ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
21 вересня 2023 р. Справа № 160/23778/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними, -
УСТАНОВИВ:
18 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з вимогами:
- визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) протиправними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за правилом частини першої статті 287 цього Кодексу учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім цього, право оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачено розділом Х Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно вимог частини першої статті 74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, критерієм визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ та статус сторони, як іншого учасника у виконавчому провадженні.
Отже, розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акта, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, котрий постановив рішення у справі та видав виконавчий документ.
На противагу переконанню позивача про підвідомчість даного спору адміністративним судам суд вказує, що частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Такий порядок передбачає, зокрема, норма статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, за змістом якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як свідчать матеріали позовної заяви, спірні в даному випадку є протиправні дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2023 по ВП №72418365, про зобов'язання Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на його рахунок, помилково сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн., винесеного на підставі виконавчого листа виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу від 20.06.2023 року по справі №213/997/19.
Таким чином, за наявності спеціального порядку оскарження дій відповідача, визначеного статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України, та відсутності обставин, необхідних для віднесення даного спору до категорії адміністративних, заявник наразі позбавлений можливості звернутися до адміністративного суду за його вирішенням.
Відтак, суд дійшов висновку, що Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, як сторона виконавчого провадження (боржник), має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби при виконанні рішення у цивільній справі про повернення помилково сплаченого судового збору у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Отже, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду таких скарг.
Вказані висновки підтверджуються також правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 815/4232/17.
У вказаному рішенні зазначено, що розгляд спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ. Визначено також, що за правилами цивільного судочинства розглядаються скарги виключно на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання судових рішень, ухвалених у цивільних справах.
Згідно з вимогами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд проходить до висновку про те, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтею 19, пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Відповідно до частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков