ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2023 року Справа № 160/12403/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд.52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» (вул. Електрозаводська, буд.34, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50106, код ЄДРПОУ 38515997) про стягнення адміністративно-господарських санкцій
УСТАНОВИВ:
06 червня 2023 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 289 663,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв'язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 289 663,19 грн.
Ухвалою від 12 червня 2023 року суд відкрив провадження в адміністративній справі, справу №160/12403/23 призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
28.08.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що як вбачається з позовної заяви середньооблікова кількість працівників на підприємстві протягом 2022 року становила 260 осіб., проте, на думку Відповідача для правильного обрахунку квоти для працевлаштування інвалідів від вказаної кількості мають бути вираховані робочі місця зі шкідливими умовами праці, на яких встановлено обмеження по працевлаштуванню вказаної категорії працівників.
Зі зведеного штатного розкладу видно, що ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД» станом на 01.12.2022р. середньооблікова кількість робочих місць зі шкідливими умовами праці протягом 2022 року нараховувала -104 особи.
Таким чином, відповідач вважає, що норматив для працевлаштування інвалідів має розраховуватися саме із кількості 156 осіб, таким чином квота для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідача на 2022 рік становила 4 особи.
Враховуючи, що відповідач у вказаний період перебував в трудових взаємовідносинах з 8 інвалідами, що підтверджується обставинами зазначеними позивачем у позовній заяві, таким чином вимоги законодавства щодо забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році були забезпечені відповідачем в повному обсязі.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Позивач склав розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Товариством з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод».
Відповідно до вказаного розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 8 осіб; норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю - 10 осіб.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 289 663,19 грн.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно із ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» є потенційно небезпечним об'єктом, що підтверджується паспортом потенційно небезпечного об'єкта від 19.03.2019 року.
Зі зведеного штатного розкладу станом на 01.01.2022 року кількість працівників на підприємстві становить 266 осіб, копія якого наявні в матеріалах справи.
Позивач зазначає, що середньооблікова кількість робочих місць зі шкідливими умовами праці протягом 2022 року становить 104 особи, які через професійний ризик виробництва за основним видом економічної діяльності та особливості стану здоров'я інвалідів, відповідач має значне обмеження у виділенні та створенні робочих місць для інвалідів без загроз їх здоров'ю та безпеці праці інших осіб.
Таким чином, норматив для працевлаштування інвалідів має розраховуватись з кількості 156 осіб , а тому квота відповідача для працевлаштування осіб з інвалідністю на 2022 рік становила 4 особи.
З матеріалів справи видно та зазначається позивачем у позовній заяві середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у відповідача склала 8 осіб, що є достатнім для забезпечення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
У статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
З аналізу Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» видно, що адміністративно-господарські санкції сплачуються за невиконання нормативу зайнятості робочих місць для осіб з інвалідністю.
З урахуванням вищенаведеного, відповідач забезпечив робоче місце особами з інвалідністю, а тому за наслідками розгляду справи не підтверджено невиконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю.
Суд зазначає, що неподання чи несвоєчасне подання звітності з відображенням показників працюючих інвалідів не є підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю.
У випадку подання звіту з недостовірною інформацією у відповідності до п. 9 Порядку контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»», вказане є підставою для проведення позапланової перевірки підприємства.
Підсумовуючи викладене, судом встановлено працевлаштування в 2022 році в Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, а тому адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю в даному випадку не застосовуються.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведене вище доводить необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд.52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» (вул. Електрозаводська, буд.34, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50106, код ЄДРПОУ 38515997) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку із перебуванням судді Ніколайчук С.В. у відпустці з 15.08.2023 року по 25.08.2023 року розгляд справи здійснено 28.08.2023 року, а повний текст рішення суду складено 21.09.2023 року.
Суддя С.В. Ніколайчук