УХВАЛА
21 вересня 2023 р.Справа №352зп-23/160/23796/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №26ДПС/ТД-ФС від 27.06.2023р., -
УСТАНОВИВ:
18.09.2023р. через систему "Електронний суд" Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці та просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відповідача №26ДПС/ТД-ФС від 27.06.2023р.
Одночасно із позовом представник позивача подала заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:
- зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №26ДПС/ТД-ФС від 27.06.2023 року до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування наведеної заяви представник позивача посилаючись на те, що 25.08.2023р. державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Васильєвим С.О. було відкрито виконавче провадження № 72623272 по примусовому виконанню оскаржуваної постанови відповідача №26ДПС/ТД-ФС від 27.06.2023 року, в рамках якого державним виконавцем також прийнято постанови про розмір витрат провадження у розмірі 269 грн., про стягнення виконавчого збору на суму 6700 грн., про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення всього на суму 73969,00 грн., при цьому, законодавством не передбачено зупинення строку пред'явлення постанови до примусового виконання у випадку її оскарження в судовому порядку. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає положенням ст.150 КАС України щодо умови застосування заходів забезпечення позову та правовій позиції суду касаційної інстанції з цих питань, оскільки стягнення штрафу унеможливить його повернення у випадку скасування виконавчого документу без подання позову про відшкодування шкоди. За викладеного, представник позивача просить вжити заходів забезпечення позову.
Дану заяву про забезпечення позову було зареєстровано відділом з організаційного забезпечення суду 21.09.2023р. та передано на розгляд судді Конєвій С.О. 21.09.2023р.
Розглянувши вищенаведену заяву представника позивача про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суд приходить до висновку про наявність достатніх обґрунтованих правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За приписами п.5 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з вимогами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, в якій суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
При цьому, також, відповідно до п.17 а.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, як вбачається зі змісту доданих до заяви копій постанов Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 25.08.2023р. у ВП №72623272 вбачається, що за ними було відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №26ДПС/ТД-ФС від 27.06.2023 року, яка оскаржується позивачем у судовому порядку, а також і накладено арешт на грошові кошти боржника - позивача, тому за викладених обставин, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася та зазначені обставини є достатніми підставами для забезпечення даного позову згідно до п.1 ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, судом приймається до уваги і те, що ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження позивачем оспорюваної постанови у судовому порядку, а тому зупинення стягнення за оспорюваною постановою (виконавчим докуменом) можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, та те, що відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови, яку позивач оспорює в судовому порядку, та накладення арешту на кошти позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, відсутність у Законі України “Про виконавче провадження” механізму зупинення виконання вказаних постанов до ухвалення судового рішення по суті, суд вважає за необхідне зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №26ДПС/ТД-ФС від 27.06.2023 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/23796/23 - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №26ДПС/ТД-ФС від 27.06.2023 року до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №160/23796/23.
Ухвала підлягає негайному, обов'язковому виконанню шляхом направлення її державним органам для вжиття відповідних заходів згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб та строки, встановлені ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва