ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
21 вересня 2023 р. Справа № 160/24178/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
20.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить:
- визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати відповідача зняти арешт з банківського рахунку Позивача № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ “Приватбанк ” та на який зараховуються пенсійні виплати ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Між іншим, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону).
Вказані штрафи, відповідно, є доходами Державного бюджету України.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. За приписами ч. 1 цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що юрисдикція адміністративних судів виключається у випадку коли законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Отже, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів прийнятих в порядку цивільного судочинства.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2023 року позивач звернувся до відповідача стосовно зняття арешту з банківського рахунку.
Листом відповідача від 23.06.2023 року №2841/58-772/7 повідомлено позивача, що на виконанні у Першому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (Перший Правобережний відділі державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса.)) з 04.10.2022 року по 13.12.2022 року перебувало виконавче провадження №69965295 з примусового виконання виконавчого листа №201/1676/22 від 21.06.2022 року Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1000 грн. 04.10.2022 року керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», в АСВП винесено постанову про арешт коштів боржника, яку за допомогою ЕЦП направлено до фінансових установ на виконання. 13.12.2022 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», на цій підставі неможливо задовольнити викладене у заяві.
Позивач вважає, що під час проведення виконавчих дій протиправно накладено арешт на рахунок, який має спеціальний режим використання, що суперечить законодавству про виконавче провадження та порушує його права як боржника.
Суд зазначає, що аналіз правомірності прийняття державним виконавцем постанов про накладення арешту на майно, рахунки та зняття такого арешту під час примусового виконання ним рішення цивільного суду здійснюється за правилами цивільного судочинства.
З огляду на це, як зазначалося, інший, відмінний від частини першої статті 287 КАС порядок оскарження рішень дій чи бездіяльності виконавця щодо виконання ним рішень судів у цивільних справах, встановлений частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII та відповідними положеннями ЦПК. Винятків із цього правила норми чинного законодавства не містять.
Отже, оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця, ухвалених у виконавчому провадженні з виконання рішення суду, здійснюється в порядку частини першої статті 74 Закону №1404-VIII, тобто виключно до суду, який видав виконавчий документ.
Отже, у справі, що розглядається, виконавчі дії вчинені у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, який у свою чергу виданий на виконання рішення місцевого цивільного суду. Позивач є боржником у названому виконавчому провадженні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом оскарження є дії державного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого судом в порядку цивільного судочинства, що вочевидь знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, про відмову у відкритті провадження по справі.
Відповідно до вимог частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачеві, що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 248 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовними матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв