ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року Справа № 160/3472/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за №045550018303 від 8 лютого 2023 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 31 січня 2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах і призначити позивачу таку пенсію з дати звернення - 31 січня 2023 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31.03.2023 ОСОБА_1 (позивач) звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Рішенням від 08.02.2023 №045550018303, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач-1), позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність у позивача пільгового стажу. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому й звернувся з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/3472/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим ст.ст.160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 27.02.2023 була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
07.03.2023 до суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви, з якої убачається, що позивачем недоліки позовної заяви були виправлені.
Ухвалою суду від 13.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
04.04.2023 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач-2 заперечує проти позовних вимог. В обгрунтування відзиву відповідач-1 зазначає, що позивачу правомірно було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки у позивача відсутній пільговий стаж, наявність якого відповідно до п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необхідною умовою для призначення пенсії за Списком №1.
12.04.2023 через систему «Електронний суд» відзив подав відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач-2 зазначає, що органами пенсійного фонду було прийняте законне та вмотивоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 через відсутність у позивача пільгового стажу. Відповідач-2 указує, що оскільки спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яка прийнята у формі рішення від 08.02.2023, складеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідно, повторний розгляд заяви позивача від 31.01.2023 повинен здійснити той суб'єкт владних повноважень, яким було прийнято оскаржуване рішення. Крім цього, відповідач-2 зазначає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів для призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Ухвалою суду від 13.03.2023 витребувано у відповідачів належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача. Витребувані судом документи були надані відповідачем-2 разом з відзивом на позовну заяву.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
31.03.2023 ОСОБА_1 (позивач) звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням від 08.02.2023 №045550018303, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач-1), позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
У рішенні органи пенсійного фонду зазначили таке.
Пунктом 1 статті 114 Закону передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 2 цієї статті, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами, праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Вік заявника 57 років 10 місяців 5 днів.
Страховий стаж особи становить 40 років 9 місяців 23 дні.
Пільговий стаж особи за Списком № 1 відсутній.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
До пільгового стажу роботи за Списком №1 не можливо зарахувати період роботи з 22.04.1991 по 11.09.1995 згідно уточнюючої довідки від 08.10.2014 №101/349 виданої ДП «Макіїввугілля» ВП «Шахта імені В.М.Бажанова», оскільки підприємство/організація знаходиться на непідконтрольній території України.
Згідно розпорядження КМУ від 07.11.2014 №1085-р м. Донецьк, Макіївка, належать до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не виконують свої повноваження.
Відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014 №595 та розпорядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 на непідконтрольній українській владі території органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Крім того, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 05.04.2014 №1207-УІІ визначено особливість діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,- установ і організацій на тимчасово окупованій території. Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-які документи, видані органами та/або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсними і не створюють правових наслідків.
Додатковий коментар: відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.
Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, вважає його протиправним, тому й звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається:
- працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV).
Таким чином, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у особи має бути не менше 25 років страхового стажу (для чоловіків), не менше 10 років стажу (для чоловіків) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (зайнятість повний робочий день), затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, та особа має досягти віку 50 років.
Суд зазначає, що згідно з паспортом ОСОБА_1 , позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже на момент звернення за призначенням пенсії (31.03.2023) позивач досяг віку 57 років, який є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.
Так, трудова книжка ОСОБА_1 , Серія НОМЕР_1 , містить, серед інших, наступні записи про роботу позивача (мовою трудової книжки).
До поступления на шахту имени А.Ф.Засядько трудового стажа не имеет.
Шахта имени А.Ф. Засядько
1) 10.05.1983 принят подземным горнорабочим ІІІ разряда с полным рабочим днем в шахте;
2) 20.07.1983 уволен по ст.38 КЗОТ УССР, собственное желание;
Шахтоуправление Куйбышевское
3) 13.09.1983 принят учеником подземного горнорабочего по ремонту горных выработок с полным рабочим днем в шахте, на время производственной практики;
4) 20.12.1983 уволен в связи с окончанием производственной практики;
Ордена Трудового Красного Знамени шахта имени В.И.Ленина Советского производственного обьединения по добыче угля «Советскуголь» №1
5) 26.03.1984 Принят учеником электрослесаря подземного 3-го разряда;
6) 29.04.1984 уволен по ст.38 КЗоТ УССР с окончанием практики;
7) 01.07.1984 - 20.05.1986 Служба в рядах Советской армии;
Шахтоуправление «Куйбышевское»
8) 25.07.1986 принят горным мастером на УШТ-3 с полным рабочим днем в шахте;
9) 20.01.1987 переведен подземным электрослесарем третьего разряда УШТ с полным рабочим днем в шахте;
10) 07.04.1991 уволен по п.5 ст.36 КЗОТ УССР по переводу на шахту «Бажанова»;
Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» шахта ім. В.М. Бажанова
11) 22.04.1991 принят электрослесарем подземным четвертого разряда с полным рабочим днем в шахте на участок по добыче угля, по переводу;
12) 01.06.1993 переведен электрослесарем подземным пятого разряда с полным рабочим днем в шахте на участок по добыче угля;
13) 11.09.1995 уволен по собственному желанию, ст.38 КЗОТ Украины.
Позивач уважає, що вказані вище у трудовій книжці періоди його роботи за професіями гірник, електрослюсар підземний та гірничий майстер мають бути зараховані до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Також позивач указує на те, що служба в лавах Радянської Армії також має бути зарахована до його пільгового стажу за Списком №1.
В оскаржуваному ж рішенні було вказано, що у позивача такий стаж відсутній.
Суд зазначає, що з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Так, у період з 22.08.1956 по 25.01.1991 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
У період з 26.01.1991 по 10.03.1994 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.
З 11.03.1994 по 16.01.2003 вже діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Вказані списки діяли в зазначені вище періоди роботи позивача.
Так, Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, містить розділ І «Горные работы» підрозділ 1 «Подземные работы» - все рабочие, инженерно-технические работники и служащие, занятые полный рабочий день на подземных работах по добыче угля, руды, сланца, нефти, озокерита, газа, графита, асбеста, соли, слюды и других рудных и нерудных ископаемых, в геологоразведке, на дренажных шахтах, на строительстве шахт, рудников и других подземных сооружений, а также все работники, занятые полный рабочий день под землей на обслуживании указанных выше рабочих и служащих (медперсонал подземных (здравпунктов, работники подземной телефонной связи и т. д.).
Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року, містить розділ І «Горные работы» - 10100000 Добыча полезных ископаемых. Геологоразведочные работы. Строительство, реконструкция, техническое перевооружение и капитальный ремонт шахт, рудников, приисков, метрополитенов, подземных каналов, тоннелей и других подземных сооружений - 10101000 1. Подземные работы в шахтах, рудниках и на приисках по добыче полезных ископаемых; в геологоразведке; на дренажных шахтах; на строительстве шахт, рудников, приисков - 1010100а а) Все рабочие, занятые полный рабочий день на подземных работах.
Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, містить розділ 10100000 I. «Гірничі роботи» - 10101000 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень - 1010100а а) Всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Отже, всі робітники зайняті повний робочий день на підземних роботах виконують роботи, віднесені до виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1).
Як зазначено вище, трудова книжка позивача містить записи про роботу позивача за професією гірник, електрослюсар підземний та гірничий майстер з повним робочим днем в шахті у період з 10.05.1983 по 20.07.1983, з 13.09.1983 по 20.12.1983, з 26.03.1984 по 29.04.1984, з 25.07.1986 по 07.04.1991, з 22.04.1991 по 11.09.1995.
Таким чином, трудовою книжкою позивача підтверджені періоди його роботи з 10.05.1983 по 20.07.1983, з 13.09.1983 по 20.12.1983, з 26.03.1984 по 29.04.1984, з 25.07.1986 по 07.04.1991, з 22.04.1991 по 11.09.1995, які дають йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
В оскаржуваному ж у цій справі рішенні органи пенсійного фонду не звернули увагу на те, що періоди роботи позивача з 10.05.1983 по 20.07.1983, з 13.09.1983 по 20.12.1983, з 26.03.1984 по 29.04.1984, з 25.07.1986 по 07.04.1991 дають йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, не дивлячись на те, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Поряд з цим, в оскаржуваному у цій справі рішенні органи пенсійного фонду вказали, що до пільгового стажу роботи за Списком №1 не можливо зарахувати період роботи з 22.04.1991 по 11.09.1995 згідно уточнюючої довідки від 08.10.2014 №101/349 виданої ДП «Макіїввугілля» ВП «Шахта імені В.М.Бажанова», оскільки підприємство/організація знаходиться на непідконтрольній території України.
Суд зазначає, що 08.10.1014 Відокремленим підрозділом «Шахта імені В.М.Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» ОСОБА_1 була видана довідка №101/349 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (копія надана до матеріалів справи).
У довідці зазначено про те (мовою довідки), що ОСОБА_1 працював повний робочий день в ОП «Шахта имени В.М.Бажанова» ГП «Макеевуголь» і за період з 22.04.1991г Пр.№266к от 22.04.1991 г. по 11.09.1995 г. Пр №705к от 11.09.1995г виконувала підземні роботи на дільниці по добыче угля с полным рабочим днем на подземных работах за професією, посадою электрослесарь подземный, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1а код КП 1010100 а, підстава Постановление Кабинета Министров Украины №162 от 11.03.1994, за період з 22.04.1991 по 11.09.1995 04 роки 04 місяці 20 днів, підстава для видачі: особиста картка форми П-2 за 32332, особові рахунки, табель спуск-виїзд, накази по підприємству, додаткові відомості: атестація робочого місця за професією: Пр. №21 от 16.01.1995г.
Надана довідка кореспондується з даними, що є в трудовій книжці позивача щодо періоду роботи з 22.04.1991 по 11.09.1995, та містить уточнюючі відомості про зазначений період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані довідки, тобто довідка складена відповідно до пункту 20 Порядку №637.
Крім цього, суд зазначає, що у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречини» (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Таким чином, суд уважає за можливе застосовування відповідачами названих загальних принципів («Намібійські винятки»), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
При цьому суд зазначає, що визнання відповідачем у цьому конкретному випадку, для захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, зазначеної вище довідки, виданої на тимчасово окупованій території, жодним чином не легітимізує окупаційну владу.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в цьому випадку позивач не може бути позбавлений права на зарахування періодів роботи до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку зі знаходженням органу (підприємства), який видав спірні довідки, на тимчасово окупованій території, непідконтрольній українській владі.
Крім цього, відповідно до пункту 3 Порядку №383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Водночас, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі №376/1528/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 з 10.05.1983 по 20.07.1983, з 13.09.1983 по 20.12.1983, з 26.03.1984 по 29.04.1984, з 25.07.1986 по 07.04.1991, з 22.04.1991 по 11.09.1995 мають бути зараховані до його стажу, як такі, що дають йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Згідно з пунктом 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до положень пункту 16 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Обчислення пільгового стажу за законодавством, що діяло раніше, проводилося відповідно до пунктів 108-120 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.
Зокрема пунктом 109 зазначеного Положення передбачено, що до стажу роботи, серед іншого, зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР (пункт «к»).
Пунктом 109 зазначеного Положення також передбачено, що при призначенні пенсії на пільгових умовах зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР та перебування в партизанських загонах, служба у військах та органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, комітету державної безпеки, міністерства охорони громадського порядку, Міністерства внутрішніх справ, служба в органах міліції. Періоди вказаної служби прирівнюються за вибором особи або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи яка слідувала за закінченням цього періоду.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16 Положення), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16 Положення) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», прирівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала цьому періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Правова позиція з цього питання зазначена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 211/2626/17, від 23.04.2019 у справі № 233/247/16-а, від 20.10.2021 у справі № 2-а-22/11, від 17.11.2021 у справі № 242/5636/16-а.
З огляду на викладене, а також ураховуючи те, що позивач після служби в армії (з 01.07.1984 по 20.05.1986), починаючи з 25.07.1986 працював за професією гірничий майстер з повним робочим днем в шахті, яка віднесена до Списку №1, суд дійшов висновку, що період служби в армії з 01.07.1984 по 20.05.1986 має бути зарахований до стажу роботи позивача, як такий, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Окремо суд зауважує, що згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Також, відповідно до розрахунку стажу позивача (Форма РС-право), страховий стаж позивача з урахуванням перетину періодів становить 40 років 09 місяців 23 дні.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Водночас, суд зауважує, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.3 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного видно, що на цей час органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на викладене, суд зазначає про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з дати звернення - 31 січня 2023 року.
Поряд з цим, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 січня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Суд зазначає, що наведений вище спосіб захисту зобов'язального характеру буде сприяти позивачу в ефективному виконанні судового рішення саме за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню частково.
За подачу позову у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені норми процесуального закону, часткове задоволення позовних вимог, а також те, що права позивача на пенсійні виплати були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням про відмову у призначенні пенсії, яке судом скасовано, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судового збору у розмірі 715,73 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 257 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд.7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08 лютого 2023 року №045550018303, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 31 січня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд.7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн 73 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд.7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н.В. Кучугурна