною і вилучення посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_1 від 11.08.2014 року.
Позовна заява мотивована тим, що в серпня 2014 року гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідку на постійне проживання на території України № НОМЕР_1 (підстава видачі посвідки підпункт 03/01, у зв'язку з укладенням шлюбу з громадянкою України).
Місце проживання ОСОБА_4 на території України: АДРЕСА_1 .
Позивач одружений на громадянці України ОСОБА_5 та є батьком спільних дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є громадянами України, що доводиться відповідними довідками ГУ ДМС України в Закарпатській області;
З 2018 року ОСОБА_1 зареєстрований приватним підприємцем та займається роздрібною торгівлею взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах.
В листопаді 2022р. до Головного управління ДМС у Закарпатській області надійшло подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 01.11.2022 № 5/1/1 - 9343, про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину ОСОБА_3 .
За результатами розгляду якого 30 листопада 2022 року було прийнято рішення №7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Пакистану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню.
Представник позивача зазначає, що жодних дій які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну та виданої на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання - ОСОБА_1 не вчиняв. До кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
Просить скасувати рішення ГУ ДМС у Закарпатській області від 30.11.2022р. №7
У судовому засіданні представник позивача підтримав висунуті позовні вимоги та просив суд їх задовільнити.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що в листопаді 2022 року до Головного управління ДМС України в Закарпатській області надійшло подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 01.11.2022 № 5/1/1-9343, про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Пакистану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування підстав для скасування дозволу на імміграцію у вказаному поданні зокрема зазначено, що:
«За наявними даними, ОСОБА_1 причетний до організації незаконної легалізації в Україні іноземців, які прибули на територію нашої держави каналом міжнародного студентського обміну з метою навчання у закладах вищої освіти (далі - ЗВО), надає через свої невстановлені зв'язки (в тому числі представників ЗВО, органів державної влади та місцевого самоврядування України) іноземним студентам, відрахованим із ЗВО, сприяння у незаконному перетині державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України до країн Західної Європи.
У разі затримання зазначених іноземців військовослужбовцями ДПС України під час спроби перетину державного кордону України ОСОБА_1 залучався до процесуальних дій стосовно них у якості перекладача. Однак під час розмов з нелегальними мігрантами інструктує їх як уникати від надання показів, таким чином унеможливлює збирання доказів під час розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст.332 («Незаконне переправлення осіб через державний кордон України») КК України.
Разом з тим, вказаний іноземець після повномасштабного вторгнення рф на територію України розпочав співпрацю з ЗВО країни - агресора та окупованої АР Крим з приводу влаштування на навчання в них вихідців з Пакистану.
За наявною інформацією, зазначені іноземці після приїзду на територію рф залучаються спецслужбами держави - агресора до проведення протиправних дій на шкоду національній безпеці України»
Інформація викладена у подані Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 01.11.2022 № 5/1/1- 9343 є підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 3 та 4 ч. 1 ст.12 Закону України «Про імміграцію».
Представник відповідача заперечив, щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.
Представником третьої особи - Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України до суду були подані письмові пояснення, щодо предмету спору, відповідно до яких зазначили, що із урахуванням отриманої СБУ у встановленому законодавством порядку інформації щодо проведення ОСОБА_9 діяльності, яка суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, керуючись вимогами Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про національну безпеку України», Закону України «Про Службу безпеки України», Указу Президента України № 392/2020 від 14.09.2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.09.2020 «Про Стратегію національної безпеки України», Порядку №321, Службою безпеки України як державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, прийнято рішення про надсилання до ГУ ДМС України в Закарпатській області подання від 01.11.2022 за № 5/1/1-9343 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_3 .
Представник третьої особи зазначає, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави є суверенним правом Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права посиланнями на інтереси держави, вважаємо, що Служба безпеки України, приймаючи рішення про надсилання листа від 01.11.2022 за № 5/1/1-9343 щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_3 діяла на підставі, в межах компетенції та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Вищенаведене кореспондується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 29.07.2021 у справі № 320/8499/20.
При цьому Верховний Суд також зробив висновок щодо відсутності попередніх фактів порушень законодавства та притягнення особи до кримінальної відповідальності (наявність кримінальних проваджень), про що наголошує позивач ОСОБА_1 у своїй заяві.
У судовому засіданні представник третьої особи заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у такому.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Громадянин Пакистану ОСОБА_1 проживає в Україні року та був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 11.08.2014 року.
У 2008 році отримав реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Місце проживання позивача на території України: АДРЕСА_1 .
17 жовтня 2009 року позивач одружився на громадянці України ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Позивач є батьком спільних дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Син позивача ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 є громадянами України, що підтверджується довідками ГУ ДМС України у Закарпатській області №219 від 08.07.2013 року та №3943 від 24.07.2012 року.
08 листопада 2022 року до Головного управління ДМС України в Закарпатській області надійшло подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 01.11.2022 № 5/1/1-9343, про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Пакистану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 За результатами розгляду 30 листопада 2022 року прийнято рішення №7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Пакистану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню.
Повідомлення аргументовано тим, що у ході здійснення контррозвідувальних заходів у рамках контррозвідувальної справи №68, заведеної відповідно до ст.6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», у поле зору Департаменту захисту національної державності СБ України, як особа яка становить загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, здоров'ю, правам і законним інтересам громадян та інших осіб, що проживають в Україні потрапив громадянин Пакистану ОСОБА_1 .
За наявними даними, позивач причетний до організації незаконної легалізації в Україні іноземців, які прибули на територію нашої держави каналом міжнародного студентського обміну з метою навчання у закладах вищої освіти, надає через свої невстановлені зв'язки (в тому числі представників ЗВО, органів державної влади та місцевого самоврядування України) іноземним студентам, відрахованим з ЗВО, сприяння у незаконному перетині державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України до країн Західної Європи. У разі затримання зазначених іноземців військовослужбовцями ДПС України під час спроби перетину державного кордону України ОСОБА_1 залучається до процесуальних дій стосовно них у якості перекладача. Під час розмов з нелегальними мігрантами інструктує їх як уникати від надання показів, таким чином унеможливлює збирання доказів під час розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 332 КК України (Незаконне переправлення осіб через державний кордон України).
Разом з тим, вказаний іноземець після повномасштабного вторгнення рф на територію України розпочав співпрацю з ЗВО країни - агресора та окупованої АР Крим з приводу влаштування на навчання в них вихідців з Пакистану. За наявною інформацією, зазначені іноземці після приїзду на територію рф залучаються спецслужбами держави - агресора до проведення протиправних дій на шкоду національній безпеці України.
30 листопада 2022 року ГУ ДМС України в Закарпатській області на підставі п.3, 4 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» виносить Рішення про скасування дозволу на імміграцію в України, яким скасовує дозвіл на імміграцію в Україну виданий ОСОБА_2 26 червня 2014 року та посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 11.08.2014 року.
Не погоджуючись із такими діями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий режим воєнного стану введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», строк якого неодноразово продовжувався Указами Президента України та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається із ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пунктом шостим ч.1 ст.8 Закону №389-VIII передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п.2 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.30-34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Положеннями ч.1 ст.4 Закону №3773-VI визначають, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року №2491-III (далі - Закон №2491-III) імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Відповідно до приписів статті 12 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Підпунктом 4 п.63, п.64-66 Порядку №322 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
З матеріалів справи встановлено, що Головним Управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання позивача на підставі п.3,4 ч.1 ст.12 Закону №2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України).
Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч.1 ст.1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII):
- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Відповідно до ч. 2 ст.12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Служба безпеки України, Державна міграційна служба України.
Згідно із ч.1 ст.19 Закону №2469-VIII Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина:
1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України;
2) боротьбу з тероризмом;
3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури;
4) охорону державної таємниці.
Приписами ч.1 ст.5 та п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26 грудня 2002 року №374-IV обумовлено, що Служба безпеки України є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, підставами для проведення якої є виконання визначених законом завдань, зокрема, щодо контррозвідувального захисту органів державної влади, правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної таємниці.
Відповідно до п.13 ст.24 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 № 2229-XII Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
Судом встановлено, що питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано поданням Департаменту захисту національної державності СБУ від 01.11.2022 року № 5/1/1-9343, яке надіслано ГУДМС України в Закарпатській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.
Так, у згаданому поданні, щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу зазначено, що у ході здійснення контррозвідувальних заходів у рамках контррозвідувальної справи №68, заведеної відповідно до ст.6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», у поле зору Департаменту захисту національної державності СБ України, як особа яка становить загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, здоров'ю, правам і законним інтересам громадян та інших осіб, що проживають в Україні потрапив громадянин Пакистану ОСОБА_1 . За наявними даними, позивач причетний до організації незаконної легалізації в Україні іноземців, які прибули на територію нашої держави каналом міжнародного студентського обміну з метою навчання у закладах вищої освіти, надає через свої невстановлені зв'язки (в тому числі представників ЗВО, органів державної влади та місцевого самоврядування України) іноземним студентам, відрахованим з ЗВО, сприяння у незаконному перетині державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України до країн Західної Європи. У разі затримання зазначених іноземців військовослужбовцями ДПС України під час спроби перетину державного кордону України ОСОБА_1 залучається до процесуальних дій стосовно них у якості перекладача. Під час розмов з нелегальними мігрантами інструктує їх як уникати від надання показів, таким чином унеможливлює збирання доказів під час розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 332 КК України (Незаконне переправлення осіб через державний кордон України).
Згідно цього ж подання, позивач після повномасштабного вторгнення рф на територію України розпочав співпрацю з ЗВО країни - агресора та окупованої АР Крим з приводу влаштування на навчання в них вихідців із Пакістану. Зазначені іноземці після приїзду на територію рф залучаються спецслужбами держави агресора до проведення протиправних дій на шкоду національній безпеці України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено у Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (надалі - Порядок № 1983).
Так, пунктом 21 Порядку № 1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію. Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Тобто, Порядок № 1983 визначає, що запрошення для надання пояснень іммігрантів здійснюється тільки у разі необхідності такої.
Статтею 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26.12.2002 № 374-IV визначено, що підставами для проведення контррозвідувальної діяльності є: 1) наявність достатньої інформації, що потребує перевірки за допомогою спеціальних форм, методів і засобів, про: здійснення розвідувальної діяльності проти України спеціальними службами іноземних держав, а також організаціями, окремими групами і особами; посягання на державний суверенітет, конституційний лад і територіальну цілісність України; терористичні посягання чи терористичну діяльність, кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; 2) виконання визначених законом завдань щодо: контррозвідувального забезпечення економічного, інформаційного, науково-технічного потенціалу, оборонно-промислового і транспортного комплексів та їх об'єктів, національної системи зв'язку, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, військово-технічного співробітництва, дотримання міжнародних режимів нерозповсюдження; контррозвідувального забезпечення закордонних дипломатичних установ України, безпеки співробітників цих установ та членів їх сімей у державі перебування, відряджених за кордон громадян України, які обізнані у відомостях, що становлять державну таємницю, а також охорони державної таємниці в цих установах; контррозвідувального захисту органів державної влади, правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної таємниці; захисту посольств і представництв іноземних держав в Україні та їх співробітників від терористичних посягань; вивчення і перевірки осіб, які оформлюються для допуску до державної таємниці, до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках чи залучених до конфіденційного співробітництва; забезпечення власної безпеки, у тому числі співробітників органів та підрозділів, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, членів їх сімей та осіб, які допомагають і сприяють у здійсненні контррозвідувальної діяльності; інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (щодо загроз державній безпеці України); 3) потреба виявлення технічними засобами і припинення роботи радіоелектронних та інших пристроїв, функціонування яких створює загрози державній безпеці України чи передумови до витоку інформації з обмеженим доступом, а також радіовипромінювань радіоелектронних засобів, що використовуються у протиправних цілях.
Підставами для проведення контррозвідувальних заходів підрозділами забезпечення внутрішньої і власної безпеки Державної прикордонної служби України та Управлінням державної охорони України є виконання визначених законом завдань щодо забезпечення охорони (захисту) державного кордону України, посадових осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, а для розвідувальних органів України також випадки, зазначені в частині другій статті 17 Закону України "Про розвідку".
Інформація про підстави, зазначені у цій статті, може міститися у заявах і повідомленнях громадян, осіб, залучених до конфіденційного співробітництва, посадових та службових осіб, громадських організацій, медіа; у матеріалах органів досудового розслідування та суду; у запитах, інформаціях та матеріалах спеціальних служб і правоохоронних органів іноземних держав, міжнародних установ і організацій; матеріалах правоохоронних органів та інших органів державної влади України щодо загроз державній безпеці України, матеріалах Служби безпеки України щодо організації, здійснення, форм і методів терористичної, розвідувальної та іншої діяльності на шкоду державній безпеці України; у запитах визначених Кабінетом Міністрів України повноважних державних органів, установ та організацій щодо надання допуску особам до державної таємниці і роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.
Служба безпеки України, як державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, наділена компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, окрім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їхньому виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 826/9102/18.
Суд звертає увагу, що подання Департаменту захисту національної державності підготовлено відповідною службою в межах компетенції, визначеної Законів України "Про Службу безпеки України", «Про контррозвідувальну діяльність», в ході оперативної службової діяльності.
При цьому, СБУ як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
Отже, встановлення у діяльності позивача дій, які становлять загрозу національній безпеці Держави тощо, належить до компетенції цього органу із застосуванням відповідних оперативних заходів, а тому у відповідача відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності встановлених обставин.
За період перебування на території України ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності:
- 13.02.2020 Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області за ч.1 ст.122 КУпАП "Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонений сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху";
- 29.08.2021 Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області за ч.1 ст.126 КУпАП "Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами".
Згідно поданих третьою особою документів є підстави вважати, що перебування згаданого іноземця на території України становить загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, здоров'ю, правам і законним інтересам громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
А Відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв у спосіб визначений законодавством та в межах наявних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами ч.2ст.77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області №7 від 30 листопада 2022р. про скасування дозволу на іміграцію гр.Пакистану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виданого 26 червня 2014р. і визнання недійсною та вилучення посвідки на постійне місце проживання серія НОМЕР_1 від 11 серпня 2014р. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк