ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
20 вересня 2023 року Справа №160/4480/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ількова В.В., розглянувши в м. Дніпро в порядку письмового провадження заяву Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Дніпрі про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Дніпрі, третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Дніпрі, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов'язати Відділ урядового Фельд'єгерського зв'язку Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Дніпрі нарахувати та виплатити невиплаті ОСОБА_1 за період 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Підставами позову визначено те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в питанні нарахування індексації грошового забезпечення за час проходження позивачем військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Дніпрі щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р., з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, та березень 2018 року за період з 01.03.2018 року до 01.12.2018 року;
зобов'язано Відділ урядового Фельд'єгерського зв'язку Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Дніпрі нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р., з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та березень 2018 року за період з 01.03.2018 року до 01.12.2018 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.08.2023 року апеляційну скаргу Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Дніпрі залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі №160/4480/23 - без змін.
01.09.2023 року відповідач у справі звернувся до суду з заявою, в якій просить суд:
відстрочити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року по справі №160/4480/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Дніпрі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача, Міністерство соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - до 31 грудня 2023 року.
Заяву обґрунтована тим, що фінансове забезпечення відповідача здійснюється відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який діє по теперішній час. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про національну безпеку», Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України входить до складу сектору безпеки і оборони України. Статтею 22 Закону України «Про національну безпеку» встановлено, що Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, призначеним для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону. З огляду на зазначене та пріоритетність видатків на фінансування програм, пов'язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави, вказують, що негайне виконання рішення може призвести до дефіциту коштів, які потребуються для діяльності Відділу, як спеціальної військової організації, що входить до сектору безпеки і оборони України. Таким чином, вважають, що наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, а тому є підстави для його відстрочення.
Ухвалою суду від 13.09.2023 року призначено заяву до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2023 року.
20.09.2023 року відповідачем долучені додаткові докази по справі, зокрема: лист Відділу про виділення додаткових коштів від 19.09.2023 року за №63/16-323, кошторис на 2023 рік,
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
20.09.2023 року відповідач подав заяву про розгляд їх заяви в порядку письмового провадження.
Враховуючи наведене, фіксування судового засідання у справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно зі ст.ст. 10, 229 КАС України не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду, мотивуючи тим, що фактично наразі у відповідача відсутні кошти на рахунках для виконання рішення суду в цій справі.
При цьому суд враховує, що лише у виняткових випадках суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, рішення суду в цій справі набрало законної сили 24.08.2023 року.
Відповідач просить відстрочити виконання постанови суду в цій справі до 31.12.2023 року фактично через важке фінансове становище.
Однак, такі доводи відповідача не є безумовною підставою для застосування положень ст. 378 КАС, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як вже зазначалось, відповідно до ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підстави для звернення до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення встановлені ст.378 КАС України, згідно ч.3 якої - звернення з заявою передбачає наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, перелік таких обставинам також встановлений цією статтею та такими обставинами є :
- відсутність коштів на рахунку,
- відсутність присудженого майна в натурі,
- стихійне лихо та інші подібні обставини.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд встановить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
У постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17).
У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі №1-37/2008).
Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Суд вважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
При цьому, Відділом не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин що заважають вчасно виконати рішення суду.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найскорішого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання даного рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Окрім того, відповідач у справі достатніх та безспірних доказів в обґрунтування своєї заяви суду не надав, також не навів економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість виплати позивачу індексації грошового забезпечення внаслідок застосування режиму відстрочення у подальшому.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконати рішення суду та нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р., з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та березень 2018 року за період з 01.03.2018 року до 01.12.2018 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, а рішення суду в цій справі є обов'язковим до виконання відповідачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 378 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Дніпрі про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Ільков